...101112...203040...Остання

Христина ХОМЕНКО. Вуки продукують щастя…

Вуки продукують щастя

За станками з миру й спокою.

Єднають звірів червоними нитками

Польського бусу ПКС Берлін – Ополє.

Вуки майстри свого діла

Здається, вони не роблять помилок,  Читати далі »

Позначки:, , ,

Сафі БАЙС. Привид на пристані

Привид дівчинки ходить по пристані,

Коли пасмурно, майже присмерком,

Хвилі б’ються об плити бетонні,

Чайки кидають в глотки бездонні

Сміттячко від охайних туристів ─

Зачаровує ввечері пристань.  Читати далі »

Позначки:, , ,

Максим ПОПІЛЬ. Кохаєш мене ти, чи ні?

Зачинені двері, за вікном темна ніч висить.

Ти мене кохаєш? Чи так і не відповіси?

Я тебе кохав, а ти все мовчала,

Ховалась від мене, тікала, очима навіть не поглядала.

Наче й зовсім не знала.  Читати далі »

Позначки:, , ,

Юрій ОРЛОВСЬКИЙ. Монологи людських турбот

 Частина перша

«До і після»

***

Плем’я – це головне.  Поза племенем неможливо вижити. Всюди, де блукають одинаки, їх переслідує смерть. І інакше бути не може. Холодні вітри здирають шкіру з кісток, примушуючи зуби цокотіти. Вогнище може згаснути, якщо за ним слідкуватиме лише один. Один обов’язково втомиться і засне. І тоді вогонь помре, а з ним помре й один – замерзне та затвердне, мов камінь. Підступні хвороби хапають у свої невидимі лапи і завдають страждань.  Читати далі »

Позначки:, , ,

Юрій ОРЛОВСЬКИЙ. Потяг завіз нас кудись не туди…

Потяг завіз нас кудись не туди,

Такі автономні і горді,

Запропонуєш ковтнути води?

Ні, дякую, боляче в горлі.

 

Дерева великі й малі за вікном

минають. А ми все про станції.  Читати далі »

Позначки:, , ,

Джон ГНАТІВ. Сни

I.

 

Я бачив сни,

де колір смерті був

кольором уст моєї любові,

 

а меланхолія –

тремкою квіткою

на рівнім плесі її долонь.  Читати далі »

Позначки:, , ,

Ірина БАГРІЙ. Дивно…

Дивно…

Перед очима тіні

притаманні ангіні,

і ще якісь дивні симптоми,..

послідовці втоми.

А ще дурман.  Читати далі »

Позначки:, , ,

Марія ЖОЛКЕВСЬКА. Глибока ніч

Глибока ніч. Не видно зір.

Гуляє вітер в полі.

Занурившись в цей жах із головою,

В душі бринить кінець.

Не бачу вічного світила,

Бо все – це твої руки сотворили.  Читати далі »

Позначки:, , ,

Тетяна РОЗДОЛЬСЬКА. Відьми

Важкими кроками жандарма,

Із «керосинкою» в руках

Іде до церкви чорна дама

І за собою веде жах

 

Важка спідниця вщент промокла

Прилипла до щоки вуаль  Читати далі »

Позначки:, , ,

Антонія НОВАК. Час іде повз нас туманом

Час іде повз нас туманом.

Ми, як гондольєри на каналі.

Світанкова сірість розтає.

Ми в плащах і головних уборах

Тихо та смиренно за водою

Переміщуємось шаховим рядком.  Читати далі »

Позначки:, , ,

...101112...203040...Остання