Від редактора
Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Перекладна VS українська література: чи досить одного Нестайка?
Підбиваючи підсумки, інтернет-книгарня «Якабу» надала свій список бестселерів 2020 року. У ТОП-10 потрапили книжки «Кафе на краю світу» Джона П. Стрелекі, «Місто дівчат» Елізабет Ґілберт, «Маленькі жінки» Луїзи Мей Олкотт, «Шантарам» Грегорі Девіда Робертса, «1984» Джорджа Орвелла, «Атлант розправив плечі» Айн Ренд, «Чоловік на ім’я Уве» Фредріка Бакмана… Лише одна книга в цьому ТОПі від українського автора, та й той уже покійний – «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка, класика. Вона посіла останнє, десяте місце.
Такий стан речей, і про це давно слід не просто говорити, про це треба бити в усі дзвони, причому не на рівні «подобається – не подобається». Дослідження Ukrainian Reading and Publishing Data 2018 зазначило, що більшість українських видавців спеціалізуються на виданні перекладної літератури, в деяких вона забирає 75% у видавничому портфелі. Так перекладна література непомітно стала основним конкурентом сучасної української.
Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Нагуєвичі: безкоштовний рай для молодого автора
Франко за ноутбуком. Малюнок Ольги Хабунь
Ніч з 30 квітня на 1 травня. Я їду у плацкартному дев’ятому вагоні. Згадую з усміхом останні романтичні прогулянки в рідному місті Кременчуці на Полтавщині і готуюся до нових прогулянок – стежками Івана Франка у Нагуєвичах на Дрогобиччині, неподалік від чудового курорту Трускавець. Мені пощастило – у вагоні тихо, ритмічно стукотять колеса, більшість пасажирів – дівчата з ноутбуками, граються і бігають дітлахи. Ця більшість незабаром вийде у Києві та назавжди щезне із мого життя. Замість них поруч зі мною сядуть уже серйозні, статечні люди: жінки похилого віку, велосипедисти, що готуються до походу в гори, закохані пари, військові… Цікаво, чи багато їм відомо про Івана Франка, думається мені знічев’я. Особисто я знала про нього лише загальновідомі факти: відмінно вчився, дуже багато писав, номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури… Тьмяно пригадую вірш «Каменярі» Франка, який вчила у школі. Ну й, звичайно, відоме «Чого являєшся мені…» (більше…)
До уваги авторів конкурсних горор-оповідань!
Перша обіцяна збірка конкурсних горор-оповідань «Після опівночі» побачила світ. Настав час розповісти про наступну книгу, до якої ввійдуть інші оповідання-фіналісти з конкурсу «Після опівночі» 2015 року.
Конкурсні оповідання, що не ввійшли до збірки «Після опівночі», будуть опубліковані у спецвипуску в альманасі «Позапростір» (видавництво «Твердиня», Луцьк). Автори оповідань отримають авторські примірники. Книга вийде ближче до Форуму видавців у Львові, що відбудеться восени. (більше…)
Весна після опівночі
Закінчився конкурс горор-оповідань «Після опівночі», який тривав з 24 вересня 2015 року по 20 лютого 2016 року. Здавалося б, такий тривалий процес мав виснажити, однак, на свій подив, я досі можу перечитувати конкурсні твори, обговорювати їх і відчувати при цьому зацікавленість. Сподіваюся, що будуть іще такі чудові конкурси, після яких захочеться не впасти втомлено на канапу, а записати нові ідеї, плани, пропозиції…
А може, так вплинула весна, що нарешті настала. Закінчився конкурс, і закінчилась зима. Розпочався новий етап. Саме навесні відзначатиметься 202-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Навесні відбуватиметься міжнародний фестиваль «Книжковий арсенал» – найбільша подія літературного Києва. Навесні, 26-29 травня, міжнародний фестиваль оповідання «Intermezzo» у м. Вінниця…
Як писала Леся Українка: «Весни такої не було й не буде». І це чудово.
Редактор журналу «Стос»
Аліса Гаврильченко
Журналу «Стос» – 2 роки!
Перший допис у журналі «Стос» з’явився 1 грудня 2013 року, і з того часу маємо нові дописи постійно, понад 350 публікацій! Їхні автори та читачі не тільки з усієї України, а й з різних куточків Землі. Більшість нових творів, які ми отримуємо для публікації, переконує, що журнал «Стос» був заснований нами недарма.
Ми вдячні авторам за те, що вони підтримують нашу віру у «Стос», надсилаючи тексти. Більше того, маємо авторів, що йдуть далі, експериментують, стають відомішими завдяки новим книжкам.
Ми вдячні читачам і критикам, особливо тим, хто коментує твори, бо немає нічого ціннішого за увагу. І, звісно, дуже приємно бачити, скільки вже творів надіслано на конкурс горору «Після опівночі». Це надихає. Ані журнал, ані конкурс не були б можливими без зацікавленості тих, хто пише, і тих, хто читає. Отже, ми робимо те, що потрібно іншим, і водночас те, що потрібно нам.
Тому що ми просто полюбляємо читати й отримувати та підтримувати нові ідеї.
Дякуємо усім!
Редактор журналу «Стос»
Аліса Гаврильченко,
адмін сайту
Андрій Ступницький
Багатий урожай. Благодатна пора
Зазвичай улітку панує літературне затишшя перед вересневою бурею під назвою «Форум видавців», проте літо 2015 року виявилось для журналу «Стос» насиченим. Ми постійно отримували нові цікаві твори, і деякі з них навіть будуть представлені на цьогорічному «Форумі видавців». Це, наприклад, переклади поезій Діани Буразер, які (нарешті!) виходять книжкою в Україні завдяки наполегливості перекладача Віктора Мельника. А також переклади творів Марека Вавжинського (знову ж таки завдяки старанням Віктора Мельника!). Повість з поезіями Миколи Істина, що публікувалася у «Стосі», тепер у шорт-лісті Міжнародної літературної премії імені Олеся Ульяненка.
Так, було насичене, щедре і чудове літо – з новими ідеями й текстами.
А що ж осінь? Особисто маю сподівання, що ця пора натхнення принесе на крилах не тільки «Форум видавців», а й щось абсолютно неповторне в літературному житті.
Редактор журналу «Стос»
Аліса Гаврильченко
Літературно-художній інтернет-журнал «Стос»: зміни на краще
Шановні читачі журналу «Стос»!
Щиро хочеться привітати з тим, що настало літо. Починається сезон відпусток, а також канікул. З’являється більше вільного часу, завдяки чому можна буде почитати більше книжок. А найприємнішим особисто для мене є те, що продовжує існувати інтернет-журнал «Стос», надходять нові твори, народжуються оригінальні ідеї, відбуваються зміни, з якими «Стос» поліпшується.
Так, одна з перших літніх змін – це відміна номерів випусків і підпорядкування діяльності нашого журналу місяцям, а не номерам. Це робить сайт більш зручним для Вас, шановні читачі й автори. Не доведеться пригадувати, який випуск був і коли виходитиме новий. Хоча, наприклад, архів журналу «Стос» і раніше ділився на місяці: травень, квітень, березень тощо. Це можна побачити зліва у «Стосі архівів».
Спростилися й правила прийому нових творів: від одного автора приймаємо певну кількість творів раз на місяць, а не раз на випуск, як було раніше. Правила можна почитати в підрозділі «Контакти».
А от що не змінюється, то це контент і курс інтернет-журналу «Стос», який залишається безкоштовним та улюбленим нами.
Нехай літо надихає всіх нас!
Редактор журналу «Стос»
Аліса Гаврильченко
Весна як час літературного життя, а не смерті…
Війна показала українців насамперед українцям, а не світові, довела насамперед нам, що українське – гідне захисту і прекрасне саме по собі. Те, що в літературі намагалися зробити сотні письменників, літераторів, критиків, зробив один зовнішній ворог. Вже не треба нічого доводити словами, бо все довели дії. Красномовніші, ніж будь-які слова.
А між тим, незважаючи на важкі випробування, у країні досі пишуть і видають книжки, проводять різноманітні літературні заходи, літературні конкурси тощо; стартував також п’ятий випуск літературно-художнього інтернет-журналу «Стос». З 1 березня по 1 червня 2015 року для п’ятого випуску приймаються нові твори від авторів.
Усе вказує на продовження культурного життя. І перед письменниками, в тому числі перед журналом «Стос», самим часом поставлене завдання: скласти чіткий портрет сучасної України, сучасного українця. Не треба вже нічого доводити ані собі, ані іншим, бо все довели дії. Не треба намагатися охопити повністю таку масштабну тему, бо для цього банально не вистачить ані слів, ані сил. Але описати сучасну, нову Україну хоча б у короткому оповіданні чи вірші своїми словами – цілком можливо.
I хай запах весни бентежить душу!
Редактор журналу «Стос»
Аліса Гаврильченко