детектив

...567...10...Остання

Михайло ДЕРИВЕДМІДЬ. Сірі, руді та мишки

Зло, воно серед нас. Ходить непомітне, немов вуличний пес під ногами. Зло торкнулось і мене. Мого молодшого брата вбили минулого року.

Тіло було знайдено вранці прямо посеред центральної площі маленького містечка. Місто Вирва, що на півдні України, типове для невеликих населених пунктів. Колись тут була шахта але через властивості ґрунту на ній постійно відбувались нещасні випадки. Було вирішено її закрити. Тепер місто помалу затухає. Все більше порожніх квартир у багатоповерхівках, збудованих спеціально для шахтарів. Майже єдине, що досі працювало це технікум, до якого і вступив мій брат.

Плями крові вказували на те, що ранили його десь за цілий кілометр на тій же вулиці, що врізалась в центральну площу. Взагалі було нанесено тридцять сім ударів ножем. Більшу кількість на тому місці де його знайшли. Жодного свідка, ні єдиної зачепки. Немов нічого і не відбувалося. (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Денис ДОНЕЦЬ. Вбивство на вулиці

1.

            Факт №1. Це все одно сталося б. Як би я не намагався цього уникнути.

 

2.

– Ви записуватимете це на плівку?

– Винятково для себе. Аби не впустити якихось деталей. А що? Маєш якісь заперечення?

– Ні.

– Добре. Почнемо, коли ти будеш готовий.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Павло ЧЕРЕПЮК. Темніше за чорне

Люди почали збиратися в провулку, коли Петро дістав фотоапарат. Встиг зробити кілька знімків, поки його не відштовхнув міліціонер. Вони зустрілися поглядами, і на обличчі людини у формі відбилася зневага. Чоловіки впізнали один одного.

– Що тут сталося? – запитав Петро.

– Ти більше не мент, так що відвали й зітри фото, а то я камеру розіб’ю.

– Пішов ти! – кинув Петро і відштовхнув сержанта.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Михайло ЧОРНОПИСКИЙ. Київ-нуар

1.

Бридкий осінній ранок пронизували крики воронів, які кружляли в сірому небі. Вони знали, що наближається зима, а це означало одне – зграя порідшає. Після нічного дощу у повітрі висіла волога. Гнила погода.  

Старі будинки, зведені на початку 19 століття, виглядали жахливо. Кожен мав тріщини, колись прекрасні пілястри відпадали цілими шматками, оголюючи коричневу цеглу, фарба на стінах виглядала не краще, але більше за все їх спотворювали пластикові балкони, які, здається, з’являлися самі собою, як хворобливі нарости. Незважаючи на стан, кожен квадратний метр у таких малоповерхівках коштував в ціну золота. Не дивно, Михайлівська знаходилася так близько до Майдану, наскільки це взагалі можливо. Будівельні компанії мріяли зрівняти все тут з землею та звести на місці старих коробок, що пережили війни та розруху, черговий скляний офісний центр. Але кожна поява бульдозера на Подолі викликала чималий галас серед захисників історії, який в свою чергу привертав забагато уваги преси та небайдужих киян. Тому забудовники просто доплачували ЖЕКам, щоб ті не виконували свою роботу. Час найкращий засіб для демонтажу. Коли жити в будинку ставало неможливо, мешканців відселяли, або купували. Далі оформлювали документи на реставрацію та починали роботу, а коли замість історичної пам’ятки виростав залізобетонний готель у стилі Hi-Tech, усі чиновники, які мали б цьому завадити, просто розводили руками. Звідки мені про це відомо? Я живу в одному з таких будинків-привидів.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Яніна БУТЕНКО. Вбивство на вулиці Жовтих троянд

Чоловік з підкоченими рукавами сорочки, що відкривали на огляд світу його грубі волосаті руки, розгорнув ранкову газету. Він пив ранкову каву і, як зазвичай, супроводжував її прочитанням останніх новин, які відбулися в цьому грішному світі. Його цікавило з яких причин люди навколо страждають, з чого сміються, чого бояться і чого очікують.

Того ранку яскраво світило сонце, його дружина прокинулась в доброму гуморі, а тому можна було сподіватися, що і дальша частина дня буде такою ж прекрасною.

Чоловік прошелестів сторінками газети, зробив останній ковток кави, поправив жилет та, захопивши свій чемодан,  крикнув дружині кілька слів і побіг на роботу.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Павло РУДЕНКО. Відділення №15

Був звичайний робочий день поштового відділення № 15, на вулиці Дубовій 46. Навпроти тролейбуси на кінцевій знову чекали на той самий маршрут – 2 і 7, напрямок яких лежить від «Боярки» і на «Північний». За дві гривні вони довезуть вас куди завгодно, а якщо у вас є чарівний клаптик паперу з надписом посвідчення – ласкаво просимо.

Захар, як завжди, прийшов на п’ятнадцять хвилин раніше, щоб розвантажити машину. О восьмій відділення  розпочинало свою роботу. Вантажу було достатньо щоб загрузити повідомленнями телефони отримувачів. Так цілий день як і інші. Захар пакував і виносив посилки. Керівник Артем давав все нові і нові завдання, оператор Альона бруднила язик плітками і повітря ароматом своїх парфум. Приймальник Павло сидів в телефоні і тащився від аніме.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Володимир МІНІН. Хижинський ярмарок

Знявши з гачка в’язку ключів, Настя вибігла у двір. Але лічилка, яку вона наспівувала весь ранок, залишилася.

 

На балу у Короля

Тру – ля – ля

спричинив переполох

Скоморох.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Ілля ЛОСКУЧЕРЯВИЙ. Пакистанка. Оповідь про втому

18+

1
Поквапливо, розгонистими кроками — навпростець до смерті.
Ще хвилина — і вбивці не було б на місці. Однак Пакистанка вже підійшла до нього, осяяного вогнями супермаркету, і ті вогні випалили залишки вокзальної темряви на ній.
Вбивця посміхнувся: жертви самі його знаходили. Посмішку не було видно за високим коміром.
Пакистанка попросила цигарку.
Вбивця повагом занурив руку до кишені й дістав пачку та гроші, що там також лежали. Помітивши їх, Пакистанка зрозуміла, що слід «крутити» незнайомця на халявне пійло. Далі — залежно від ситуації: втекти або ж, як не вийде, розрахуватися натурою.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Олег СТЕЦЮК. Чия нога?

Ми все далі блукали у ніч й ніч блукала нами у лабіринтах з темних вулиць, котрі розпізнаєш на дотик, шум та запах. Стоптане богом небо зуперте на антени та хрести; скрегіт вітру, клекіт ліхтарів та відлуння наших кроків.

Ми йшли Рурським провулком у середмісті, коли Місяць своїм крейдяним поцілунком огорнув перед нами барокову вежу ратуші, де жовтий циферблат вказував на квадранс[1] до півночі.

Раптом у кінці провулка щось холодне швидко пробігло повз нас. Гм! Здалося? Ми переглянулися, вповільнили хід і дещо неподалік запримітили:

— Ану підсвіти? – промовив Віктор.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Назарій СТЕПОРУК. Погляд мимоволі

Він крокував похмурою вуличкою і руки трусилися зовсім не від лютого морозу. У Києві темніло зимою рано й вони не могли його помітити позаду. Ті двоє тільки от зайшли в найближчий провулок. В голові була думка тільки про те, чому саме вона це робить? Однак рішення було прийнято, вороття вже немає. Через якусь мить він вийшов зі схованки, у тіні вивіски магазину й швидко закрокував у провулок. Уже в черговий раз довелося побачити ту саму картину, що наповнила його серце ненавистю… Ніж на диво легко увійшов спочатку під одне серце, потім під друге, та чомусь легше не стало. Тоді він проковтнув свою ненависть, вилетів з провулку, збивши когось по дорозі, та помчав в нічну далечінь великого міста…  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

...567...10...Остання