Проза

...234...Остання

Олександр КРОТ. Петрівна

Коли наклад нашої газети “Сучасний тугодум” впав нижче точки самоокупності, редактор викликав мене і проказав:

– Швиденько дуй на курси письменників. Раз не йде газета, будемо видавати книжки, які ти напишеш. Тож маєш оволодіти таємницями письменництва, і швиденько. Врахуй, гроші заплачені чималі, тому, не навчившись, не вертайся.

Перший урок літературних премудростей був коротким: метр розповів мені, що у всякого пристойного твору є зав’язка, кульмінація і розв’язка. Потім він стисло змалював відмінності між ними і дав мені завдання написати невеликий твір, враховуючи всю ту письменницьку хитрість, що я від нього почув.  (більше…)

Позначки:, , ,

Максим ГАХ. Кілька простих рішень

День народження

 

Взагалі мені важко про це говорити. Може справа у легкому присмаці божевілля, що раптом накочується звідкись з-за раціональних декорацій, які з кожним днем все раціональнішають?

Зараз, пишучи ці слова, я уявляю собі когось іншого в якості їх автора, якогось ліричного героя. Я вже навіть подумки складаю його легенду, його по-літературному красиву історію, аж поки зусиллям волі не змушую себе вирвати з коренем ці паростки, в гущавині яких збирався заховатись. Тому що ця історія про мене. Це звучить як зізнання – ну, це не мало б звучати так драматично. Швидше, як звичайна фраза; нічим не краща, нічим не гірша, ніж будь-яка інша.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , ,

Олександр КРОТ. Людожер

voron

Дві шістки.

Корнет в серцях стукнув кулаком по столу.

Прокляття, знову програв. Але ж це були його власні підпиляні кістки. Тепер доведеться віддавати батьківську шпагу. Сором який! Не будь знайомих у трактирі, пристрахав б купчишку, та й по всьому. Але на очах однополчан не можна, занадто гонористі малороси – зневажати почнуть.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Симор ГЛАСЕНКО. Дід

1.

«Кх…кх…кх…»

Знову дід кашляє. Ці його легеневі вибрики стають дедалі страшнішими.

Чирхнув сірник. Зараз старий закурить. І куди йому з такими сухотами ще й курити?

Бісові блохи дістали. Чешуся уся, мов гунцвот. А між іншим я – сука. Хоч і безпородна, проте шпарка і звинна до свого діла. (більше…)

Позначки:, , ,

В’ячеслав РАДЧЕНКО. Десять тисяч…

Десять тисяч… Всього якихось десять тисяч років тому мене вигнали з істинного дому мого. Зараз, дивлячись назад, в моменти короткого просвітлення, я усвідомлюю свою провину. Цей тягар нависає над моїм духом, але не з метою розчавити й розвіяти на сотні мікроскопічних часток божественного пилу. Все набагато простіше та жорстокіше – заради пам’яті. Можна було б обійтися і без таких засобів, але задумки та методи Неосяжного не мені оскаржувати. Я винен. Проте не в тому, що зробив – хоча кару свою отримав саме за це. Я винен сам перед собою за те, що занадто довго чекав і так пізно наважився на крок – крок за межі Його Царства, Його Волі, Його Влади.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Наталя ФЕСЕНКО. Малороска

Важко написати перший рядок: це рівноцінно тому, що ти переступив поріг у інше життя і зачинив за собою двері. І доки не поставиш крапку – будеш жити там.

Треба.

Час прийшов.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Анастасія СЄДИХ. Букет

Одного дня провінційний Гретлінський театр став відомим на всю Європу. Причиною тому стала місс Спенсер. 3 грудня 1905 року у театрі пройшла вистава „Король Лір”, зірвавши шалені оплески залу. Розу Спенсер, примадонну театру, яка в той день постала в образі Корделії, глядачі викликали на поклін три рази і своє захоплення її чудовою грою вони засвідчили великою кількістю букетів, коробок із цукерками, вітальних листівок. Потім, утомлена і щаслива, вона пішла до своєї гримерної. Після цього Розу ніхто не бачив ні живою, ні мертвою.  (більше…)

Позначки:, , ,

Анастасія СЄДИХ. Ваніна душа

Сьогодні настав останній день військової служби солдата Вані у державі Віллен (сам же він був з Інвадерії). Вранці командир віддав наказ йому і ще кільком хлопцям розташуватися на дахах будинків і обстрілювати вулиці. У Вані цей наказ викликав уже не вперше подив і обурення. До цього часу він ніяк не виказував свої почуття, але сьогодні він вирішив поділитися своїми роздумами з хлопцями, з якими мусив виконувати завдання.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Анастасія СЄДИХ. Прибулець із зірки Аделаїда

Жив-був колись в якомусь місті (якому, придумайте самі) один молодий хлопець (23 роки), якого звали Бартоломео. Місто було таким же, як і всі міста тієї країни. Люди жили там тихі, мирні, щоправда, любили попліткувати. Там усі про всіх знали і практично нічого цікавого, глобального не відбувалося. Таке життя наводило на Бартоломео нудьгу. Йому хотілося яскравих пригод, цікавого життя. Він шукав, вишукував, думав… І одного разу придумав.  (більше…)

Позначки:, ,

Анастасія СЄДИХ. Невидимка

Перше, про що дізнається першокурсник після розкладу й імен своїх одногрупників, вступивши до університету Н* (факультет не має значення), – про те, що серед студентів і викладачів уже понад триста років ходять чутки про невидиму людину. Ці чутки швидко дійшли до Елізи, студентки першого курсу хімічного факультету.  (більше…)

Позначки:, , , ,

...234...Остання