2014

...234...Остання

Хороша порада (№48)

Ну, така собі співачка,

Голосиста, наче качка,

Про концерт якої в місті

Швидко ширилися вісті.

В композитора спитала,

Його думку запитала,  (більше…)

Позначки:, ,

Не те (№47)

– Чому, малий, такий сумний? –

спитав синка татусь.

– Скажи, як справді я вродивсь? –

шепнув йому Петрусь.

Той рот роззявив. Думав мить:

– Чого цікавить так?  (більше…)

Позначки:, ,

Міф про Сізіфа (№46)

Микола Іванович Диплодюк – професор університету, філософ за фахом і за самою своєю природою. Високий, огрядний і сивий, він тихо плаває галасливими університетськими коридорами, ніби айсберг у розбурханому морі. Студенти любовно називають його «наш Диплодок» – поза очі, звичайно, хоча Микола Іванович не став би, напевне, на них ображатися – на те він і унікальний експонат музею людських старожитностей, динозавр духу, яких не може вмістити наша вузесенька, зашорована епоха.

Микола Іванович – утопіст: він вірить, що українська хата не завжди скраю. І життя суворо карає вигадника-професора за таке катастрофічне нерозуміння реалій.

Уявіть картину – зима, ожеледь, мокрий сніг. Крізь сутінки й заметіль проривається Диплодок – гігантський професор у куценькому пальтечку. Раптом у асфальті – діра. Микола Іванович обережно тупцює довкола відкритої каналізації, зазирає в темне, шипляче провалля й зітхає. Примарні люди-тіні проносяться повз, не звертаючи уваги на стурбованого професора.  (більше…)

Позначки:, ,

Дід Клим і баба Климиха (№45)

Вони одружилися за царя Миколи. Клим був високий і худий, чорнявий, гарний на вроду. Домаха видалася низенька, русява й довгоноса. Баба була швидка і скупа, дід – неповороткий і довірливий. Ще замолоду почали вони лаятись і лаялись довіку.

Дід майстерно крив стріхи, баба складала копійку до копійки й мала таки їх чимало, тож не дивно, що Клима і Климиху постановили розкуркулити. Домаха спішно ховала у знайомих свої невеличкі сільські скарби, а дід заколов порося й підвісив сало в погребі під стелею. Випещеного кабана – білого й великого, ніби хмаринка, – заколоти не наважилися. Вирішили переховувати його в дочки. Баба знала: можуть забрати все, окрім того, що на ній. Тож у літню спеку не розлучалася Климиха із кожухом і навіть уночі, коли сонна земля важко й гаряче дихала на село, спала у валянцях.

Втім, уникнути катастрофи не вдалося. Бригада активістів довго товклася у їхній хаті. Багато чого забрали, проте сала все ж не знайшли, хоча й нишпорили прямо під ним. Дратувало перевіряючих і бабине «капустяне» вбрання, однак забрати одяг не мали права. Захеканий від збудження бригадир схопив жінку за комір і щосили струснув. (більше…)

Позначки:, ,

Петрикова наука (№44)

Петрик відійшов від виховательки й озирнувся. Довкола буяла весна. Сонечко весело підморгувало хлопчику, простягало до нього тисячі тонюсіньких лагідних ручок. Де-не-де купались у синяві неба бузкові хмаринки. Вони поверталися з боку на бік, підставляючи сонечку то блакитний животик, то рожеву спинку, і повільно пливли до горизонту, який простягся над розігрітою землею лазуровою стрічкою марева.

Хлопчик придивлявся до землі. Між соковитими травинками бігали мурахи, тягнучи за собою маленькі гілочки. Метелики кружляли в танку і сміялися над мурахами, які не знали спочинку навіть у такий чудовий день.

Петрик шукав «таємницю». Учора по телевізору він почув, як якийсь поважний дядечко доводив тітонькам, що весь світ – то таємниця. Він казав, що за всіма речами прихований якийсь незбагненний сенс, і що ще жодна людина не знайшла його. Спочатку хлопчик здивувався: така сила-силенна людей досі не знайшла один якийсь невеличкий «сенс». Але відповідь з’явилася сама собою – дорослим просто ніколи його шукати. От, наприклад, мама. (більше…)

Позначки:, ,

Хто це? (№43)

Батька щось спитати хоче враз мала Орися:

– Хто це тут маленький, сірий? Котик ачи киця?

В тата справ своїх багато. Доньку ледве слухав:

– Ти сама дивися, доню. Глянь хоча б на вуха.

Та ж очима тільки кліпа. Що це каже тато?

Сіла, бідна, ледь не плаче. Міг таки сказати.  (більше…)

Позначки:, ,

Нарешті (№42)

Обом їм істина відкрилась.

Лиш після РАЦСу сон збувався:

–  Нарешті ти мені зустрілась!

–  О, врешті ти мені попався!

 

 

Позначки:, ,

Два чоботи – пара (№41)

– Стільки хлопців. – каже Таня Ірі якось вранці. –

Як знайти, як я, такого ж, вегетаріанця?

– Ігор наш тобі підходить. Саме те, що треба.

Той – ні риба і ні м’ясо. Це якраз для тебе.

 

 

Позначки:, ,

Пастка для вовкулаки (№40)

Ще треті півні не співали…

Т. Г. Шевченко

 

Я постійно чекаю повного місяця, адже це для мене завжди надзвичайна подія. Якби міг, замість трьох днів продовжив би на цілих шість…

Сьогодні, як завжди, взяв відгул на роботі.

Колеги вже припинили діставати, що не можна так систематично бухати. Допоки не почали різко мене уникати… це ж треба, з’явився в колективі любитель спостерігати за зірками. Я б його побив, якби міг… гад, навіть ворс повискубував із жакету, коли опісля чергового, як то вони казали, бухання одіж безпечно залишив на стільці. (більше…)

Позначки:, ,

Більше (№39)

– Дайте нам горішків жменю, –

просить внук дідуся.

– Он, горішки на столі є.

Хлопче, не лінуйся.

Дідо каже:

– Сам візьми-но,  (більше…)

Позначки:, ,

...234...Остання