...789...203040...Остання

Павло РУДЕНКО. Відділення №15

Був звичайний робочий день поштового відділення № 15, на вулиці Дубовій 46. Навпроти тролейбуси на кінцевій знову чекали на той самий маршрут – 2 і 7, напрямок яких лежить від «Боярки» і на «Північний». За дві гривні вони довезуть вас куди завгодно, а якщо у вас є чарівний клаптик паперу з надписом посвідчення – ласкаво просимо.

Захар, як завжди, прийшов на п’ятнадцять хвилин раніше, щоб розвантажити машину. О восьмій відділення  розпочинало свою роботу. Вантажу було достатньо щоб загрузити повідомленнями телефони отримувачів. Так цілий день як і інші. Захар пакував і виносив посилки. Керівник Артем давав все нові і нові завдання, оператор Альона бруднила язик плітками і повітря ароматом своїх парфум. Приймальник Павло сидів в телефоні і тащився від аніме.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Володимир МІНІН. Хижинський ярмарок

Знявши з гачка в’язку ключів, Настя вибігла у двір. Але лічилка, яку вона наспівувала весь ранок, залишилася.

 

На балу у Короля

Тру – ля – ля

спричинив переполох

Скоморох.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Ілля ЛОСКУЧЕРЯВИЙ. Пакистанка. Оповідь про втому

18+

1
Поквапливо, розгонистими кроками — навпростець до смерті.
Ще хвилина — і вбивці не було б на місці. Однак Пакистанка вже підійшла до нього, осяяного вогнями супермаркету, і ті вогні випалили залишки вокзальної темряви на ній.
Вбивця посміхнувся: жертви самі його знаходили. Посмішку не було видно за високим коміром.
Пакистанка попросила цигарку.
Вбивця повагом занурив руку до кишені й дістав пачку та гроші, що там також лежали. Помітивши їх, Пакистанка зрозуміла, що слід «крутити» незнайомця на халявне пійло. Далі — залежно від ситуації: втекти або ж, як не вийде, розрахуватися натурою.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Олег СТЕЦЮК. Чия нога?

Ми все далі блукали у ніч й ніч блукала нами у лабіринтах з темних вулиць, котрі розпізнаєш на дотик, шум та запах. Стоптане богом небо зуперте на антени та хрести; скрегіт вітру, клекіт ліхтарів та відлуння наших кроків.

Ми йшли Рурським провулком у середмісті, коли Місяць своїм крейдяним поцілунком огорнув перед нами барокову вежу ратуші, де жовтий циферблат вказував на квадранс[1] до півночі.

Раптом у кінці провулка щось холодне швидко пробігло повз нас. Гм! Здалося? Ми переглянулися, вповільнили хід і дещо неподалік запримітили:

— Ану підсвіти? – промовив Віктор.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Назарій СТЕПОРУК. Погляд мимоволі

Він крокував похмурою вуличкою і руки трусилися зовсім не від лютого морозу. У Києві темніло зимою рано й вони не могли його помітити позаду. Ті двоє тільки от зайшли в найближчий провулок. В голові була думка тільки про те, чому саме вона це робить? Однак рішення було прийнято, вороття вже немає. Через якусь мить він вийшов зі схованки, у тіні вивіски магазину й швидко закрокував у провулок. Уже в черговий раз довелося побачити ту саму картину, що наповнила його серце ненавистю… Ніж на диво легко увійшов спочатку під одне серце, потім під друге, та чомусь легше не стало. Тоді він проковтнув свою ненависть, вилетів з провулку, збивши когось по дорозі, та помчав в нічну далечінь великого міста…  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Сергій САВЧЕНКО. Книгоїдка Олеся

Аркуш паперу лунко захрускотів в долоні. Пальці рішуче вклали сторінку з книги до красивих дівочих губ. Розкритий рот безжально поглинув зіжмаканий лист. Папір швидко розмок від слини та приречено попрямував в нетрі дівочого тіла.

Вона його навіть не жувала…

Йшов сьомий тиждень. Книги закінчилися. Гроші і все, що можна було на них обміняти – теж. Порожня, заставлена в ломбарді квартира, і вона на підлозі з палітуркою книги відомого українського неокласика.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Вадим ДМИТРІЄВ. Загнаний

На щастя чи на нещастя,
в нашому житті не буває нічого,
що не закінчувалося б рано чи пізно.

А. П. Чехов  “Про кохання”

I

Уперше він подумав про це два місяці тому. І ось знову. Саме сьогодні, в понеділок.

Як завжди щопонеділка, він сидить на щотижневій нараді у директорському кабінеті. Перед ним чистий блокнотний аркуш. Він закриває очі і уявляє, як входить в цей кабінет із старою мисливською рушницею в руках. Маргарита в подиві. Поступово до неї приходить розуміння, що відбувається, яке повільно переростає в тваринний страх. Він підіймає рушницю і ніжно кладе палець на спусковий гачок.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Яр. ВОРОНА. За тінню

Ластівка скинула пір’я і занурилася в теплу воду. Поєднаний санвузол у них в квартирі користувався особливою популярністю, і частіше нагадував прохідний двір з курилкою, залом засідань, ванною і в разі потреби туалетом.

– Гм… Чисте тобі шаманство на базі технічного прогресу. Епоха парових двигунів. Схоже, твій геній висить на якійсь забороненій літературі. – Ґудзь засміявся. Він засідав на мішку з білизною і, незграбно гортаючи, сіяв долі папірцями з папки, що залишив Ластівці Чоловік-у-формі.

– Він дільничний. Поліцай, не побоюся цього слова.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Леля САІД. Червоні спалахи

Грудень. Нарешті випав сніг. По зимовому безжиттєве місто за відсутності снігу видавалось ще і печально-похмурим. Сірі стіни, потріскана фасадна штукатурка, рештки плюща, що обвивав будинок, ховаючи сліди розрухи. Голі гілки дерев, що стирчать у різні боки, покручені часом та вітрами. На них люди повивішували гірлянди, що миготіли кольоровими вогниками, додаючи контрасту й гротескності їх формам. Дня все менше, світло тікало з вулиць, віддаючи місто ночі та сутінкам, що не барились прийти й не поспішали відходити. Сніг продовжував падати великими лапатими сніжинками, на землі утворилось сніжно-болотяне місиво, що сотні людей ногами місили по дорозі. Година пік. Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

Надія ГРИЦАК. Нічне потьмарення

«Які ж, на ній тонкі колготи!» ─ подумки ахнув  здивований чоловік. Справді, жінка була одягнена у  мереживні панчохи ( що то саме панчохи, він дізнався цілком випадково) ─ спідниця до непристойності закотилась, тож стало видно усім бажаючим, на даний час, така привілегія надавалась лише йому,  округлі стегна, які вабили і лякали, бідолаху, водночас.

Як на таку, зимну, грудневу погоду, жінка, чи то дівчина була одягнена вкрай сміливо. Одна її нога у довгому червоному  чоботі сповзла з тротуару у калюжу, що утворилась на асфальті опісля дощу. Вона лежала ниць, носом клюючи  стару, обколоту бруківку, на вулиці  (як колись пани), панували тиша і вечір, довкруг  не було нікого. Принаймні, чоловік сторонніх осіб не побачив.  Читати далі »

Позначки:, , , , , , , , , ,

...789...203040...Остання