Проза

123...Остання

Андрій БУЛАКЕВИЧ. Справжнє життя

Коли після стількох років невідомості та відсутності будь-яких контактів отримала від нього повідомлення, вона зрозуміла, що та давня історія її кохання матиме продовження. Його поява у її житті стала, як і минулого разу, раптовою та абсолютно неочікуваною.

Звично зайшла у Фейсбук передивитися новини, повідомлення і запити. Було одне запрошення у друзі.

– О, 1001 буде, – задоволено промовила.   (більше…)

Позначки:, , ,

Віта СОНЯХ. Від любові

18+

Короткий репортаж про дрібну подію

Товче у тімя дощ ,

Під чобітьми грязюка.

Назустріч кроки.

То бруд долають двоє,

Зєднавши руки. Заздрю.

Ми змовились зустрітися на «Арсенальній». І я, як зазвичай, вже 5 хвилин розглядаю метеликів за склом сувенірного кіоска. Бо на вулиці дощ. Відображень у склі знову побільшало, та я не обертаюсь. Порція людей протікає за спиною, помалу розриваючись на окремі фігури. Ніхто не затримався.   (більше…)

Позначки:, , ,

Віта СОНЯХ. Серце дитини

Цвіт сливи впав,

Прекрасна смерть квіток.

Та смуток тисне,

Чи ж мій кінець життя

Красивим хто назве?

 

Коли квітла слива…

Так, саме так, відтепер і назавжди він пам’ятатиме – тоді, коли цвіла ота стара й покручена слива, що росте у дворі лікарні, тоді все вже сталося й лишилося у минулому. І вже не повернути своє серце.   (більше…)

Позначки:, , ,

Назарій ВІВЧАРИК. Незабутній запах Львова

Перед тим, як накуритися, ми домовилися не ржати з розпухлої руки Сєрого. Але, звісно, не дотримали обіцянки. І Сєрий, як завжди, почав першим. Де він діставав ту травку, я не знаю, але вона була відмінна. А ще він робив класні бульбулятори, через які ми і курили. Якщо будете робити щось подібне, то знайте, що мокрий бульбулятор набагато економічніше сухого, і, маючи певний досвід, можна курити через нього так, щоб у кімнаті не штирило. Це дуже важливо, особливо, якщо ви сците перед батьками. Тоді, на початку 2000-х, були лише студентами училища, яке називали «бурсою», і нам було далеко до двадцяти, тож, звісно, сцяли. Хоч травку тоді курили всі і виросли при цьому нормальними. Що не скажеш про нинішніх «героїв», які давляться амфетамінами типу «фена», а тоді тікають від власної тіні на асфальті.  (більше…)

Позначки:, ,

Тетяна ТРОЇЦЬКА. Парагвайський чай

If you want a happy ending, that depends,
of course, on where you stop your story”

Orson Welles.

 

У світі, такому далекому від рідних територій, вечір застигає на вікнах густо-помаранчевим кольором, а вночі зовсім не видно сузір’їв – можливо, тому, що в місті у регульованих людиною електричних вогнях ідеалістичні прагнення втрачають значення. У тому світі не п’ють чай, як у нас, і тим паче як у тебе в країні. Його давним-давно витіснила культура кави. Можливо вона стала доречнішою після Бостонського чаювання як символу незалежності від Великобританії, чи то просто більше підходила динаміці нового мегабайтного стилю життя, та чайній п’яти-годинний розміреності там вже практично немає місця. Тому замість гарячого натурального листяного напою у тій частині світу обирають щось інше, більш сміливе і, як водиться, згубне.   (більше…)

Позначки:, , ,

Ярослава МАКСИМЮК. Я не робот

1.

Ніка боялася. Переступати поріг було страшно, бо сумніви час від часу закрадалися і в її гарненьку голову. Але вона була щаслива, адже давно мріяла про початок дорослого життя і уявляла цей момент.

Тож Ніка відчинила двері кабінету соціального центру і ввійшла.

– Добрий день! – дзвінко сказала Ніка. – Я людина, і я прийшла оформити отримання безумовного базового доходу.   (більше…)

Позначки:, ,

Віталій КВІТКА. Вусань на один мільйон $

Леля сиділа, закинувши ногу на ногу — в Лелі були негарні ноги, в неї були гарні литки, — і пожирала двері очима. У дверній проймі мав з`явитися Мішаня. Мішаня-Мішутка, Миша. Він мав вуса. На мільйон доларів. Він мав менше п`ятдесяти, він був розвідня — він тривожив Лелю, її негарні п`ятдесятирічні ноги. Він з`явився в дверній проймі. І посміхнувся. Самими розкішними вусами на мільйон доларів.

Леля кивнула. Мішаня налив — собі і Лелі — кави і зараз же примостився біля її гарних литок: одна на одній, довершені, як вершини. Його погляд ковзнув по Лелі. Він не зупинився на грудях (їх було невидно під її негарним п`ятдесятирічним светром). Він зупинився на її обличчі, на волоссі, ковзнув у вікно — а там сипав і сипав сніг, — і більше не повертався в бік Лелі.   (більше…)

Позначки:, , ,

Ярослав КАРПЕЦЬ. Рокер Серафим

1.

– Чи не могли б допомогти? Мені сьогодні треба повернутися до Каховки, – звернувся до мене патлатий мен на автобусній зупинці біля Києво-Печерської лаври. Його вуха закривала синя шапка з емблемою футбольного клубу “Динамо”, а легкий вітерець розвівав русяве волосся, тендітними руками торкався акуратно підстриженої борідки та вусів.  Чорні окуляри спадали на перенісся. Шлейки його потертої косухи звисали донизу. (більше…)

Позначки:, , ,

Валентина ЗВОНАРЬОВА. Ти маєш право мовчати

 Зрада і вірність

 

Майже кожна жінка хотіла би берегти вірність,
проблема лише  в тому,
щоб знайти чоловіка,
для якого б можна було би її берегти.

(Марлен Дітріх)

Інколи мені хочеться тебе зрадити… Безжально. Безсоромно. Безповоротно.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Марина ВАРИЧ. Флейта для Марти

1

Марта сиділа на диванчику першого поверху фешенебельного ресторану на Подолі і не зводила очей з флейтиста. Флейтиста звали Тимофій Лисюк. Але всі знали його під сценічним ім’ям Амадор. Сьогодні Амадор грав композиції Маріконе в столичному ресторані по вулиці Братській. Цей концерт був благодійний і грав флейтист на запрошення власниці закладу Аліни Стрижук. Зібрані гроші планувалося передати на лікування дітей, хворих лейкемією.  (більше…)

Позначки:, , ,

123...Остання