Тарас ВАЩУК. Повіш ми дашто!

Повіш ми дашто![1]


[1] Скажи мені щось! (закарпатський діалект). Слово «відати», залишилось із старослов’янської в прямому значенні, хоча «відун» має те ж магічне метафоричне значення…

1.

Доля зводила мене із Арпі-бачі[1] прямо чи опосередковано тричі на початку 2000х. І я жодного разу не надавав цьому належного значення, адже ми – діти буремних 90х – переважно не вірили ні в бога, ні в чорта, ні в «кучмейську владу», ні тим паче у всіляких шарлатанів та провісників. І навіть коли я вже через роки зустрів людину, котра розказала мені багато цікавого про «дядька Арпада» та підтвердила його кваліфікацію – це лише усміхнуло, адже Закарпаття – такий дивний край, що тут може трапитись все, що завгодно. Хоча факти та події склались у справді цікаву мозаїку. А за долями деяких персонажів слідкую й досі.

Читати далі »

Позначки:, , , ,

Тарас ВАЩУК. «Шанель» – спаси-сохрани!

1.

Вони сиділи четверо вже ледь не пів ночі в дівочому блоці гуртожитку Могилянки й жорстоко сперечалися «про Україну й все на світі». Дівчата висловлювали радикальніші думки. Хлопці, котрі порядно випили, більше філософствували й зверхньо намагалися напоумити подруг.

Зрештою, один із хлопаків відрубав:

– Аня, якщо ‘сь така мудра – то іди накажи свого братіка рідного – ватника чортового, колаборанта ригівського. Через таких посіпак, як він і через таких, як ти, шизанутих навиків, – у нас ніколи нічого путнього не вийде…

Читати далі »

Позначки:, , , ,

Юрій ЗИМОВІН. Як далеко ми від смерті?

Роздуми про неминучість смерті були єдиним, що могло гнітити Олексія в океані щастя, у якому він жив. З’явились ці помисли нещодавно: близько чотирьох місяців тому. І він був переконаний, що Марія почувалась подібно.

Ні, вони не стали жертвами тривалої депресії. Як вже було сказано, життя Олексія було океаном щастя, і його він розділяв із Марією. Для них обидвох останні вісім місяців були переповненими безтурботним та щирим коханням, що надихало їх до висот, ніколи не бачених раніше. Жоден з них не знав, що може почуватись настільки добре. Кожен наступний день був втіленням мрії, марити якою в них колись навіть не вистачило б сміливості.

Читати далі »

Позначки:, , ,

Олексій ПИСАРЕВ. Не читай це оповідання

Він прокинувся рано вранці. Через похмілля страшенно боліла голова. Він не пам’ятав, як вчора дістався додому. Пам’ятав лише, що обійшов половину барів Нью—Йорку. А якби в гаманці залишалося ще хоча б кілька доларів — побував би і в другій половині.

Одяг був розкиданий на підлозі. Меблів вже давно не залишилось — їх забрали кредитори. В борги він заліз, щоб відкрити притулок для порятунку бродячих котів. Але зараз лишилось тільки два дні аби зібрати гроші на продовження оренди приміщення. Інакше притулок закриють, а нещасних тварин викинуть на вулицю.

Читати далі »

Позначки:, , , ,

Моніка ФІШМАН. ГЕШТАЛЬТ …туфлі

Яка ж вона була прекрасна! Така юна, така красива, така щаслива… а її очі… ЇЇ погляд говорив про все… Її дівчинка була закохана, її маленька донечка через кілька тижнів виходить заміж. Аж не віриться…

– Мам, глянь будь-ласочка ось на ці?

– Дуже гарні.

Читати далі »

Позначки:, , , ,

Ігор ЖУРАВЕЛЬ. Візит Корнія до «Мертвого Койота»

Впевнений, що багато з вас мріють чи, принаймні, колись мріяли навчитися літати. Хтось хотів відростити собі крила і, ревно ними помахуючи, незграбно пурхати, розмірковуючи, куди подіти руки, щоб ті не заважали. Інші нічого не ускладнювали і були згодні на звичайну левітацію. Добре. Припустимо, ваша мрія здійснилася, і ви злетіли над містом. Ось ви висите попід хмарами та, щасливо примружуючись, дивитесь униз. Ви бачите заповнені автівками та пішоходами вулиці, будинки, парки, фонтани… Нічого нового, хіба що вид з висоти пташиного польоту. І на що ви сподівались? Усі дива, що можна було розгледіти зверху, давно виявлені системами супутникового спостереження і взяті під контроль спецслужб. Тому я пропоную послати до бісової матері усю цю вульгарщину, опустити стопи на грішну землю та сміливо крокувати назустріч пригодам.

Читати далі »

Позначки:, , , ,

Ігор ЖУРАВЕЛЬ. Химери Хар-Батора

Перший населений пункт нашої планеті, на який ймовірно зверне увагу інопланетна експедиція – нова монгольська столиця Хар-Батор. Цей унікальний витвір рук жителів Землі важко не помітити. Храм площею біля двох сотен квадратних кілометрів, чий дах досягає хмар, вкриває під собою ціле місто. Місто, вулиць якого ніколи не торкалися промені сонця. Побудований із незрозумілою метою загадковими велетнями, що спустилися із вершин Тибету і пішли після закінчення будівництва у зворотньому напрямку, не залишивши слідів. У ті дні зображення регіону на супутниковій зйомці були приховані перешкодами, і свідками зведення храму були лише випадкові чабани-кочівники. Освітлюється величезний храм велетенськими ліхтарями, заповненими зеленуватим свіченням, що йде звідкілясь з-під землі. Принцип роботи ліхтарів досі лишається невідомим.

Читати далі »

Позначки:, , , ,

Люся КОТ. Курсова робота

Таджмахал Таджмахалич стрімко влетів до просторої аудиторії, жестикулюючи коротенькими  рученятами.

– Валю! Валечко! Дорогенька! з порогу вигукував він, просторий блискучий піджак робив маленького чоловічка ще більш опецькуватим.

– Пане ректоре, я ж просила, – просичала професорка крізь стиснуті тонкі губи.

Читати далі »

Позначки:, , , ,

Богдан НОГАЛЬ. Тіні

     Коли виходив вночі з дому, то кожного разу відзначав, що був високим і ще досить статечним бевзем. Та з кожним кроком самотність під час такої  прогулянки його розкраювала, дрібнила, калічила. Через день ховався від сторонніх у власному домі, наче в глибокій шухляді чиновницького стола, шукаючи оправдання у слові «мусив» і у випивці, яка колись рятувала його від осуду і докорів. А вночі скрадався міським вулицями, наче привид, і завжди опинявся там, де зупинився час, де минуле його діянь застигло барельєфно. Ненавидів цей мур, розтрощив би, зрівняв би з землею, як колись…

Читати далі »

Позначки:, , , ,

Богдан НОГАЛЬ. Два кольори

     Таки садив. Брав широкими долонями, роздрібнював, рівно розправляв її, землю. Воркував, приговорював, мов над колискою ; «Боже, благослови, земле, роди. Боже, дякую, що дозволив знов схилитись перед тобою і перед своєю нивою, що знову можу голубити її, пригортатись до неї і садити. Прости мене, моя рідна годувальнице, що так забарився… »

    І взявся розправляти землю, наче чорний сувій тканини, робив ретельно пальцями рівчаки, щоб далі їх полити дощовою водою і засіяти насінням моркви.

Читати далі »

Позначки:, , , ,



Наша кнопка ///