...345...102030...Остання

Світлана ТАРАТОРІНА. Гілка глоду

Я не пам’ятаю свого імені, не знаю, де знаходжуся і хто ця жінка, що конає на моїх руках. Єдине, що має сенс – це кров: солона, тепла, в’язка. З ранок на білій майже прозорій шиї сповзають дві цівки – останній удар вмираючого серця. Я нахиляюся і жадібно злизую червону розкіш. Зазираю у гарне чуже обличчя.  Сині очі згасають, немов товща води поглинає останні промені. У зіницях навіки застигає жах, здивування і…любов? Зовсім близько вибухають голоси. Грюкають двері. До кімнати вривається натовп. Мозок розриває від биття сердець, запаху людської плоті і пульсації крові у жилах. Зуби вимагають нової жертви, але я не можу підвестися. Жінку видирають з моїх обіймів…    Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Владислав КОВТУНЕНКО. Збирач ненависті

1

На стіл Вадиму Леонідовичу, який вже сім років сидів у поважному кріслі старшого слідчого Дніпровського відділку поліції, поклали чергову товсту теку з матеріалами справи.

— Невже знову? — запитав він.

— Ага, — кивнув Сашко, — ювілейний сотий випадок. Усе як і завжди. Ні з того ні з сього жінка кинулася на перехожих. От тільки жертв цього разу збагато: одному чоловіку добряче роздерла обличчя, другому — всадила в око ключі, а от дівчину, яка також опинилася поруч…   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Оксана МІЛЬКЕВИЧ. Одна ніч з життя супергероя

Ніч. Темінь. Залита лише місячним сяйвом вулиця. Nike м’яко і безшумно крокують по дорозі. Мій третій тиждень «геройського» патрулювання. Як яскравий приклад свого покоління, люблю містику, фільми і книги жанру хоррор, детективи, ну і звичайно ж історії про супергероїв. Але ж герої бувають різні, чи не так?

Я не кретинка чи божевільна, не подумайте, просто дівчина, яка прагне все забути. За будь-яку ціну. Будь-якими засобами. Найтяжче мені буває вночі.  Лягаю в ліжко, кладу голову на подушку, закриваю очі. Поринаю в сон. Світло, скрегіт, удар. Вскакую і починаю метатися по кімнаті, як замурований в клітці звір. Могила. Все починає стискатися: стіни, стеля, меблі. Мене лихоманить. На простір, біжи геть звідси. Виходжу на двір, дихаю, ходжу поміж дерев, розтискаю побілілі руки. Ось так все і почалося… Сіра кенгурушка, сині спортивні штани, бігові кросівки. Волосся коротке – не вчепишся. Десять років самбо і чемпіонство за тендітними плечима, майстер спорту по стрільбі і довгі ноги … Коротше знаю кілька штучок.   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Тетяна ТРОЇЦЬКА. Зірка Наві

Із циклу «СИСТЕМА СИРІУС»

Сьогодні місяць був іншого кольору. У своїй попелясто-жовтій круглості він набув токсичних фарб у частині, оберненій до Землі. Мірі не давала спокою природа плям його поверхні. Із усіх земних епох їй хотілося жити в тій, коли нічне світило ще було чистим, у сторіччі, коли ще не було Христа, у доісторичному небутті, без скрижалей і законів, коли хімія і фізика творилась лише природою і не було пояснень. Пряма взаємодія космосу та душі.

Цього вечора подорожі були завершені. Небо одягло ковдру ночі на свої ноги і сонце перестало дихати. Сузір’я Кассіопея припинило своє існування, біло-голуба зірка Наві згасла. Минулось вже близько семи років, як Міру кинули в її Рожеві озера. Коли у другому сторіччі Клавдій Птоломей включив сузір’я у свій фоліант «Альмагест» нарівні з 47 іншими сузір’ями, вона переродилася у енергії 55 тисяч сонць: рентгенівське випромінювання. В неї не було ані минулого, ані майбутнього. Існування зав’язане на нічній матерії.   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Олександр ВІТОЛІН. Люстратор з вулиці Мор

Невловимий Відчайдушний Схиблений Невидимець-маніяк знов не залишив жодних слідів і залишив бовтатися на ліхтарі голову комітету міськради по боротьбі з корупцією, який ще вчора обіцяв побороти корупцію в слідчих органах і дати дороги новим кадрам, які обов’язково зловлять Столипіна. Столипіним маніяка називали за його вірність шибениці як знаряддю вбивства. Дехто вважав, що називати маніяка прізвищем царського сатрапа непатріотично і є ознакою провінційності, але прізвисько швидко стало популярним і нічого з тим вже не можна було зробити. До того ж лемент невдоволених прізвиськом потонув у більш гучному лементі навколо версії, що замість маніяка-вішателя насправді місто накрила хвиля загадкових самогубств. Головний аргумент прихильників цієї версії був залізним: вбивця не залишив жодних слідів і на тілах жертв теж не було жодних слідів боротьби. Слідчі були б і раді списати все на самогубство, але повішені були людьми з «системи» і звичайно мали в цій системі кумів, сватів, братів, які і слухати не хотіли про самогубства.   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Володимир КОМПАНІЄЦЬ. Птах у сухому гіллі

Алану По, Мері Шеллі, Брему Стокеру, Філіпсу Лавкрафту, Роберту Говарду  – письменникам, що створили химерні світи, до яких ми досі прагнемо бути причетними.

 

«Існує два способи розтину трупу. Спеціалісти старої школи і нині використовують широкий ніж, проводячи суцільний глибокий надріз, що відразу оголює ребра. Німецька школа, наслідуючи професора Франкенштайна, надає перевагу вузькому лезу. Роблячи швидкі надрізи ми скриваємо шкіру та шар підшкірного жиру, оголюючи м’язи. Німецький прийом останнім часом має більшість прихильників, бо його переваги очевидні! Але вам, панове, як майбутнім лікарям, під час навчання прийдеться опанувати обидва.   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Володимир СЛІПЕЦЬ. Замерзла Чорна Роза

На подив 6 березня 1984 року виявився дуже холодним. Все було покрито важкими шарами триденного снігу. Було дуже складно пересуватися пішки, а що вже говорити про транспорт – навіть снігоочисна машина зламалася. Місто було практично ізольовано від іншого світу. І багатьом це не подобалося, адже в Смолхіллс вже давно не було чого робити. Однією з таких незадоволених була Роза Спарклі. Вона ненавиділа це місто. Воно до такої міри набридло дівчині: тут все нагадувало їй про минуле. Вона всюди бачила свого батька – людину, якого вона ненавиділа до глибинні душі за те, що він з нею зробив. Ще більше її злив той факт, що одного разу їй вже вдалося втекти з цього міста, але невдалий збіг обставин привів до того, що Роза застрягла в цьому обледенілому селі.   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Вадим ПАНЧЕНКО. Бабай

Верхівки дерев шелестіли у легкому осінньому вітрі. Вечір був тихий, але іноді різкий подув вітру наповнював шурхотом темний парк, і потім ще довго було чути протяжне шкрябання важкого кленового листка поверхнею старого порепаного асфальту. Це шкрябання у темряві було дуже моторошним: воно змушувало напружувати слух, зіщулюватись, та оглядатися навкруги. Олеся поквапом стукала підборами по доріжці, намагаючись пробігти її якнайшвидше. Але то було не так просто — від зупинки до вулиці, де стояв її будинок, — майже кілометр. Новенька багатоповерхівка височіла над районом приватних будиночків, як башта Саурона — он вона, навіть звідси світиться — але до неї ще треба дійти. Корпоративи — це весело, але повертатися отак у темряві було реально страшно.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Ксенія ЧЕРНЯЄВА. Ентропія

Можливо, назвати своє життя «нікчемним» було б помилкою, тому що воно нічим не відрізнялося від життя багатьох інших, таких простих, як я людей. Але, так, воно було нікчемним. Свою роботу я ненавидів, мешкав з жінкою, бачити котру не міг, жив на вулиці, де все приїлося, в місті, що давно остогиділо. Кожен мій день нагадував попередній. Та здавалося би, що в цьому незвичайного? І я багато разів намагався запевнити самого себе, що моє існування — це звичайне життя рядової людини. Проте то було саме існування, і ця прикра думка вперто пробиралася до моєї голови, допоки не стала нав’язливим бажанням усе змінити.   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Анфіса СМЕТАНІНА. Тільки ми

Чому я тут… — молода дівчина в легкому чорному пальто стояла на певній відстані від невеликої групи людей, де чоловіки були в чорних костюмах, а дами — в вовгих такого ж кольору сукнях з кофточками. Люди парами стояли під чорними парасольками, на які падав дрібний осінній дощ.

Трава вже була не така соковита і яскрава, як влітку, але все одно поки що більше спалахувала літнім зеленим, ніж осіннім жовтим.Подув холодний вітер, піднявши вгору де-не-де опале буро-коричневе листя.   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

...345...102030...Остання