Юрій ПЕТРУХІН. Мої приятельки

     –Я ніколи не могла навіть навіяти собі, що зі мною… Що між нами щось таке може трапитися… Полинула за покликом тіла й серця, – мовила вона після тривалого мовчазного споглядання одне одному в вічі.

     –Сприймаймо реалії такими, якими вони є на даний момент… Хоча для мене це також наче сніг на голову серед спекотного літа… Але, як не дивно, я чомусь не шокований…

Читати далі »

Позначки:, , , ,

Юлія ПЕТРОНЧАК. Мандри Євенятка: час, простір, равлик

* * *

         А трапилося все тому, що маленькій дівчинці Єві, яку батьки лагідно називали Євенятком, як завжди не сиділося вдома.

         Про те, як не любити Ґаджет, диван і солодощі, натомість цінувати запах трави, майданчик та пригоди, вона б розповіла із захопленням. А було воно настільки великим, що одного весняного ранку тато вирішив змайструвати Єві пісочницю під вікном їхнього будинку, аби донечка могла гратися надворі навіть тоді, коли батьки зайняті домашніми справами.

Читати далі »

Позначки:, , , ,

Юлія ПЕТРОНЧАК. Півмісяць у ріці Гаронні

***Ліричний аквітанець***

Марсель, як завжди вирував. Його солоне, гаряче повітря тримало в міцних обіймах натовпи туристів, що відчалювали від пристані в старому порту, аби торкнутися поглядами й долонями стін легендарного замку Іф. Головна вулиця міста – Ла Канебьер, ніби ставши сторукою, жбурляла на голови необачним туристам сонячні капелюхи усіх можливих стилів та кольорів. Нещодавно був шторм, море сповнилося стічними водами всієї Франції, вітер ще не вгамувався. Ніби більярдні кулі по оксамитовому полотні стола, він ганяв небом поодинокі пухнасті хмари.

Читати далі »

Позначки:, , , ,

Надія БІЛИК. Зима в Карпатах

Надворі замітала снігом зима, було морозно, сніг і ожеледиця надворі заставляли бути уважними водіїв і пішоходів.

  В реанімаційному відділенні малої лікарні було людно. Вже зранку померло двоє хворих від грипу, от на ношах занесли третього. Військовий медик Саша прорвався в реанімаційне відділення через заслін бюрократів від медицини.

Читати далі »

Позначки:, , , ,

Надія БІЛИК. Чучундра в космосі

В маленькому парку невеликого містечка було сонячно. Цвірінькали пташки, сонце відображалось в недавніх дощових калабанях.

 Товста висока дівчина Майя в коричневому немодному пальто, з довгим чорним густим волоссям, яке було недбало перев’язане стрічкою, та невиразним обличчям нервово доїдала здобну булочку, щедро намазану арахісовою пастою.

Читати далі »

Позначки:, , , ,

Ольга ЛОМАКІНА. П’ятсот років без життя

Небо над Землею розрізав гострий ніс зорельота. Крейсер увійшов до атмосфери. Від  корпусу відокремився човник, опустився і почав ковзати по воді. Потужна річка поділялася на чотири блакитні артерії з широкими річищами.

            Щільно пригорнувшись до скла лобом, молода жінка в прозорому комбінезоні витріщалася на краєвид за бортом: білі хребти гір, хтонічним чудовиськом огинали зелене море лісу, золотий обруч пляжу поблискував над густими хвилями води.

Читати далі »

Позначки:, , , ,

Вікторія МАЛАХІВСЬКА. Усмішка богів

Годинник із кожною наступною хвилиною неначе непомітно пришвидшувався, та цього разу мені було, на диво, байдуже. У мене була чітка мета: потрапити в групу з нижчим рівнем англійської, до нього…

Макс вже давно мені подобався, ще відколи перевівся у нашу школу в сьомому класі. Спершу я гадала, що він такий же не дуже багатий на розум, як і всі інші хлопці нашого класу, але врешті мені довелось змінити думку. У нашому класі я загалом не те, щоб сильно відрізнялась: завжди розпатлана, з окулярами на носі і з книгою в руках. Дівчина собі, як дівчина, здавалось, кого б зацікавила? Та була в мене одна особливість, яка кидалась в очі — яскраво руде волосся і ластовиння, розкидане по всьому обличчю. Звісно, це стало приводом для постійних шпильок і впадів зі сторони однокласників. Спочатку то були безневинні жарти про те, що я схожа на Антошку із мультфільму, пізніше до зовнішності додались мої успіхи у навчанні і, звісно, шпильки однокласників почали колоти все жорстокіше і болючіше. 

Читати далі »

Позначки:, , , ,

Анна КОЦЮБА. Усмішка богів

—  Посуньтесь. Дайте пройти, будь ласка! — кричала худенька дівчинка з яскраво рудим волоссям, але її нібито ніхто не чув. Навіть повітря гуділо від галасів сміху і тупоту копит з наближаючими каретами.  Цього року на осінній бал понаїхало надзвичайно багато вельможних дам та їх леді, відсвяткувати прихід багатої пори року. Усі були вбрані у писані сукні, схожі на королівські, з тонною перлин на шиї та пестливими віялами. Танцювальний майданчик був забитий людьми, немов кружляючими у  вальсі  метеликами, під супровід Вівальді “Пори року”, а інші, ті хто соромився своїх танцювальних талантів, або випив забагато шампанського, тихенько таїлися у кутках, обговорюючи все на світі з іншими аристократами.

Читати далі »

Позначки:, , ,

Олена ШЕГЕДА. Слово

На початку було Слово,
а Слово в Бога було, і Бог було Слово.
Воно в Бога було на початку.
Усе через Нього постало, і ніщо, що постало, не постало без нього.
І життя було в Нім, а життя було Світлом для людей.
А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його.

(Святе Євангеліє від Івана, вірші 1–5)

– Діти, будь ласка, я вас дуже прошу, поводьтеся виховано. Ми йдемо з вами у театр. Це – культурний заклад, і поводитися там потрібно культурно, виховано… – благала своїх учнів Ольга Вікторівна. – Матвійчук, ти почув мене? Петров, вгамуйся вже на решті!

Читати далі »

Позначки:, , ,

Тамара БЕЛЬЧЕНКО. Наступала ніч

Сивий прямував додому. Дорога, що простягалася перед ним, була довгою і важкою. Вона почалася вже давно. І триватиме ще довго. Але він про це не думав. Намагався не думати.  Його розум полонила тільки одна єдина думка — треба будь-що дістатися додому. Все інше не має значення. Лише дім.

Насправді Сивий ніколи не задавався питанням, чому саме дім настільки важливий. Він просто відчував, що має бути вдома. Тільки там все встає на свої місця. Там вдосталь їжі і води. Засинаючи вдома, можна не боятися своєї безпорадності. А ще там на нього чекає вона.

Читати далі »

Позначки:, , ,



Наша кнопка ///