Проза

...456...Остання

Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Несплюща – 1

Розділ 1

БАНДА МИХУЛА

Я не володіла алхімічною лабораторією, де з недорогоцінного металу кивком пальця відливають благородний. Я не мала нічого спільного з ювелірною крамницею «Смарагди», розташованою за двадцять кроків від мого магазину напроти. Я всього-на-всього продавала пластянки з гарячим шоколадом. Враховуючи, що його воліли пити і купували виключно заможні люди з гарним смаком, я всерйоз вважала, що мій товар кращий, ніж золото. Завжди можна збути, а якщо не продається, то випити чашечку самій.  (більше…)

Позначки:, , ,

Дар’я ЧЕКАЛОВА. Дара

Дара відчувала, як думки, схожі на комах, розповзаються в її голові. Роз-пов-зааа-ють-ся… Як змусити себе писати? Як змусити себе робити те єдине, чим хочеш займатись в цьому житті? Клятому житті, звично додала сама до себе, я бачила це по тому, як сіпнулись її губи та примружились очі. Коли вона сміялась, тоненьких зморщечок коло очей в неї не було, отож я вирішила, що вона ніколи не сміється щиро. А чи щиро вона кляне своє життя? Чи не кляне зовсім, а це тільки мені так здається? Я бачила, як її пальці завмерли над клавіатурою потертого ноутбука, а потім завзято застукотіли по ньому. Ну прямо якась ділова секретарка великої корпорації, саме такою я її уявляла через п’ять років, після того, як вона перестане писати про своє життя.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Симор ГЛАСЕНКО. Ное

Неділя

– Пекло всередині нас!

Так промовив чоловік високого зросту з чорним густим волоссям і натиснув на гачок. З дула пістолета, яке ще кілька секунд тому цокотіло об зуби жертви, вишмигнув залізний кусень, і запліснявілу стіну підвалу забризкала рідка кривава маса. Шматки мізків ляпнули об цеглу і повільно поповзли донизу, лишаючи по собі кривавий слід. Тонкі та рясні цівки води, що слизькими гнидами крались зі стелі, розмазали черепні нутрощі. Куля, розтрощивши затильну кістку, влупилася у шов між багряно-чорними прямокутниками і забила той отвір донедавна живими клітинами, пасокою, кров`ю та осколками маслаку.  (більше…)

Позначки:, ,

Кейтлін Р. КІРНАН. Молитва дев’яноста котів

Це оповідання Кейтлін Р. Кірнан увійшло до антології «Найкраще темне фентезі & горор 2014 року» («The Year’s Best Dark Fantasy & Horror 2014»). З першого абзацу ллється яскрава й вишукана мова у стилі темного фентезі. Історія подається в несподіваному й тому цікавому ракурсі.
Читайте уривок з оповідання у журналі «Стос»:

(Уривок)

У мороці театру екран сяє достоту, як місяць. Навіть більше, адже сам місяць світла не дає, віддзеркалюючи, натомість, сонячні промені. Сріблястий екран відбиває світло, що ллється з проекційної будки. А екран цей і справді срібний, а не якась там благенька подоба, що нагадує про колись гламурні дні кінопалаців у Голівуді. У ретельно зв’язану шовкову частину його вплетені часточки срібла – апотропеїзм, який, поданий у вечірньому меню, може заспокоїти будь-яку словацьку бабуню. Але ж хіба не всім відомо, що посріблене шкло дзеркала дратує отих зажерливих привидів? І чи не є екран дзеркалом, так схожим на місяць? Місяць відбиває відблиски сонця, екран повертає сліпуче сяйво ксенонової лампи проектора. І ось знову іронія. Кажуть, що moroaică, strigoi mort, vampir та vrykolakas[1] здатні виключно до споживання світла, як це робить гравітаційний колодязь чорної діри. У цих рухомих мерехтливих картинках сховані невідповідність та парадокс, починаючи ще від Орлока Ф. Мурнау, Бровнівського Дракули та Маргарити Шопін Карла Теодора Дрейера.  (більше…)

Позначки:, ,

Симор ГЛАСЕНКО. Балаклея

Коли Бог створив Едем, Диявол заснував Балаклею. Балаклея простромлена трасою Луганськ – Київ, як шмат шашличного м’яса – шампуром. Запорохнявіле дорожнім пилом, змучене, забагнючене село котиться у хлань невідрадних злиднів.

Напевно, зараз там усе інакше. Мені нецікаво. Я прагну забути ті дні, коли малим хлопчиськом утікав з цього присілка у сльоту маршової ночі на вогні шосе. Це було в іншій країні. Її вже немає. Це сталося не в цьому житті. Воно вже пройшло.

Зараз я у потязі. Сиджу на нижній полці і дивлюся у вікно. Ми з колегами їдемо на симпозіум по аграрній історії України. Вони закурюють у тамбурі терпкий смак коняку, кпинять над провідницею і теревенять про цінності, здається, європейські.

А я згадую, як малим тікаю з Балаклеї… падаю у багнюку… піднімаюсь і знову біжу.  (більше…)

Позначки:,

Оксана ФЕШ. Музика

Світ зійшов з розуму, і тепер Галя то бандерівка, то фашистка.

Світ геть зійшов з розуму, і Льоша тепер у Москві. Переховується від українського військкомату. Влаштувався менеджером у якусь ріелторську компанію, чи що там… Спорт кинув. Музику кинув.

Галю кинув.

Одногрупники її цураються, відчувають у ній щось інше. Щось, що відлучає Галю від натовпу. Старанна, пунктуальна, кмітлива — і така небагатослівна. Ні в клуб, ні в кафе. Ні про хлопців, ні про колготки.  (більше…)

Позначки:,

Симор ГЛАСЕНКО. Дівчатам з АТО відмовляти не можна

Я схопився з ліжка, наляканий веремією чужих горлянок з вулиці. У вікно вибалушеними очима глипала ніч. Відкинувши ковдру, я зашпортався до балкону, похитуючись від урваного сновиддя.

«Валєра! Валєра! Хто мене в`їб..в по їб…лу?!! – репетувало з вулиці якесь нице п’янча.

«Валєра! Мені зламали ніс! З ноги!» – не вгамовувався миршавий вар`ят.

Мій сполоханий сон розсипався дрібним окрушинами. Я знав, що тепер заснути не вдасться. Від поганого провистя я закурив і, стоячи на балконі, безпомічно ненавидів цю маршову ніч, цілодобовий магазин із зеленою вивіскою і налиганого бійця із заюшеним обличчям.  (більше…)

Позначки:, , ,

Маргарита ПРОНІНА. Істота

Що треба зробити, щоб вона пішла? Щоб замість неї життям і свободою, наданою Богом і епохою, керувала справжня сутність у камуфляжі зі шкіри й одягу. Що? Напитися? Закурити сигарету через *ть років не куріння? Виходити день ноги містом? З’їздити в АТО? Влаштуватися волонтером за трудовою? Завести свині й города? Поговорити з шизофреніком про вічне? Що?

Листопад викручує кістки на погоду. Несхоронене комунальниками листя дотліває під ногами перехожих, розпорошується вітром у вічність. Такий його заповіт. Якщо буде сухою осінь… (більше…)

Позначки:,

Микола СНАГОВСЬКИЙ. Й чарівні зорі над селом…

Новоолександрівка!.. Скільки їх в Україні, сіл з такою назвою, сказати б не вельми оригінальною! Однак мої спогади змальовують тільки мою Новоолександрівку — ту, що на Біловодщині у Луганській області в Україні. І це не дивно. Адже в інших Новоолександрівках мешкати не довелося. В інших Новоолесандрвіках у шістдесяті роки двадцятого сторіччя не було такого гарного ставка з величезним багатством риби, а поруч з ним — крейдяної гори, яку в народі прозвали Сенківською, бо за нею розташоване сусіднє село Сенькове, але вже іншого району — Старобільського. А в якій ще Новоолександрівці конюшні розташовані у спорудах, зведених ще за царату! Можливо десь і є, але не в тих, у яких спочатку передбачалося відкрити церкву. Тупіт коней-важковаговиків створював справжній місцевий землетрус, коли бігли табуном, і те щоразу здавалося своєрідним спокутуванням гріхів за святотатство та кощунство, що запанувало над подібними спорудами після усім відомого 1917 року.  (більше…)

Позначки:,

Наталія ЧАМАРНИК. Це був звичайний осінній вечір

Ще один звичайний осінній вечір, коли холодна осінь ще не повністю увійшла у свої права – днями сонце ще гріло людей своїм теплим промінням, та ввечері можна було відчути справжній холод. Важко знову звикнути до цього холоду після теплого літа, важко побачити красу пожухлого листя, коли, здавалось, лише вчора все розцвітало, а зелень на вулиці змушувала душу радіти і оновлюватись.

Оля пила каву сидячи на підвіконні, це вже третя чашка на сьогодні…  (більше…)

Позначки:,

...456...Остання