...102030...404142...506070...Остання

Наталія КУБІЦЬКА. Таємниця квартири №4

1

Інколи удача сама приходить нам до рук, але не завжди вона приносить бажаний результат. Того року Міра поступила в університет на факультет архітектури. Сама вона приїхала з невеликого селища, куди 5 років тому переїхала з батьками та молодшим братом.

Цей день не віщував нічого нового, як завжди у серпні він був теплим, навіть жарким та сонячним. Міра вже якраз стояла на автобусній зупинці, щоб їхати до дому з міста, і побачила оголошення про оренду кімнати.

«Здається кімната у двох-кімнатній квартирі у центрі міста. Жити разом з хазяйкою квартири. Оплата лише за комунальні послуги. Звертатись за тел. +380671234567» Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Станіслав СОЛТАН. Лікарня темного світу

Той момент, коли я потрапив до лікарні з апендицитом, я пам’ятаю дуже добре. Була ніч і чергового лікаря довелося досить довго чекати у приймальні, доки він спуститься з третього поверху зі свого відділення. Це був не дуже молодий чоловік, на скронях якого, з-під лікарського ковпака, біліла сивина. Начисто поголений, лікар носив окуляри і за ним тягнувся справжній шлейф приємного аромату. Одразу видно, що це холостяк, який працює у переважно жіночому колективі.  Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Андрій ЛУЦЬ. В обіймах Полтви

Роман повільно підіймався старими рипучими сходами на третій поверх одного з львівських кафе. На нього вже чекали – двоє парубків саме сиділи за столиком в очікуванні свого замовлення. Короткий обмін поглядами, рукостисканнями, хлопці по черзі відрекомендувались:

– Дмитро. – Роман. – Міша. – Роман.  Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Назарій ВІВЧАРИК. Ніч на вокзалі

Зі сну мене вирвали стусаном у плече.

– Агов, прокидайся, приїхали. Це невелика залізнична станція, трохи обідрана, та не лякайся. Вона діюча, просто уночі тут немає чергового, скоротили. Звідси має їхати дизель на Львів. А там зможеш сісти на потяг і до Черкас, – порадив водій «бусика» Степан. – Думаю, всередині станції має бути розклад. Я б тебе підкинув до самого Львова, та мушу в справах в інше місто їхати, тож вибачай.  Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Остап ПАВЛОВСЬКИЙ. Діти індиго

В плацкартному вагоні аж до розриву сердечних м’язів їхати дуже весело, особливо, якщо у ньому повно дітей. Вони бігають, швендяють, сваряться, верещать, у них достатньо енергії, щоб пустити потяг під укіс. Школярів вигуляли до Києва і тепер класна керівничка разом зі своїм сердитим чоловіком, який не раз проклинав, що погодився допомогти, змучилися шипіти на цих «ненормальних» дітей.  Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Артем КАЛЬНІЧЕНКО. Блідий

Ліза Стоун була однією з тих нещасних жінок, чий хлопець, дізнавшись про вагітність своєї дівчини, втік. Кілька тижнів вона, звісно ж, плакала за своїм втраченим «щастям», але згодом зрозуміла, що Роджер, а саме так звали того, як казала мама, «козла», просто злякався відповідальності, а такий чоловік не може бути хорошим батьком для дитини.  Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Ігор МІТРОВ. Остання вулиця (Час знищує все)

Він стояв під дощем. Мовчав. Небо виливало на нього все, що мало, але йому було все одно. Він мовчки стояв. Мовчання дарувало йому задоволення. Або навпаки: від задоволення не хотів казати ані слова (телефон у промоклій кишені дзвонив уже кілька разів, а він і не думав приймати дзвінки).  Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Ірина ВЛАСЕНКО. Без забобонів

– Розслабся, дитинко! Все нормально! Це життя … – він різко і грубо увійшов до неї ззаду, накрив огрядним тілом, втиснув обличчя в подушку. Ікуся мало не задихнулася від образи і болю. Вона страшно загарчала, намагаючись вивільнитися і повернутися. Але величезні руки майже без зусилля зупинили рух тонкого корпусу. Хруснуло у плечі, і дівчина більше не пручалася.  Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Теодор МОРОЗ. Він

Ніч. День усіх святих. Пориви вітру граються зі швидкістю звуку. В істериці дерева намагаються скинути із себе останнє листя. Із-за непроглядної ширми похмурих хмар перелякано визирає місяць. Його світло просочується крізь оголені вітхи дерев, кидаючи спотворені тіні на асфальт. Десь далеко перегукуються збентежені сови. Чути скрип ржавих дверей. Сторож по імені Солох замикає кладовище. Жодна людина вже не потрапить туди сьогодні.  Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

Віола ВІХЛЕВЩУК. Попутник

Останній електронний лист на сьогодні був написаний. Я натиснув кнопку «відправити», і повідомлення відлетіло до незнайомого адресата. З почуттям полегшення після довгої денної праці я відкинувся в кріслі та потер свої втомлені очі. Настінний годинник ледве освітлювався блиском моніторів і показував 23.17. Не пам’ятаю, як давно я так засиджувався на роботі… навкруги була тиша і морок. Поки я працював за комп’ютером, мені не вистачало навіть часу увімкнути нормальне світло. Але тепер, нарешті, я міг повернутися додому.  Читати далі »

Позначки:, , , , , ,

...102030...404142...506070...Остання