Презентація збірки «Вбивство на вулиці…» у Києві

«Стос» разом із мережею книгарень «Буква» та видавництвом «Дім Химер» запрошує шанувальників «темної» літератури на тематичну дискусію щодо актуалізації готичної прози Едґара По у творах сучасних українських авторів (за результатами літературного конкурсу «Вбивство на вулиці…» та видання однойменної збірки оповідань переможців конкурсу).

Захід відбудеться 25 травня (субота) у книгарні «Буква» на Богдана Хмельницького, 3-Б, 2-й поверх, кав’ярня «Bookvabar»! Початок о 19:00.

Вхід вільний.

Читати далі »

Позначки:, , , ,

Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Нагуєвичі: безкоштовний рай для молодого автора

Франко за ноутбуком. Малюнок Ольги Хабунь

Франко за ноутбуком. Малюнок Ольги Хабунь

Ніч з 30 квітня на 1 травня. Я їду у плацкартному дев’ятому вагоні. Згадую з усміхом останні романтичні прогулянки в рідному місті Кременчуці на Полтавщині і готуюся до нових прогулянок – стежками Івана Франка у Нагуєвичах на Дрогобиччині, неподалік від чудового курорту Трускавець. Мені пощастило – у вагоні тихо, ритмічно стукотять колеса, більшість пасажирів – дівчата з ноутбуками, граються і бігають дітлахи. Ця більшість незабаром вийде у Києві та назавжди щезне із мого життя. Замість них поруч зі мною сядуть уже серйозні, статечні люди: жінки похилого віку, велосипедисти, що готуються до походу в гори, закохані пари, військові… Цікаво, чи багато їм відомо про Івана Франка, думається мені знічев’я. Особисто я знала про нього лише загальновідомі факти: відмінно вчився, дуже багато писав, номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури… Тьмяно пригадую вірш «Каменярі» Франка, який вчила у школі. Ну й, звичайно, відоме «Чого являєшся мені…» Читати далі »

Позначки:, , , , , , , ,

Угода, яку варто укласти із собою автору

Якщо ваша мета – написати нарешті книгу й опублікувати її, скопіюйте цей список, викладений нижче, і впишіть у нього свої цифри. Таким чином у вас з’являться звички, які допоможуть досягти поставленої мети. Читати далі »

Позначки:, , , ,

Збірка з творами переможців конкурсу «Вбивство на вулиці…» з’явиться у видавництві «Дім Химер»!

Свого часу літературно-художній інтернет-журнал «Стос» провів конкурс «Вбивство на вулиці…» (2018 р.), присвячений творчості Едґара А. По. Минув рік, і тепер збірка з творами переможців з’явиться у видавництві «Дім Химер»!   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , , ,

Маргарита ПЕТКОВА. Спроба автопортрета

Маргарита Петкова – сучасна болгарська поетка, перекладачка, публіцистка. Народилась 21 лютого 1956 р. в Софії. Авторка тринадцяти поетичних збірок, текстів понад 200 популярних пісень і кількох мюзиклів. Її твори перекладені на більшість європейських мов. Член Спілки болгарських письменників та Асоціації софійських письменників.   Читати далі »

Позначки:, , ,

Богдан КОВАЛЬЧУК. Ліфт

Усім своїм знайомим Василь Іванович розповідав, що вважає себе людиною, яка почала пробувати все значно раніше за інших. Він повторював це за першої-ліпшої нагоди, немовби силкуючись виправдати свій зовнішній вигляд: у шістдесят чоловік виглядав на довгожителя-рекордсмена. Здавалося, дмухнеш — розлетиться він прадавньою пилюкою по всій своїй двокімнатній хрущовці, що не знала ніякого ремонту десь із середини дев’яностих. Сам Василь Іванович пояснював це тим, що, мовляв, усе робив уперше значно раніше за ровесників. Він скрипів про це колегам-учителям своїм огидним голосом то на курилці за школою, то за пляшкою в п’ятничні вечори.   Читати далі »

Позначки:, , ,

Богдан КОВАЛЬЧУК. Про редагування чужих творів

У редагуванні чужих текстів 80% часу займає боротьба проти ідіотського форматування: хтось замість нормальних відступів на початку абзацу, визначених горизонтальною лінійкою, вважає за краще втулити туди штук вісім пробілів; інші (особливо у віршах!) наголоси ставлять не по-людськи («При́ятель»), а казна-як («ПрИятель»).

Як не дивно, переважна більшість авторів не чула про таку чудову функцію абсолютно будь-якого текстового редактора, як рівняння по обох краях, через що найчастіше луплять купи пробілів і навіть табуляції (—>).

І це я мовчу про розпрокляте тире! То воно постає у вигляді скороченого тире, то — як дефіс, а в особливо тяжких випадках — елементом маркованого списку.  Є два основних види тире — повне («—») та скорочене («–»). Останнє призначене (головним чином) для позначення часових відрізків (ув українській мові). Наприклад, пункт із резюме: «2009 – 2014 — Київський національний університет імені Тараса Шевченка». Втім, часто це саме скорочене тире луплять туди, де воно ні в тин, ні у браму, ні у якісні двері.

А є ще дефіс («-»). Багато хто думає, що це — тире, але дефіс використовується всередині тієї чи іншої лексеми (наприклад, «чорно-білий»). І використовувати його замість тире — дуристика. Читати далі »

Позначки:, , ,

Побачив світ роман «Лазарус» Світлани Тараторіної

1913 рік. У Києві вільно сусідять люди й нечисть — упирі, чорти, перевертні, лісовики, польовики й водяники. Століттями підтримується відносний лад. Люди керують Імперією, нечисть чекає на повернення свого легендарного царя — Змія. Але одного дня все змінюється. В очереті біля Труханового острова, де здавна мешкають людиноподібні, знаходять приймака водяників з розпоротим животом. Доктор-змієголовець непохитний: загиблий — людина. Щоб розкрити таємницю і завадити новій війні між людьми й нечистю, залучають досвідченого слідчого Олександра Петровича Тюрина, який опинився у Києві проїздом. Але чи зможе він побороти власних демонів і побачити те, у що довгі роки відмовлявся вірити?..    Читати далі »

Позначки:, , ,

Вийшла збірка оповідань Сергія Рибницького «Я – КИСЕНЬ»

Чи уявляли ви, як звучить космос? Певно, ви спершу подумаєте про «Space Oddity» Девіда Бові. А може, кожної миті Всесвіт розширюється звуками «Блакитного Дунаю» Штрауса? 2084 рік, людство досі спостерігає в телескопи за Марсом – у надії, що одного дня таки пощастить висадитися на поверхні червоної планети і вдихнути на повні груди кисень чужої атмосфери. У відповідь на оптимістичний запит земної цивілізації у скронях гупає кров – так звучить порожнеча, глибини й виміри якої досліджує у своїх оповіданнях Сергій Рибницький. Його герої блукають вулицями Вінниці, поверхнею Марса, губляться між кільцями Сатурна та на периферії української залізниці, щоразу виринаючи з химернішої й небезпечнішої пригоди – або ні (не виринаючи). Бо коли прокручувати реальність у зворотному напрямку, Хепі Енд може стати катастрофою космічних масштабів. Ви коли-небудь слухали «Місячну сонату» навспак? Ground control to Major Tom – подорож от-от почнеться.   Читати далі »

Позначки:, , ,

Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Ні вода, ні пісок

Дощило жовтим… чи жовте? Чи, може, пожовкле? Уперше Борис не знав, як правильно назвати те явище, котре споглядав. Скло вікна поступово жовтіло, і все — й дерева, й будинки, й автівки — потроху вкривалося жовтавим брудом. Десь хтось засигналив, пролунав виск гальм. Вочевидь, на пожовклій трасі ледве не сталася аварія.

Борис звів очі до хмар. Вони були звичайні, сірі, та через пожовкле скло навіть повітря вже здавалося жовтавим.

«Що ж, — подумав він, — пригода від погоди».

Зателефонувала мати.   Читати далі »

Позначки:, ,



Наша кнопка ///