...91011...203040...Остання

Назарій СТЕПОРУК. Погляд мимоволі

Він крокував похмурою вуличкою і руки трусилися зовсім не від лютого морозу. У Києві темніло зимою рано й вони не могли його помітити позаду. Ті двоє тільки от зайшли в найближчий провулок. В голові була думка тільки про те, чому саме вона це робить? Однак рішення було прийнято, вороття вже немає. Через якусь мить він вийшов зі схованки, у тіні вивіски магазину й швидко закрокував у провулок. Уже в черговий раз довелося побачити ту саму картину, що наповнила його серце ненавистю… Ніж на диво легко увійшов спочатку під одне серце, потім під друге, та чомусь легше не стало. Тоді він проковтнув свою ненависть, вилетів з провулку, збивши когось по дорозі, та помчав в нічну далечінь великого міста…  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Сергій САВЧЕНКО. Книгоїдка Олеся

Аркуш паперу лунко захрускотів в долоні. Пальці рішуче вклали сторінку з книги до красивих дівочих губ. Розкритий рот безжально поглинув зіжмаканий лист. Папір швидко розмок від слини та приречено попрямував в нетрі дівочого тіла.

Вона його навіть не жувала…

Йшов сьомий тиждень. Книги закінчилися. Гроші і все, що можна було на них обміняти – теж. Порожня, заставлена в ломбарді квартира, і вона на підлозі з палітуркою книги відомого українського неокласика.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Вадим ДМИТРІЄВ. Загнаний

На щастя чи на нещастя,
в нашому житті не буває нічого,
що не закінчувалося б рано чи пізно.

А. П. Чехов  “Про кохання”

I

Уперше він подумав про це два місяці тому. І ось знову. Саме сьогодні, в понеділок.

Як завжди щопонеділка, він сидить на щотижневій нараді у директорському кабінеті. Перед ним чистий блокнотний аркуш. Він закриває очі і уявляє, як входить в цей кабінет із старою мисливською рушницею в руках. Маргарита в подиві. Поступово до неї приходить розуміння, що відбувається, яке повільно переростає в тваринний страх. Він підіймає рушницю і ніжно кладе палець на спусковий гачок.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Яр. ВОРОНА. За тінню

Ластівка скинула пір’я і занурилася в теплу воду. Поєднаний санвузол у них в квартирі користувався особливою популярністю, і частіше нагадував прохідний двір з курилкою, залом засідань, ванною і в разі потреби туалетом.

– Гм… Чисте тобі шаманство на базі технічного прогресу. Епоха парових двигунів. Схоже, твій геній висить на якійсь забороненій літературі. – Ґудзь засміявся. Він засідав на мішку з білизною і, незграбно гортаючи, сіяв долі папірцями з папки, що залишив Ластівці Чоловік-у-формі.

– Він дільничний. Поліцай, не побоюся цього слова.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Леля САІД. Червоні спалахи

Грудень. Нарешті випав сніг. По зимовому безжиттєве місто за відсутності снігу видавалось ще і печально-похмурим. Сірі стіни, потріскана фасадна штукатурка, рештки плюща, що обвивав будинок, ховаючи сліди розрухи. Голі гілки дерев, що стирчать у різні боки, покручені часом та вітрами. На них люди повивішували гірлянди, що миготіли кольоровими вогниками, додаючи контрасту й гротескності їх формам. Дня все менше, світло тікало з вулиць, віддаючи місто ночі та сутінкам, що не барились прийти й не поспішали відходити. Сніг продовжував падати великими лапатими сніжинками, на землі утворилось сніжно-болотяне місиво, що сотні людей ногами місили по дорозі. Година пік. Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Надія ГРИЦАК. Нічне потьмарення

«Які ж, на ній тонкі колготи!» ─ подумки ахнув  здивований чоловік. Справді, жінка була одягнена у  мереживні панчохи ( що то саме панчохи, він дізнався цілком випадково) ─ спідниця до непристойності закотилась, тож стало видно усім бажаючим, на даний час, така привілегія надавалась лише йому,  округлі стегна, які вабили і лякали, бідолаху, водночас.

Як на таку, зимну, грудневу погоду, жінка, чи то дівчина була одягнена вкрай сміливо. Одна її нога у довгому червоному  чоботі сповзла з тротуару у калюжу, що утворилась на асфальті опісля дощу. Вона лежала ниць, носом клюючи  стару, обколоту бруківку, на вулиці  (як колись пани), панували тиша і вечір, довкруг  не було нікого. Принаймні, чоловік сторонніх осіб не побачив.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Катерина ТЕЛІГА. До зустрічі з привидом

Стояла глибока, пізньоосіння ніч. Час від часу кололася їжачками першого заморозку. Ночі такого штибу страшніші за зимову хугу. Скоріш за все нагадують міцну каву– гірка, темна й завжди лишає осад, десь глибоко-глибоко на рівні сонячного сплетіння. Черговий якраз смакував залишками не дуже якісної кави, коли в поліцейському відділку пролунав телефонний дзвінок. Налякана дівчина тремтячим голосом повідомила, що неподалік від пам’ятника Гоголю натрапила на мертве тіло подружки. Черненка це не тішило. Працюючи слідчим два роки, уже встиг загорітися роботою і повністю розчаруватися, пустивши кар’єрне зростання у вільне плавання, в окремий від нього океан. Ось знову працювати в, м’яко кажучи, паскудну погоду. Мабуть, типове передозування, а мороки з цим! Краще працювати охоронцем – менше клопоту і нерви в порядку.   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Сергій РИБНИЦЬКИЙ. Гніванським шосе вздовж провалля

Салон автобуса нагадував жовту клітку. Суцільнометалевий причіп на сталевому каркасі, оббитий металевим листом, який плив Гніванським шосе повз придорожні дерева, кафе і віддалені масивні багатоквартирні будинки сусідньої Вінниці. Сам автобус виділявся густожовтим кольором, навіть жовтогарячим в потоці переважно сірих і чорних іномарок. На боках синьою фарбою акуратно виведено надпис: “Шкільний автобус”, а у вікнах сонні, кислі обличчя дітей різного віку, яким нині по дорозі в школу. Модель і марка — КАвЗ-3976 і цим транспортний засіб ще більше уподібнювався до клітки чи в’язничної камери. Ні колір, ні призначення автобуса ніяк не рятували від цієї похмурої асоціації в головах школярів. Світлий березневий ранок для них безповоротно згас на сидіннях, оббитих штучною затертою шкірою і діти раз по раз ковзали ними на поворотах. А в салоні з динаміків біля водія ревіла пісня “Peace Frog” гурту The Doors, від чого ніхто, крім водія не був у захваті: старші учні невдоволено кривили обличчя, а молодші взагалі не розуміли цієї музики минулого століття.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Ольга КАЛІНІНА. Аконіт

Темна аудиторія. Вітер час від часу залітав у відчинені вікна, повний місяць зазирав у приміщення, підморгуючи намальованому на дошці скелету, а десь удалині зі сторони приватного сектору долітало завивання собак. День добігав свого логічного завершення. Я ж знову затримався допізна, і тепер чекав на таксі, викурюючи третю цигарку прямо в аудиторії. Передніч – єдина пора, коли можна було згрішити у приміщенні вишу, без негативних наслідків для себе. Завібрував мобільний, виштовхуючи зі своїх надр бездротового зв’язку короткий текст з номером машини та реченням, що авто вже тут. Затушив недопалок об відкіс вікна, зачинив його, підхопив свій дипломат та спустився вниз. Охоронець знову дрімав у будці – замість нього працювала камера. Я помахав майбутнім глядачам на добраніч і вийшов на вулицю.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Марина БЛОХІНА. Усмішка вбивці

«Двадцять перше жовтня. Погода сонячна, майже всі приготування завершені. Завтра Вона йде у театр. Просто чудова нагода», – записав він у своєму щоденнику. Такі записи тут були ледве не на кожен день, і всі, абсолютно всі були пов’язані з Нею.

Вона була гвіздком у серці, скалкою у душі, яку вийняти просто так було неможливо. Тільки знищивши, роздавивши, відправивши у небуття. І саме це він і збирався зробити.

Олексій встав. Поклав щоденник на найвищу поличку, ховаючи його від сторонніх очей – і дарма, що живе він один. Один, з того часу, як у їхньому з братом житті з’явилася Вона. Вона, Вона одна у всьому винна!  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

...91011...203040...Остання