Проза

...345...Остання

Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Несплюща – 2

Розділ 2

ДЖИНСИ АЛХІМІКА І РОЗБИТИЙ ФІЛОСОФСЬКИЙ КАМІНЬ

Дзелень.

Тік-так, ік-так… і так.

– Ну що ж, пані Сільвінесса, я сподіваюся, ви усвідомлюєте необхідність охорони.

– Неодмінно зайду в «Аолі», пане шукач.

Світан знизав плечима.

– Непогане агентство. Проте я вважав би за краще найняти досвідченого мага, який побував у бувальцях. З ним більше шансів уціліти.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Микола ІСТИН. Повстання некстмодернізму

Повість з поезіями

Коли реальність вбирає яскраві художні барви,
і продовжується в безмежних філософських ідеях,
вона здатна трансформуватися в щось вище і прекрасне…

І

МІСТО В ЗАКОНОТВОРЧІЙ ПЛОЩИНІ

(більше…)

Позначки:, , , , ,

Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Несплюща – 1

Розділ 1

БАНДА МИХУЛА

Я не володіла алхімічною лабораторією, де з недорогоцінного металу кивком пальця відливають благородний. Я не мала нічого спільного з ювелірною крамницею «Смарагди», розташованою за двадцять кроків від мого магазину напроти. Я всього-на-всього продавала пластянки з гарячим шоколадом. Враховуючи, що його воліли пити і купували виключно заможні люди з гарним смаком, я всерйоз вважала, що мій товар кращий, ніж золото. Завжди можна збути, а якщо не продається, то випити чашечку самій.  (більше…)

Позначки:, , ,

Дар’я ЧЕКАЛОВА. Дара

Дара відчувала, як думки, схожі на комах, розповзаються в її голові. Роз-пов-зааа-ють-ся… Як змусити себе писати? Як змусити себе робити те єдине, чим хочеш займатись в цьому житті? Клятому житті, звично додала сама до себе, я бачила це по тому, як сіпнулись її губи та примружились очі. Коли вона сміялась, тоненьких зморщечок коло очей в неї не було, отож я вирішила, що вона ніколи не сміється щиро. А чи щиро вона кляне своє життя? Чи не кляне зовсім, а це тільки мені так здається? Я бачила, як її пальці завмерли над клавіатурою потертого ноутбука, а потім завзято застукотіли по ньому. Ну прямо якась ділова секретарка великої корпорації, саме такою я її уявляла через п’ять років, після того, як вона перестане писати про своє життя.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Симор ГЛАСЕНКО. Ное

Неділя

– Пекло всередині нас!

Так промовив чоловік високого зросту з чорним густим волоссям і натиснув на гачок. З дула пістолета, яке ще кілька секунд тому цокотіло об зуби жертви, вишмигнув залізний кусень, і запліснявілу стіну підвалу забризкала рідка кривава маса. Шматки мізків ляпнули об цеглу і повільно поповзли донизу, лишаючи по собі кривавий слід. Тонкі та рясні цівки води, що слизькими гнидами крались зі стелі, розмазали черепні нутрощі. Куля, розтрощивши затильну кістку, влупилася у шов між багряно-чорними прямокутниками і забила той отвір донедавна живими клітинами, пасокою, кров`ю та осколками маслаку.  (більше…)

Позначки:, ,

Кейтлін Р. КІРНАН. Молитва дев’яноста котів

Це оповідання Кейтлін Р. Кірнан увійшло до антології «Найкраще темне фентезі & горор 2014 року» («The Year’s Best Dark Fantasy & Horror 2014»). З першого абзацу ллється яскрава й вишукана мова у стилі темного фентезі. Історія подається в несподіваному й тому цікавому ракурсі.
Читайте уривок з оповідання у журналі «Стос»:

(Уривок)

У мороці театру екран сяє достоту, як місяць. Навіть більше, адже сам місяць світла не дає, віддзеркалюючи, натомість, сонячні промені. Сріблястий екран відбиває світло, що ллється з проекційної будки. А екран цей і справді срібний, а не якась там благенька подоба, що нагадує про колись гламурні дні кінопалаців у Голівуді. У ретельно зв’язану шовкову частину його вплетені часточки срібла – апотропеїзм, який, поданий у вечірньому меню, може заспокоїти будь-яку словацьку бабуню. Але ж хіба не всім відомо, що посріблене шкло дзеркала дратує отих зажерливих привидів? І чи не є екран дзеркалом, так схожим на місяць? Місяць відбиває відблиски сонця, екран повертає сліпуче сяйво ксенонової лампи проектора. І ось знову іронія. Кажуть, що moroaică, strigoi mort, vampir та vrykolakas[1] здатні виключно до споживання світла, як це робить гравітаційний колодязь чорної діри. У цих рухомих мерехтливих картинках сховані невідповідність та парадокс, починаючи ще від Орлока Ф. Мурнау, Бровнівського Дракули та Маргарити Шопін Карла Теодора Дрейера.  (більше…)

Позначки:, ,

Симор ГЛАСЕНКО. Балаклея

Коли Бог створив Едем, Диявол заснував Балаклею. Балаклея простромлена трасою Луганськ – Київ, як шмат шашличного м’яса – шампуром. Запорохнявіле дорожнім пилом, змучене, забагнючене село котиться у хлань невідрадних злиднів.

Напевно, зараз там усе інакше. Мені нецікаво. Я прагну забути ті дні, коли малим хлопчиськом утікав з цього присілка у сльоту маршової ночі на вогні шосе. Це було в іншій країні. Її вже немає. Це сталося не в цьому житті. Воно вже пройшло.

Зараз я у потязі. Сиджу на нижній полці і дивлюся у вікно. Ми з колегами їдемо на симпозіум по аграрній історії України. Вони закурюють у тамбурі терпкий смак коняку, кпинять над провідницею і теревенять про цінності, здається, європейські.

А я згадую, як малим тікаю з Балаклеї… падаю у багнюку… піднімаюсь і знову біжу.  (більше…)

Позначки:,

Оксана ФЕШ. Музика

Світ зійшов з розуму, і тепер Галя то бандерівка, то фашистка.

Світ геть зійшов з розуму, і Льоша тепер у Москві. Переховується від українського військкомату. Влаштувався менеджером у якусь ріелторську компанію, чи що там… Спорт кинув. Музику кинув.

Галю кинув.

Одногрупники її цураються, відчувають у ній щось інше. Щось, що відлучає Галю від натовпу. Старанна, пунктуальна, кмітлива — і така небагатослівна. Ні в клуб, ні в кафе. Ні про хлопців, ні про колготки.  (більше…)

Позначки:,

Симор ГЛАСЕНКО. Дівчатам з АТО відмовляти не можна

Я схопився з ліжка, наляканий веремією чужих горлянок з вулиці. У вікно вибалушеними очима глипала ніч. Відкинувши ковдру, я зашпортався до балкону, похитуючись від урваного сновиддя.

«Валєра! Валєра! Хто мене в`їб..в по їб…лу?!! – репетувало з вулиці якесь нице п’янча.

«Валєра! Мені зламали ніс! З ноги!» – не вгамовувався миршавий вар`ят.

Мій сполоханий сон розсипався дрібним окрушинами. Я знав, що тепер заснути не вдасться. Від поганого провистя я закурив і, стоячи на балконі, безпомічно ненавидів цю маршову ніч, цілодобовий магазин із зеленою вивіскою і налиганого бійця із заюшеним обличчям.  (більше…)

Позначки:, , ,

Маргарита ПРОНІНА. Істота

Що треба зробити, щоб вона пішла? Щоб замість неї життям і свободою, наданою Богом і епохою, керувала справжня сутність у камуфляжі зі шкіри й одягу. Що? Напитися? Закурити сигарету через *ть років не куріння? Виходити день ноги містом? З’їздити в АТО? Влаштуватися волонтером за трудовою? Завести свині й города? Поговорити з шизофреніком про вічне? Що?

Листопад викручує кістки на погоду. Несхоронене комунальниками листя дотліває під ногами перехожих, розпорошується вітром у вічність. Такий його заповіт. Якщо буде сухою осінь… (більше…)

Позначки:,

...345...Остання