Відгуки

Відповіді на запитання

Чому приймаються лише ті твори, які не публікувались в інтернеті?

Справа в тому, що існують пошукові системи гугл, яндекс тощо. Так от, якщо Ви хочете, щоб Ваш твір знаходили за допомогою гугла і яндекса у нашому журналі “Стос” та читали, то твори мають бути нові. Інакше пошуковики (гугл, яндекс) будуть вважати, що наш журнал “Стос” є викрадачем інформації з інших сайтів, і, відповідно, не будуть відображати “Стос” у пошуку на перших місцях; пошуковикам байдуже, читали твір автора раніше на інших сайтах, чи ні. Вони знають лише одне: що цей твір раніше вже публікувався в одному сайті, а інший сайт вирішив оце використати. Тому сайт пошуковики мінусують.

Не забуваймо, що журнал – це такий тип видання, який публікує найновіше, найсвіжіше. Оскільки в нас інтернет-журнал, то зрозуміло, що ми маємо публікувати те, чого в інтернеті раніше не було. Ми навіть приймаємо ті твори, що друкувались раніше у книжках, але в інтернеті не були опубліковані.

 

Чи можна додавати свої твори в інших сайтах після їхньої публікації у журналі “Стос”?

Звичайно! Після публікації в нашому журналі автор може спокійно додавати власні твори на інших інтернет-сторінках. Ми нікому нічого не заборонюємо і нічого не привласнюємо. Якби не гугл та яндекс, то ми би спокійно приймали і ті твори, що публікувалися в інтернеті раніше.

 

 Чому у журналі “Стос” немає творів для дітей?

Можна було б, звичайно, створити окрему дитячу сторінку в нашому журналі, але є сумніви: 1) журнал “Стос” має насамперед дорослу аудиторію, в ньому є зовсім недитячі твори; 2) для дітей мають бути дуже гарні твори, щоб їх було цікаво читати, адже ми хочемо, щоб діти не просто побачили казку, а й захопилися нею; тобто автор має бути гарним, дуже гарним казкарем; 3) якщо ми будемо одночасно і як дорослим, і як дитячим журналом, то маємо ризик втратити обидві – і дитячу, і дорослу – аудиторію. Діти, виходить, будуть серед дорослих творів відшукувати дитячі, а дорослі серед дитячих творів – дорослі. Це в них викличе лише роздратування. Це наша думка. З нею можна посперечатися, звичайно, і ми були б тільки раді відкрити сторінку для дітей, але маємо сумніви, чи доцільно це і чи варто це взагалі робити.