...102030...484950...607080...Остання

Вадим ОВЧАРОВ. Стукіт уночі

– І от, поборовши злого змія, Іван-Богатир визволив із полону прекрасну царівну.

Ненька дочитала останні рядки та закрила книгу. Маленький Ігор дивився на неї сонним поглядом і на якусь мить їй здалося, що син зовсім забув про нещодавній переїзд до нового будинку.

– От бачиш, синку, – посміхнулася вона й піднялася з ліжка. – Добро завжди перемагає зло. Читати далі »

Позначки:, , , ,

Симор ГЛАСЕНКО. Дід

1.

«Кх…кх…кх…»

Знову дід кашляє. Ці його легеневі вибрики стають дедалі страшнішими.

Чирхнув сірник. Зараз старий закурить. І куди йому з такими сухотами ще й курити?

Бісові блохи дістали. Чешуся уся, мов гунцвот. А між іншим я – сука. Хоч і безпородна, проте шпарка і звинна до свого діла. Читати далі »

Позначки:, , ,

Євген ОНОФРІЙЧУК. Думаєте, я жертва?

О другій ночі мене збудив телефонний дзвінок. Голос зі слухавки невпинно торочив.

Я второпав лише те, що через півгодини я маю бути в госпіталі. Нашвидку вдягнувся, і вибіг з квартири, набираючи номер телефону.

– Гас, ти певно жартуєш? – перепитав я, втискаючи педаль газу в підлогу. Читати далі »

Позначки:, , , ,

Ольга ВІНІЧУК. Gharpy Poltergeist

Різким рухом Анна закрила книгу і відклала її в сторону. Останніх двадцять сторінок тексту вона зовсім не зрозуміла, хоч і перечитувала деякі рядки по кілька разів. Було пів на третю ночі. Анна смикнула вимикач лампи і світло згасло.

Ліжко було занадто великим, занадто незатишним і холодним. Анна накрилась ковдрою до самого підборіддя і заплющила очі. Сон не йшов. Отруйними зміями в голову лізли думки, уривки спогадів; зароджувались липкі бруньки мрій, яким не судилося розкритись. Але зараз, вночі, здавалося, що ці зародки розростуться, матеріалізуються, варто лише трохи посвітити сонцю… Чому б цим фантазіям не заколисати Анну, не впустити її до свого світу?.. Читати далі »

Позначки:, , , ,

Олексій ГАДЕЦЬКИЙ. Прокляття крові

Нічними вулицями збентежений люд збігався до каплиці, що стояла в центрі містечка. Ксьондз виносив свячену воду і вимоченим в ній віником окроплював присутніх. Люди тримали в руках запалені смолоскипи, вила, гострі палиці, сокири. Жінок і дітей не було. Зібралися лише чоловіки, що могли вполювати звіра.

Ми з батьком підбігли якраз в той час, коли ксьондз востаннє окропив мисливців водою і благословив на вдачу. Збуджений гурт посунув на околицю міста, де стояв самотній будинок.  Читати далі »

Позначки:, , , ,

Жадану дали «Ангелуса»

12141591_925130130857942_6973059820862481081_n

Нещодавно стало відомо, що Центрально-Європейську літературну премію «Ангелус» присуджено цього року Сергію Жадану за «Месопотамію», повідомляє Gazeta Wyborcza.

У число номінантів премії цього року потрапили відразу чотири українські книги: «Роман про батьківщину» Дзвінки Матіяш, «Комашина тарзанка» львів’янки Наталки Сняданко, «Книга забуття» Василя Слапчука та «Месопотамія» Сергія Жадана. Але у фінальній сімці опинився лише Жадан. Читати далі »

Позначки:, , , ,

Євгенію Кононенко слухатимуть у Чехії

Kononenko-Knygarnya Shok

Наприкінці осені у радіоефірі Чеського Національного радіо відбудуться перші радіочитання новели «Телефонна елегія» української письменниці Євгенії Кононенко з її книги «Книгарня ШОК» (Львів: Кальварія, 2009, 2010). Відповідна ліцензійна угода була підписана наприкінці серпня ц.р.   Читати далі »

Позначки:, , , , ,

Ярослав ШИЛОВИЧ. Давніше за вугілля

Тож ви хочте дізнатись, як я оце зостався без руки й ноги? Ой, ну добре, вмикайте свого діктофона, чи що в вас там? Вже? Гаразд, поїхали. Це було у дев’яносто шостому, як зараз пам’ятаю. Хоча, іноді й хотілося б забути. Та… Не забувається таке, розумієте? Ні, ні, я в порядку, пишіть собі.

Шахти тоді закривались, роботи не було. Тож підробляли в… не буду казать, у кого, бо – самі розумієте… Тоді в нічну зміну, так би мовити, робили ми на шахті, що тоді вважалась типу як закрита, ще за совєтів, але працювали її й тоді по-чорному. Ну, спустились в забій, ясно шо без ліфта, бо економили ж на всьому. Відробили скільки там тре було, працювали як чорти, бо тому ж все мало. Вже підійматись – раптом бах!   Читати далі »

Позначки:, , , ,

Роман ВЕЛИКОРОД. Темними стежками

Життя – це нескінченна погоня за метою, яка весь час випереджає тебе на один крок. Життя – це нерозривне коло, і ти в ньому застряг, мов у пастці. Нецікава робота. Заробітку від неї вистачає лиш на стандартний перелік продуктів та комунальних послуг, за які необхідно платити, щоб виживати. Виживати заради тієї ж нецікавої роботи. Дні нічим не відрізняються один від одного: вони перетворюються в розмиту довгу пляму, мов дерева вздовж дороги у вікні вагону. Ті самі люди, ті самі місця. Кожен ранок й кожен вечір. Ти грузнеш у в’язкій рутині свого безглуздого існування. Так, життя – безглузде нерозривне коло.   Читати далі »

Позначки:, , , ,

Сергій СЛАБИК. Кохання до останнього

Точно не пам’ятаю, та хтось казав, що після опівночі нічого хорошого не відбувається. Щодо мене, то до певного моменту я вважав це повною нісенітницею. Тепер вже важко сказати, чи причиною моїх нещасть стало порушення саме цього постулату, чи просто в той вечір саме мені судилось потрапити під могутні жорна всесвіту. Я намагаюсь часто про таке не думати, та коли ти цілими днями просиджуєш на койці, в кімнаті розмірами 2*4, думки мають звичку непрохано просотуватись в твій розум, неначе краплини відходів через іржаву стічну трубу. Особливо в ночі, коли місячне сяйво відбивається решіткою на стіні, спогади про той особливий вечір повертаються у всіх барвах відчуттів. Не сказав би, що починалось все так погано, та все ж… Постарайтесь нічого не робити після опівночі.  Читати далі »

Позначки:, , , , ,

...102030...484950...607080...Остання