...456...102030...Остання

Володимир СЛІПЕЦЬ. Замерзла Чорна Роза

На подив 6 березня 1984 року виявився дуже холодним. Все було покрито важкими шарами триденного снігу. Було дуже складно пересуватися пішки, а що вже говорити про транспорт – навіть снігоочисна машина зламалася. Місто було практично ізольовано від іншого світу. І багатьом це не подобалося, адже в Смолхіллс вже давно не було чого робити. Однією з таких незадоволених була Роза Спарклі. Вона ненавиділа це місто. Воно до такої міри набридло дівчині: тут все нагадувало їй про минуле. Вона всюди бачила свого батька – людину, якого вона ненавиділа до глибинні душі за те, що він з нею зробив. Ще більше її злив той факт, що одного разу їй вже вдалося втекти з цього міста, але невдалий збіг обставин привів до того, що Роза застрягла в цьому обледенілому селі.   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Вадим ПАНЧЕНКО. Бабай

Верхівки дерев шелестіли у легкому осінньому вітрі. Вечір був тихий, але іноді різкий подув вітру наповнював шурхотом темний парк, і потім ще довго було чути протяжне шкрябання важкого кленового листка поверхнею старого порепаного асфальту. Це шкрябання у темряві було дуже моторошним: воно змушувало напружувати слух, зіщулюватись, та оглядатися навкруги. Олеся поквапом стукала підборами по доріжці, намагаючись пробігти її якнайшвидше. Але то було не так просто — від зупинки до вулиці, де стояв її будинок, — майже кілометр. Новенька багатоповерхівка височіла над районом приватних будиночків, як башта Саурона — он вона, навіть звідси світиться — але до неї ще треба дійти. Корпоративи — це весело, але повертатися отак у темряві було реально страшно.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Ксенія ЧЕРНЯЄВА. Ентропія

Можливо, назвати своє життя «нікчемним» було б помилкою, тому що воно нічим не відрізнялося від життя багатьох інших, таких простих, як я людей. Але, так, воно було нікчемним. Свою роботу я ненавидів, мешкав з жінкою, бачити котру не міг, жив на вулиці, де все приїлося, в місті, що давно остогиділо. Кожен мій день нагадував попередній. Та здавалося би, що в цьому незвичайного? І я багато разів намагався запевнити самого себе, що моє існування — це звичайне життя рядової людини. Проте то було саме існування, і ця прикра думка вперто пробиралася до моєї голови, допоки не стала нав’язливим бажанням усе змінити.   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Анфіса СМЕТАНІНА. Тільки ми

Чому я тут… — молода дівчина в легкому чорному пальто стояла на певній відстані від невеликої групи людей, де чоловіки були в чорних костюмах, а дами — в вовгих такого ж кольору сукнях з кофточками. Люди парами стояли під чорними парасольками, на які падав дрібний осінній дощ.

Трава вже була не така соковита і яскрава, як влітку, але все одно поки що більше спалахувала літнім зеленим, ніж осіннім жовтим.Подув холодний вітер, піднявши вгору де-не-де опале буро-коричневе листя.   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Олександр ДОВБАК. Фата моргана

Ще осінь календарна не наступила, але в ці останні дні серпня погода у Львові видалась напрочуд  теплою, м’якою… якоюсь солодкою на смак, на відчуття.  В повітрі вже витали аромати осінніх квітів та прозорого, чистого, ситного повітря. Наступала благодатна пора ранньої осені, коли можна було поніжитись на сонечку, не остерігаючись заливатись потами та отримати зайву порцію радіації. Голоси та інші звуки бриніли в повітрі, тіні, які були подекуди, були напівпрозорими як тонкі шовкові шалі красивих панночок, що років зі сто тому теж проходжувались цими вуличками.   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Марина АВРАМЕНКО. Вулицями Старого міста

Коли мені обурює тривога, я завжди іду до Старого міста і там гуляю до самого світанку, до того моменту, коли вже майже не падаю від втоми. Я приїжджаю під вечір, йду до вежі або підіймаюсь на дах і дивлюсь на захід Сонця, на те, як світло відступає на іншу половину планети, і дає темряві показати те, що вона приховує.

Іноді західні промені розфарбовують хмари в червоний, і тоді я знаю – сьогодні, коли ніч зійде як морська хвиля, вона залишить після себе подарунок для світанку, той, на який натякало Сонце, прощаючись.   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Юлія ОТРІШКО. Пастка

Пустка.

Склад, декілька багатоповерхівок, але до них далеченько. Вдень тут ходять трамваї – дощ виблискує на путях – та зараз лише поодинокі автомобілі проносяться і зникають вдалині. Здавалось завжди, що вони навіть пришвидшуються на цьому відрізкові дороги. Тут моторошно.

В Андрія на підборідді осідала пара від чаю. Він так і не зробив перший ковток, а всередині сторожки було доволі зимно.   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Ірина СЕЛЕЗНЬОВА. Лялькова крамничка

Молодий чоловік двадцяти восьми років. Молодий, красивий, багатий. Що він робив тієї ночі у провулку? Офіційна причина смерті – зупинка серця. Але мені відомо, що це не зовсім так.

Ніхто з родичів не збирався наймати приватного детектива – вони шукали лише нотаріуса. Їх не хвилювала причина, через яку вони отримають чималеньку суму грошей. Пощастило померлому, що він не дожив до цих чвар.

Не можу сказати, що в мене були об’єктивні причини взятися за цю справу. Більше того, мої схожі з убитим параметри яскраво сповіщали що не варто вплутуватись. Але від думок про цей злочин в глибині моєї душі здіймалася така хвиля емоцій і почуттів, що я розумів – ця справа стане фатальною в моїй професійній діяльності.   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Таміла БЕРШОВА. Причина смерті

Ніна спішила на автобус. Ще було темно, а мороз, що різко вдарив ще звечора, додавав якоїсь тривожності. Уже цілий місяць дощило, а вчора, на Андрія, нарешті люди відчули прихід зими. Молодь вчора понапивалася та й верещала кутком, – аж лячно було виходити, – хтозна, що в п’яного може з’явитися на думці? Зненацька Ніна наштовхнулася на щось, що лежало в неї прямо на дорозі.

– А, бодай тебе! – голосно вилаялася й присвітила ліхтариком. Так, без крайньої потреби, вона й не діставала його, але завжди мала в сумочці – турботливий чоловік Іван поклав.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Настасія РАКІТА. Вбивство на вулиці. Він

Блискавка вдарила в дерево і запалила крону листів. Миттєвий жар задався, почавши перетворювати зелень на щось гидке, посохле. Мов молоде та жваве обличчя, вмить за велінням жорстокого року, стало вкриватися язвами та морщинами. Павутиння стало стягуватись  та щезати подібно тому, як щезає посивіле волосся немічного старого. Під подувом вітру вітки дерева були мов руки  ходячого мерця, що простягає їх до тебе, відкривши рота, з якого не виходить ані звуку.   Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

...456...102030...Остання