...102030...383940...506070...Остання

Ірина КИЛЮШИК. Крик

– Чи боїшся ти темряви? – запитала дівчина, її голос тремтів.

– Ні, – відповів хлопець, спостерігаючи як кілька студентів зайшли до приміщення університету.

– А я боюся. Боюся того, що є у темряві. – присіла дівчина на лавку, бо сил стояти в неї практично не було.

– Хм. Ніколи не розумів, як можна боятися того, чого не бачиш?  Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Юлія ЛУПАН. Згубні звички

Холодне світло діодних ліхтариків було точно таким млявим, як і увесь минулий передноворічний тиждень. В інструкції до гірлянди вказано, що вона має вісім унікальних режимів блимання, перші сім з яких, здається, є прихованим тестом на схильність до епілепсії і зовсім не віддають оригінальністю. Зрештою, хіба не все одно, у якій послідовності і як швидко ліхтарики загораються, гаснуть, гаснуть, ще трішечки загоряються і починають блимати, якщо все це однак дешева декорація для єдиного важливого дійства. Моменту, коли алкоголь у венах звалить мене додолу, у не надто привітні обійми хвої, що жадає помсти за таку вишукану і повільну тортуру. А може просто пам’ятає часи, коли людські нутрощі й кров прикрашали гілки її далеких пращурів. Хороший спосіб задобрити богів, між іншим. Маю визнати, що язичники вміли по-справжньому радіти життю і влаштовувати вечірки. Хіба ж не в миті близької смерті найповніше відчуваєш усю силу й енергію у своїх жилах? Адже тим «щасливчиком» міг би бути і ти, просто не цього разу. Чого зовсім не скажеш про мою дружину. Колишню, якщо зважати на те, що вміст її тепер аж незвично плаского живота обвиває ялинку, провисаючи у місцях, де скупчилася неперетравлена їжа. Та це лише додає певного шарму до загального вигляду. Ще ніколи кохана не виглядала настільки приголомшливо. Гадаю, їй би було приємно це знати. Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Світлана НОВИЦЬКА. Палінгенезис*

Похитуючись, від чималої кількості вжитого самогону, Васьок увімкнув автопілот і попрямував до цілі – кам’яного льоху на старій дачі. Рухаючись через сад, він раз у раз натикався на гілки дерев, проте, не звертав уваги на їхній формальний опір. Йому потрібно було поспішати.

Біля річки коло вогнища на хлопця чекали нові друзі: Толян і дядя Коля. Він надибав їх на вокзалі, де намагався знайти собі роботу. Чоловіки запропонували йому поїхати за місто. Сьогодні вони мали підробіток – пиляли дачникам дрова. Хоч праця волоцюгам радості не приносила, коли отримали розрахунок у рідкій валюті, настрій відразу поліпшився й закортіло романтики. Тож вирішили, поки не прийшли холоди, посидіти на природі, попрощатися з останнім теплом.  Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Ксенія ФОРМОС. Священні мощі

Ми сідили тут уже третій тиждень. Це я вирахувала за кількістю служб, які проходили буквально над нашими головами. Вивчила найдовші молитви, що їх звично співають молоді дитячі голоси разом зі старими, поважними та втомленими.

Поруч зі мною сиділи ще три дівчини. Ми не знали імен одна одної. За весь час не перемовилися навіть жодним словом — старі ганчірки у наших ротах не зовсім сприяли цьому. Тож типової дівочої компанії з нас не вийшло. Навіть якщо б ми і зустрілися колись після цієї пригоди, навряд чи спілкувалися: так ми звикли до німих, зажурених, але чарівних у сумоті постатей одна одної.  Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Ольга БОДНАР. Співець

Стемніло.

«Мабуть, не варто було їхати сюди» – вкотре переконувала себе Лілі.

Стояти одній посеред чужого міста з татовим авто майже опівночі – доволі страшно. Страшно, наприклад, що з машиною щось станеться. Або знову наробиш дурниць. От, наприклад, як сьогодні в дорозі – вчасно не заправилась і провела на безлюдному шосе три години, поки якась добра молода родина, що проїжджала повз не виручила. В результаті Лілі дісталась сюди вночі, що виглядало б дуже цікавою пригодою, якби не було так холодно – все ж кінець лютого на календарі. Насправді ж дівчину хвилював не так холод, як автівка, бо вперше випросила у батьків дозвіл взяти таткову власність.  Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Євгеній СОНЯХ. Опівнічна колія

Я ішов нічним містом, часом дивлячись на зірки. Вони собі мовчки мерехтіли. Засидівшись у друзів за піцою та картами, я мусив повертатися додому пішки, так як весь транспорт ще рівно об 23:00 перетворився на гарбузи. Суцільну тишу іноді прорізали поодинокі автівки або ж було чути копирсання та галас котів, що повсідались на баках.  Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Анна ПІКСЕЛЬ. Історія, яких багато

Дівчина різко зупинилася ― клятий шнурок знову розв’язався.

«Ну от чого ти? ― майнуло в голові. Вона присіла і взялася за справу. – Дивно ― за сьогодні вже шостий раз. Чи не означає це щось дурне? Втім, все одно. Не вірю в такі штуки», ― подумала дівчина і покінчила зі шнурками. Про всяк випадок перев’язала й другий.

― Нічого собі, вже майже дев’ята! Аби тільки встигнути!  Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Богдана БІЛАНЧУК. Нитки

Дівчина прокинулася від тривожного сну десь після опівночі. У вухах гупала кров, а подих був швидким та уривчастим. Дві останні ночі Наталку мучать жахіття, особливо сьогодні, коли залишилася тут сама.

Вони з подругою Мар’яною втекли на відпочинок в гори, прикрившись якоюсь псевдофольклорною місією – аж дивно, що світ повірив. Хоч може не повірив і вимагав би вернутися назад, та смартфони вдома в шухлядах, бо прочитали в якійсь книзі свій діагноз – залежні від соціальних мереж. Обрали маленьке віддалене Карпатське село, де гори обгородили їх довкола. Отак і почалося лікування. Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Юлія ВАСИЛЬЄВА. Гербера

Мене розбудив апетитний запах з кухні. Мама готувала сніданок. Я на секунду розплющив очі і тут же знову замружився, загорнувся з головою в теплу затишну ковдру. Ще трішечки… Тут, в тиші, теплі і темряві мені було невимовно солодко і спокійно. Я знов почав засинати. Сон перемішувався з дрібним битим склом думок та спогадів, усе зливалося в єдиний візерунок, крутилося, наче в калейдоскопі. Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Кирило ПАЗЮК. Тіло, яке я кохав

Звуки клавіатури надто гучні для тиші цієї всеохоплюючої темряви. Кожен порух моїх пальців відбивається в середині болючими уколами прямо в серце, проте це єдиний вихід.

Я маю закінчити все до світанку, інакше нічого з цього не буде мати жодного сенсу. Усе своє коротке життя я присвятив пошукам ідеального сюжету для літературного жаху, вишукуючи нових тем, монстрів, ситуацій і іншого, щоб допомогло читачеві віднайти давно втрачений страх, який мирно покоїться під шаром повсякденної нудьги, з якою сучасний поціновувач сприймає будь-яке нове творіння в жанрі літературного жаху. Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

...102030...383940...506070...Остання