...345...102030...Остання

Василь ЛАНОВИЙ. Nocte intempesta

прочнися – напав дощ

вісім тижнів не чуло дóщу

емб’єнт загуслий, мов борщ

на безчассі, бо проти ночі

 

ніч сіріє, вже й слів нема

альтеровані прецінь ґами  Читати далі »

Позначки:, , ,

Сергій ЗІНЧЕНКО. Хтось чорний на жовтому

Очі дивляться в ніч вартовими живої оселі,

А безсонна душа розкриває обійми світам –

І у вирі подій миготять вогняні каруселі

Між притишеним «тут» і відкритим для вічності «там».

 

Я торкаюсь висот і кружляю невидимим птахом

Над  землею із листям, що впало з дерев і лежить,  Читати далі »

Позначки:, , ,

Микола ГУМЕНЮК. /серце-гїд/

пам’ятаєш

моя скажена рука

борсалась у пащі собаки твоєї

кудлаті пальці лоскітливо гладили

обплітали сухо жилами

стерті ясна нігтів  Читати далі »

Позначки:, , ,

Вікторія ПТАШИНСЬКА. Лист

Сховає валізу

З мереживом спогадів,

Із сторінками зітлілих думок.

Залишить тільки інструкцію з догляду:

Хай пил та іржа заб’ються в замок.

 

І Анна поїде.  Читати далі »

Позначки:, , ,

Ліна БІЛА. Коли ліплять вареники…

коли ліплять вареники пальцями не музиканта,

тарабанять по ребрах стола ще не вивчені ноти –

неодмінно у тебе повірять, а перш за всіх мама,

що надії свої покладає, як медом у соти

 

і хоча, може, з того сьогодні нічого не вийшло,

пам`ятаю, що сі западає в низькому регістрі.
Читати далі »

Позначки:, , ,

Олена СТЕЦЕНКО. Носферату

Серед загубленого лісу,

На скелі, вищій від небес,

Палац Його ковтає сизу

Імлу, що вкрила замок весь.

 

Він нищить подихом гарячим,

Він поглядом вбиває наче.  Читати далі »

Позначки:, , ,

Олександр МАГУРІН. Шалена фізика

Магічний код, що охрестили словом,

Душа Творця в безодню прокричала,

І всіх основ заклалися  основи,

І всіх начал відбулися начала…

 

Небесна сфера  розгорта сюжет –

Зірки в пташині купчаться базари,  Читати далі »

Позначки:, , ,

Ірина СІПКО. Три кроки

Лишаю в нічному повітрі криваві сліди.

Забули про мене і думають, що все минулось.

Я поруч: у тінях, у світлі, у краплях води.

Зі світу померлих помститися в цей повернулась.

 

Один. Я дарую їм шанс пригадати свій гріх.

Поєднані душі їх міцно нитками розплати.  Читати далі »

Позначки:, , ,

Василь МАЛИШКА. Равлик

Ти підіймаєшся вгору равликом.

Як добре, що не озираєшся по боках,

Не бачиш Фібоначчі черепашки своєї,

Своїх вушок-кавових зерен і не довіряєш

Дзеркалам і шурхотам вітру.

 

Ти підіймаєшся вгору, бодай там виявиш Читати далі »

Позначки:, , ,

Юлія КРОПИВ’ЯНСЬКА. Застигла форма в самотній своїй кімнаті

Застигла форма в самотній своїй кімнаті.

Це я – стуливши повіки, дивлюся,

як постають і зникають світи, незрушна в кожному з них.

 

Дослухаюсь, як ніби далеко-далеко

стукає серце, гупає глухо в підлогу.

Та насправді нема його. Лиш відлуння тексту,  Читати далі »

Позначки:, , ,

...345...102030...Остання