Критика, есе

123...Остання

Юлія ЮЛІНА. Історія про пошуки власного “Я”

Любов Відута. Ловці думок : роман. — Х. : Віват, 2018. — 240 с.

 

Одного разу літературофілів у соцмережі Facebook запитали, якого жанру, на їхню думку, бракує в сучасній українській літературі. Переважна більшість відповідей була “Вистачає усіх”. І дійсно, в сучукрліті чого тільки немає!   (більше…)

Позначки:, , ,

Юлія ЮЛІНА. Історія про вундеркіндів, диваків і справжню дружбу

Валентина Захабура. Ой, Лише, або З чим їдять вундеркіндів.
Видавництво “Теза”, 2018, 185 с.

 

А вам траплялися в дитинстві вундеркінди? Більшість уважає їх “зубрилками”, бо їм невтямки, як їх однокласникові чи однокласниці вдається знати відповіді на всі запитання. Але насправді це не так, ніякі вони не “зубрилки”. Втім, ви, мабуть, знаєте. А якщо ні, то є нагода познайомитися з однією маленькою і дуже розумною дівчинкою, і вона майже напевно вам сподобається.   (більше…)

Позначки:, , ,

Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. (Не)дорослі лякачки, або Чому «Дотик зачаєного жаху» подобається дітям не лише завдяки обкладинці

У Києві минув Книжковий Арсенал 2018 року. На одному зі стендів Арсеналу, серед тисяч інших книжок, продавався також «Дотик зачаєного жаху», і тепер уже можна впевнено сказати, що основна аудиторія цієї збірки українських темних історій – діти й підлітки до 17-18 років. Автори, які взагалі-то писали темні історії для поважних дорослих людей і пройшли відбір на конкурсі, присвяченому Лавкрафту, ці автори раптом перетворилися на дитячих письменників.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Яр ЛЕВЧУК. Плювок у морду радянській культурі, або Кекс в музеї Тадейовича

Сергій Демчук вигадав новий фетиш в сексуальній культурі українців. Та що там українців, для людей на всій планеті. До маленької повістинки “Міжсезоння” Демчука усі люди займалися цим, ну, так банально вдома в ліжку;  вже екстремально: в туалетах, на природі, на пляжі, в барах, кафе, на дискотеках…Але ніхто не міг ніколи помислити, жоден літератор, тим паче простий смертний і уявити не міг, що кексом можна займатися в такому інтелігентному й культурному місці, це я про літературний музей. І не просто в музеї, а в музеї стовпа, зубра, ікони радянської культури, в святій обителі автора пісні про Сталіна й перекладача “Пана Тадеуша”, затятого мисливця й володаря стількох нагород, премій, відзнак, що їх лічити-не перелічити: двічі лауреат Сталінської премії, лауреат Ленінської премії, член Спілки письменників СРСР, академік АН УРСР, член Російської академії наук, директор Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії… (більше…)

Позначки:, , , ,

Людмила Дядченко: «Собакам гавкати, а каравану йти»

За поетичною творчістю Людмили Дядченко я спостерігаю уже давно. Ще з виходу її первістка, книжки “Плата за доступ” у 2011-ому році. Її фірмовий ламаний поетичний ритм, східні мотиви, а також тверезий погляд на речі, раціональний підхід до світу й людей у ньому – таке рідко зустрінеш у молодих поетів-сучасників. Імпонує і те, що у автора немає самолюбування та самозакоханості, на що хибують і старі, і молоді митці. У новій книжці “Курка для турка” ще більше відчуваються мотиви туги  й самотності жінки в світі, міфологія переплітається з історією, глибоко інтимне контрастує з буденно-реалістичним. Її поезію потрібно сприймати неспішно, зі спокійним серцебиттям та медитативним настроєм. Незабаром поетка презентує  читачам збірку Курка для турка” в Києві.   (більше…)

Позначки:, , ,

Яр ЛЕВЧУК. Людина песику друг

Видавництво Анетти Антоненко” випустило в світ роман “Жуль” француза Дідьє ван Ковеларта. Він про собаку, який допомагає: сліпій жінці віднайти своє кохання, нещасливому сирійцю – промоутера для своїх наукових винаходів, а прагматичній лесбійці – цікавий проект на мільйони доларів. Переклав цей роман багатогранний культурний діяч Іван Рябчій.    (більше…)

Позначки:, ,

Яр ЛЕВЧУК. Романний тріумвірат

Уперше за роки читання сучукрліту прочитав роман, написаний трьома письменницями. Письменницька братія рідко наважується на такий складний експеримент, писати у парі з кимось, утрьох, означає ділити лаври успіху ще з кимось. Якщо ж пофантазувати, ну, наприклад, що цей роман завтра здобуде Шевченківську чи то пак Нобелівську премію, то питання письменницьких лаврів, особливо ж шкурно-матеріального аспекту постане гостро, глибоко й категорично, ніж це може здатися попервах. Поділити 240 тисяч гривень і 10 мільйонів шведських крон не так уже й просто.   (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Леся МУДРАК. Трикрапка «Характерника»

Рецензія

Мені було страшенно непросто взятися за написання рецензії на роман «Характерник» аку­шера-гі­не­ко­лога, лі­каря-го­мео­пата, члена Між­на­род­ної го­мео­па­тич­ної лі­ги (LMHI), го­лов­ного лі­каря ме­дич­но­го цен­тру «Го­мео­па­тія від По­по­вих», кан­ди­дата ме­дич­них на­ук, пре­зи­дента Асо­ці­ації го­мео­па­тів Ук­раї­ни, го­лов­ного ре­дак­тора жур­на­лу «Вісник го­мео­па­ти­чної ме­ди­ци­ни» – Антона Попова… По-перше, тому, що цей твір не можна розглядати з точки зору традиційної художньої літератури. По-друге, роман носить більш аніж художній характер – він – своєрідний літопис однієї великої династії Попових.   (більше…)

Позначки:, , ,

Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Попит чи пропозиція – що важливіше для письменника?

Сьогодні багато хто з авторів схильний скаржитися на байдужість українського суспільства, якому, мовляв, не потрібні письменники. Часто буває, що про письменницьку діяльність людини не знають ні колеги на основній її роботі, ні сусіди… не знають навіть рідні; кореспонденти також не  поспішають брати інтерв’ю, надаючи перевагу спілкуванню із зірками з телебачення. Зрештою, в авторів опускаються руки, письменники (не тільки початківці) переконують себе, що їхня творчість нікому не потрібна, якщо навіть видавці ігнорують листи з рукописами. Так виникає творча криза, здатна перетворитися на депресію, через що не пишуться нові тексти. Але водночас більшість авторів не усвідомлює деяких речей.   (більше…)

Позначки:, , , , , , , , ,

Ольга СТАСЮК. Рецепт хорошого тексту

  1. Готуємо інгредієнти.

Сісти і писати “з ходу” може кожен літературний пройдисвіт. Письменник має знати, що він пише. Для цього беремо історичний/професійний/психологічний/бозна-який-там-контекст і шуруємо до Вікіпедії/документалок/домашніх книг/бібліотек/архіву/в люди/на місця, де розгортаються події. Треба завжди додавати чогось такого, що пересічна людина не знає про цей контекст.

//якщо треба пояснити – є зноски//

Кидаємося термінами-іменами-роками. Не боїмося перетворити твір в енциклопедію. Зрештою, твір має вчити. Тоді, якщо він не вдасться літературно, в ньому буде хоч якась користь і ви не змарнуєте папір/пам’ять комп’ютера.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

123...Остання