Поезія

...8910

Світлана КОСТЮК. Світ – це ліс…

світ – це ліс

незахищений первісний ліс

в ньому сарна – це ти

а стежки – як новітні лекала

темно скрізь

навіть промені Божі навскіс  (більше…)

Позначки:,

Марко МОСКАЛЮК. Виразна тиша

Олені Щавинській

 

Тиша виразна

Цинічно

Втиснулася в рамки

Естетичні та благородні…

І маленька скупа ніша

З острахом безпородним… (більше…)

Позначки:,

Світлана КОСТЮК. До синього коня

(новорічний мотив для сучасних кобзарів)

 

мій синій коню мій синій коню мій синій коню

лети галопом неси до сонця я не борóню

життя минає мій синій коню життя минає

немає вітру немає волі чудес немає

(більше…)

Позначки:, ,

Галина ВИНОГРАДСЬКА. Кольорове Різдво

… Ой пішов Петро по святе Різдво,

Його перейшло сиве голуб’є…

… Ти, святий Петро, то – святе Різдво!…

Давня карпатська колядка

Величаве панно вітражем понад світ –

Кольорове Різдво! – диво-птаха політ…

Вільнокрило ширяючи з райських узвиш,

подаруй хоч пір’їнку і в серці залиш

феєричну містерію райдужних віт,  (більше…)

Позначки:,

Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Ваша величносте Зло

Кривава ялинка

 

Налетіли «орли» – пóночі.

Налетіли, немов – вóрони.

І надії нема, й помочі,

І дивитись уже – соромно,

Як невинного б’ють, Боже мій!

(Біль чужий – наче свій, біль його).

…Як лежачі стають схожими

На червоне від ніг сильного. (більше…)

Позначки:, ,

Іван ПЕРЕВЕРЗІН. Своя дорога

Я міркував про смерть так часто,

що зовсім занедбав життя —

дорогу ту, яку відкласти

не випада на майбуття.

І я збагнув: відстав од друзів,

прогаяв час щасливий свій…

І серце зчерствіло в притузі,

і зір мов випік суховій.                 (більше…)

Позначки:, ,

Іван МЕТОДІЄВ. Щастя

Щастя? – відвернув мені чиновник. –

День у нього нині неприймальний.

 

Щастя? – це мені вже продавальник. –

Та воно лиш для вітрин годиться,

покупців щоб вабити до себе.

 
Щастя? – долучається тандитник. –

Є, гадаю, дещо тут для тебе,

правда, трохи узялося ржею.

 

(більше…)

Позначки:, , ,

Мері Елізабет ФРАЙ. Не плач, де поховав, не стій

Не плач, де поховав, не стій.

Бо я не там. Бо я живий.

Я тисяча вітрів, їх біг.

Я блиск алмазний там, де сніг.

Я світло сонця на зерні.

Я дощ осінній, неземний.

І вранці-рано після лих

Я швидко підійму стрімких

Неголосних птахів ключі.

Я зорі, що м’які вночі.

Не плач, де поховав, не стій.

Бо я не там. Бо я живий.

(більше…)

Позначки:, ,

Валерій ГРЕБЕНЮК. Витончена екзотична лірика

МАНДРИ ВІЛАҐОМ

 

Ало́ми[1] міряють Світами —

Там більше душі не тремтять!

Гіганти зорями не стали,

Пульсари в темряві мигтять…

 

Містичне диво Магнітари[2]

Останній спогад зір простих.

Розкинуть промені кваза́ри[3]

Настане час — і знищать всіх.

(більше…)

Позначки:,

Валерій ГРЕБЕНЮК. Мерехтіння небесних світил

ШІРАШ

 

У незнáні ольдáли* шляхiв

Линуть шíрашу** туги далекі.

У життя фантастичних країв

Відлетіли поважно лелеки…

 

Надзвичайність містична гріхів

Легковажно роками не стерта.

Крізь замети нещадних віків —

Недбайлива пожовклість портрета.

(більше…)

Позначки:,

...8910