...102030...888990...Остання

Монографічна весна (№9)

Бетменів зграя летить. Під стовпом застьобалась повія.

Курс гривака над хрестом. Іноземці сортують доляри;

Зціплені зуби мостом – шарово скалиться Київ,

Дірку заткнули Дніпром пивових бульб перегари.

 

Тут не помруть ліхтарі, хіба що влушпанить по пиці

Гопницький дощ цегляний, щоб онанізму не треба.  Читати далі »

Позначки:, ,

Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Ваша величносте Зло

Кривава ялинка

 

Налетіли «орли» – пóночі.

Налетіли, немов – вóрони.

І надії нема, й помочі,

І дивитись уже – соромно,

Як невинного б’ють, Боже мій!

(Біль чужий – наче свій, біль його).

…Як лежачі стають схожими

На червоне від ніг сильного. Читати далі »

Позначки:, ,

Святеє покарання (№8)

Заболіло в діда в спини, що не сісти й не лягти.

Вже висів і на драбині, щоб здвигнути ті кістки.

Та яке там! До знахарки ледь доплентався старий.

Долі впав, як після чарки, і лежить мов неживий.

Тая мне кістки та ребра,  ще й хребці кудись вправля.

Спину вимняла як треба. Дід до неї промовля:  Читати далі »

Позначки:, ,

Халепа (№7)

Що бувало – то вже є. Лихо долі не мине.

Ходять сміх і сльози поруч, може в тугу, може в поміч.

Так вже вийшло. У Степана помирають тато й мама.

Син, старий вже, як гарбуз, наматав собі на вус,

Що земля дорожча вдоста, і не буде вже погоста!

Всіх поспалюють, і в чашу, і в стіну, без «Отченашу»!!!  Читати далі »

Позначки:, ,

Ніч (№6)

Раз на свято воєдино  позбиралася сім’я:

Мати, батько, тітка Ніна… Безліч всіх, останній я.

Як годиться, біля столу, скількі хто хотів сидів.

Спать мостила мати долу, кожен ліг куди глядів.

Бабця «Отче наш» читає, дід давно пірнув на піч.

Молодь ще собі гуляє, та й лягає. В хаті – ніч. Читати далі »

Позначки:, ,

Гриби (№5)

Два сусіди щось поважне на рейках бубонять.

Один гриб трима в долонях і речами гонить:

– Оце дивись, ох і добрий.Та ще як під чарку!

«Шпальник»  зветься. Як підсмажеш – гризи наче шкварку!

Їх на рейках скрізь хватає, ростуть наче в лісі.

Та ще й купками, буває, по п’ять штук на місці. Читати далі »

Позначки:, ,

Іван ПЕРЕВЕРЗІН. Своя дорога

Я міркував про смерть так часто,

що зовсім занедбав життя —

дорогу ту, яку відкласти

не випада на майбуття.

І я збагнув: відстав од друзів,

прогаяв час щасливий свій…

І серце зчерствіло в притузі,

і зір мов випік суховій.                 Читати далі »

Позначки:, ,

Параноїдальна ідилія (№4)

Прокинувся невиспаний і далебі замріяний.

З цим треба щось робити аби не мати проблем.

Мрії – геть, бо знову заведуть у полон натхнення.

Чув учора, як подейкували ніби вже не літо.

Дійсно. Ранок вмивається скупим променем.

Старе листя готується впасти додолу. Читати далі »

Позначки:, ,

От Свєтка! Могла й предупредить… (№3)

Вход для красівих інопланєтян.
Токо по свєжим прігласітєльним.
Сказала бєрємена білєтьорша на вході
В шумний атракціон “Зємная Жизнь”.
І подмигнула задорно лєвим глазом.
А шо я? Подмигнув в отвєт правим…  Читати далі »

Позначки:, ,

Грибна продавчиня (№2)

Наївся грибів з утра натощак.
Лізе рифма упорно: Ніштяк.
Нє, не моє, напишу по простому.
Корявим верлібром, шоб понятно.
Без метафор вичурних, і смислов двойних.
Так от… Гриби учора куплені, свіжі.
Укусні, даже жарить не… не нада.
Пішли за милу душу з хлєбом і соллю.
А дальше все фантастічно. Ну а шо… Читати далі »

Позначки:, ,

...102030...888990...Остання