горор

...91011...20...Остання

Павло РУДЕНКО. Ворон

Чотири роки поспіль 26 червня Пилип приносить квіти і прибирає навколо могили брата. Старшого брата, він був йому за батька і за матір. Виховання інтернату дозволило раніше подорослішати. Вони завжди були разом. Завжди пліч-о-пліч, поки мотузка на гілці посеред поля не залишила йому тільки тіло і багато запитань.

Він вийшов, коли Пилип був у душі, як завжди на роботу, та не повернувся. А потім телефоном йому сповістили, що брата знайшли повішеним, неподалік від дому, всього-на-всього якийсь кілометр. Свідків, звісно ж, не було, тільки багато ворон. Можливо, вони бачили, що відбулось насправді, та що вони скажуть, крім каркання.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Назарій ВІВЧАРИК. Коли Земля бунтує

Була така пора доби, коли вже не ніч, але ще й не ранок. Це найспокійніша пора. У цей час навколишній світ немов застигає у невагомості. Природа огорнула тишею сіру триповерхову будівлю медичного закладу, що заховалася серед каштанів. Це було, либонь, найвіддаленіше місце цього невеликого провінційного містечка. Хтозна, чи так було колись заплановано будівничими міста, чи просто підсвідомо люди відмежувалися подалі від цього закладу.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Микита КІЛЯРОВ. Компас

Щойно я повернувся звідти, звідки, вважалося, немає вороття. Тепер коли я тут, у світі марнотратства та цинізму, серед людей, які безтямно підсипають пісок зі своїх життєвих годинників чванливим, слабкодухим й позбавленим ерудиції вельможам, оточений думками про виживання простолюдин та перебуваючи серед одержимих нікчемними папірцями навіжених, я не можу прожити й хвилини, не зневажаючи той похмурий день мого розставання з безтурботним життям. Там, де я побував, нема нічого, окрім страждань, мук, тортур та жалю. Мені довелось відвідати світ, де межі та границі не мають ані найменшого значення, де простір суцільною пітьмою проводить будь-кого довгим коридором у безкінечність — до повного й суцільного небуття. Те, якими стежками я ходив і що бачив, занурило мене у справжнє просвітлення, після якого я ненавиджу й відверто проклинаю усе, що пов’язано з цим зіпсованим та безнадійним світом. Мої мандри перетворили мене на справжнісінького відлюдка й змусили дедалі частіше пропускати до голови жорстокі, жахливі думки. Шлях, котрий попервах я розглядав як повернення втрачених мрій та надій, зрештою заслав на мене покарання у вигляді безутішного горя й смутку. Ця темінь день у день проростала залишками моєї свідомості, вона оповивала отруйними шипами мою скляну душу й насамкінець дісталась розуму.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Роман БАТЬКОВИЧ. Грань

Мене завжди дивувала здатність деяких бідах накликати на себе всілякі халепи. Приміром, мій знайомий Артем у цім ділі просто майстер. Він примудряється знайти конфлікт будь-де, тож чи не щодня має чергову оповідку про те, як із кимось побився. Розповідає в найдрібніших деталях кожен раунд того зіткнення, частоту та силу ударів, кількість аперкотів, хуків і т. ін. З гордістю демонструє синці та забиті кулаки. Це ще добре, що Артем чи не з кожної бійки виходить переможцем – битися він справді мастак. Але не варто думати, ніби він такий собі задьора, гопник абощо. Навпаки, Артем людина цілком адекватна та статечна. І перший на рожен не преться. Та чомусь для інших, справжніх гопників, він неначе магніт. Мабуть, гамлесячи грушу, він уявляє всіх потенційних кривдників, відтак і в реальності неприємності швидко його знаходять.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Роман БАТЬКОВИЧ. Дивний випадок у Биринськім лісі

1.

Одразу за поруйнованими стінами старої маслоробні, яку місцеві цеглину за цеглиною розтягли по домашніх господарствах, починав володарювати ліс, рішуче відвойовуючи окуповану людиною територію: крізь тріщини пробивалися в’юнкі мацаки плюща, землю щільно вкривав усюдисущий осот, залишки стін підпирали кущі бузку й акації, поміж якими виріс великий мурашник. Славко вистежив і полонив на стежці гнойовика, вкинув його до мурах і доволі довго спостерігав, як атакують маленькі воїни непроханого гостя, що відчайдушно бився за життя. Хлопець уряди-годи пхав наслинену соломину до мурашника, а тоді злизував їдку кислятину.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Микита КІЛЯРОВ. Флейта

Це послання я передаю через земну істоту, свідомістю якої заволодів на час своєї сповіді. Звісно, існує чимала імовірність того, що завтра цього бідолашного чоловіка вберуть у гамівну сорочку й констатують шизофренію. Втім, мушу щиро запевнити тих, хто ще бодай трішки вірить у потойбічне життя, що ці строки написані іншою істотою — я не можу назвати себе людиною, я — вже більше, ніж земне створіння. Світ, в якому я перебуваю, напрочуд важко описати. Найголовніше, що у ньому втілюються будь-які твої підсвідомі думки. Я спостерігав, як корчаться від страждань люди з лихими, підступними намірами, а також ті, хто боялися власних страхів. Зараз вони приречені на нескінченне захлинання у водах ілюзорних, штучно створених лих.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Анастасія НЕСТЕРЕНКО. НДІ ім. Лавкрафта

Цю роботу я справді дуже любив. Я уповав на науку, марив великими відкриттями та вірив, що все на світі можна пояснити. Чи треба сказати, що всі паранормальні страховиська апріорі були для мене вигадкою?  Мені, ще зовсім молодому, здавалося, що я справді зможу знайти себе у науково-дослідницькій діяльності та прославитися серед сивих геніальних вчених.

Тоді це був похмурий осінній день. За вікном клубився густий, як кисіль, туман. Це не було рідкістю, тож я спокійно чекав на кінець робочого дня. Час тягнувся надзвичайно повільно, а я вже завершив свої справи. У кабінеті було тихо і затишно, тож, втомившись за день, я буквально незчувся, як заснув.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Презентація збірки horror-оповідань «Ігри з темрявою», спецвипуску проекту «Позапростір»

preza1

У Львові, в музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», на Форумі видавців, 15 вересня 2016 року відбулась презентація збірки horror-оповідань «Ігри з темрявою», спецвипуску проекту «Позапростір». До збірки увійшли найкращі твори конкурсу горор-оповідань «Після опівночі», який проводився 2015 року на сайті журналу «Стос».   (більше…)

Позначки:, , , , , , , ,

Олена ІСІДІНА. 19 серпня

Я сховав мобільний глибоко в кишеню і прискорив ходу. Розпечений асфальт прогинався під ногами, і я, як у дитинстві, намагався крокувати по густих острівцях тіні. Їх дбайливо розкидали по вузькій вуличці високі столітні дерева.

Літня спека прогнала з вулиць безтурботних, і лише самотні перехожі дрібними перебіжками від дерева до дерева поспішали у своїх невідкладних справах.

Телефонна розмова залишила дивне враження. Високий і різкий старечий голос довго розповідав сусідські плітки, а в кінці знехотя проскрипів: “Уляна, бабця твоя, після своєї смерті (царство їй небесне, тьху, тьху, тьху) наказала передати тобі згорток. Знати не знаю, що там. Тверде і деревом тхне. Забирай просто зараз, ще рік я його у себе тримати не буду! Чужих речей мені не треба! Тим більше від небіжчиці”.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Інгвар АНТ. Гончаки з пекла

“Напевно, якщо собаки почнуть говорити,

то нам з ними стане також складно, як з людьми”

 К. Чапек

Видавалось, палаючих очей в темряві збільшилось до півсотні.

Патрони помалу закінчувались, але завивання лиш посилилось.

Нічне повітря опустилось на кілька градусів. Туман пеленою встелив прилеглий ліс, який розкинувся біля хатини. Наскочив на невелике озеро. Єдина стежка, що змією тягнулась у лісову гущавину та вибігала на шосе, була розмита тижневою зливою.

Шляху назад немає. Відрізаний.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

...91011...20...Остання