горор

...101112...20...Остання

Руслан БЄДОВ. Фантазер

1.

Розкажу про світ, в якому живу. Приблизно триста років тому технології віртуальної, та, так званої, доповненої реальності справляли на людську свідомість надто негативний вплив. На фундаментальному рівні спостерігалася масова інтелектуальна і культурна деградація, що призвела до загрози зникнення людської цивілізації.

Незважаючи на фантастичні можливості технологій, які дозволяли майже усе життя прожити в бажаному віртуальному середовищі, люди все одно почувалися незадоволеними. Які б гострі почуття не викликав той чи інший геймплей, цього завжди виявлялося замало. З часом те відчуття внутрішнього незадоволення призводило до депресій і масових самогубств. Цілі покоління, розчарувавшись в ідеології ери віртуального світу, губили сенс буття і покидали його у розпачі.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Віталій КВІТКА. Дніпровська траса

Дніпровська траса ніколи не викликала в мене довіри. Я живу поруч, і мав би звикнути до неї, але це не так. Траса як траса – просто дорога, яка, коли чесно, з балкону дев`ятиповерхівки, веде в нікуди. І все-таки завжди було щось, коли я споглядав крізь вечірню темінь на блимання фар, – щось не те і щось не так.

Хлопчиком я намагався уникати проходити повз неї. Це вдавалося, тому що школа була в інший бік. Опівдні, коли ми вирушали до бабусі, особливо влітку, траса була така як зазвичай – як і належить усякому шляху, вона вела туди, куди й потрібно було дістатися пасажирам автобуса чи маршрутки. Вона виглядала такою настільки впевнено, що вдавалося навіть забути її попередню незвичайність. Її маленьку похмурість. Однак у звичайні дні – це коли ти нікуди не подорожуєш і навіть не хочеться – я намагався обминати балкон, який незмінно виходив на цю частину життя.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Віталій КВІТКА. Oui, papa!

Сьогодні вранці до мене прийшли мої ненароджені діти. Хлопчик і дівчинка. Я так зрадів, що навіть не встиг подумати про їхню природу. Раніше я дуже хотів із ними зустрітися. І тепер почувався, як людина, яка не бачилась із кимось – без перебільшення – тисячу років.

Обличчя старшого, кароокого, як і моя дружина, вигулькнуло просто перед очима. Воно було протнуте світлим, усміхнене і мовчазне. З очей сина аж бризкала радість – ця метафора підходить найкраще для передачі сенсу того, що з нами відбулося в ту хвилину. Я уже не міг відірвати від них погляду.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Назарій ВIВЧАРИК. Помста скіфів

В абсолютній темряві він намагався знайти хоч одне сухе місце на цій вогкій підлозі. Дихати було важко через забиті груди: ті козли добряче його потовкли і дали зрозуміти, що на помилування розраховувати не доведеться.

Шморгнувши зламаним носом, він зі стогоном осів на підлогу. Мабуть, це був підвал того бізнесмена, у який його заштовхали в напівпритомному стані. Кажуть, цей їхній місцевий бізнесмен, якого всі називають Владленовичем, знюхався з якимсь азіатом і набрався від того поганих манер – став жорстоко поводитися з підлеглими, досить рішуче з клієнтами, а головне, що оточив себе охоронцями, які мали додавати статусу його постаті.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Максим ПОПІЛЬ. Тільки не дивись вниз

В кімнаті було холодно. Навкруги стояла повна темрява, і лише кілька свічок освітлювали стіни хворобливо-жовтим світлом вогню. Під його моторошні танці тіні на стінах починали рухатись, і здавалось, що самі духи вирішили завітати до цього Богом забутого будинку.

Маленький хлопчик сидів біля вікна і скляним поглядом спостерігав моторошні танці полум’я на стіні. Підібравши ноги під себе, він з острахом дивився на це божевільне дійство тіней, яке дуже здавалося справжнім, живим.

Йому було страшно. Він знав, що трапилось дещо погане, а може, й жахливе. Він знав це, і його страх в глибині душі тільки зростав. Але він знав ще дещо, дуже важливе — не дивитись вниз. Що б не трапилось — тільки не дивитись вниз.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Олена БОДАСЮК. Вони

Передмова/звернення до читачів/формальність, на яку можна не зважати

 Ви тримаєте в руках замальовки з життя двох людей. Не стискайте книгу занадто міцно, щоб не зробити їй боляче.

Вони – наші сучасники, попередники і наступники. Вони не мають імен, віку, соціального статусу, бо все це – умовність, не варта уваги. Тільки стать. Хоча… Хто знає, можливо, інколи під «Ним» розуміється «Вона» – і навпаки.

Перегорнувши останню сторінку – не знайдете післямови, бо все, написане нижче – і є післямова.
(більше…)

Позначки:, , , , ,

Вагіф СУЛТАНЛИ. Зворотний потік

Прокинувшись рано-вранці й вибравшись на ґанок, він не повірив власним очам — увесь двір та сад були заставлені пам’ятниками.

Раптом він збагнув, що то за страх мучив його вже тривалий час, тримаючи в напруженні та виїдаючи його зсередини.

Скульптури кольору міді вилискували під м’якими променями вранішнього сонця. Ця незвична картина остаточно розігнала залишки сну, витісняючи все, що осіло в пам’яті за довгі роки.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , , ,

Маріанна ЗАДОРОЖНА. Мавка

То було у пралісі темному і густому. Не ступала там нога людини. Росло посередині дерево життя з корінням глибоким, стовбуром неохопним, кроною густою в хмарах.

Сиділа на дереві Мавка смутна. Косу чесала. Як проведе гребенем, здригнеться світ людський, чорні тіні відкине, з’явиться повінь, землетрус чи моровиця. Люта була Мавка на світ людський. Тільки злобу і зраду там бачила, тож чесала свою косу людям на загин.

Кого зачепить знову? Ніхто не врятується. Мавка знає.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Кирило ПАЗЮК. Людина в підвалі

***

Іван повернув ключ у дверях своєї бакалійної крамниці і ввійшов досередини. Тепле приміщення зустріло його приємною сумішшю різноманітних ароматів від спецій. Ранок видався досить прохолодним, нагадуючи про те, що на землю давно ступила осінь. Іван тримав під пахвою свіжу газету, чекаючи прийнятних новин. Він зняв капелюх і повісив на гачок, пройшов за прилавок та зачинився у своєму невеликому кабінеті, який габаритами більше нагадував комору. Іван присів за дерев’яний стіл, на якому не було нічого, крім друкарської машинки, і розгорнув газету. Одного заголовка вистачило, аби до горла підкотився величезний клубок, який Іван не міг проковтнути. Типова чекістська газета з їхнім типовим фанатичним і трохи психічно нездоровим запалом розповідала про те, як радянські офіцери хитрістю взяли останніх отаманів холодноярівського повстання під Звенигородкою. Іван опустив газету, заплющив очі і важко втягнув повітря, почуваючись так, наче в тіло встромили відразу тисячу голок. Потім тремтячими руками дістав портсигар і сірники, абияк закурив і глибоко затягнувся міцним тютюном.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Олександр СТУСЕНКО. Дещо цікаве

З того часу, як головною метою мого життя стало надрукуватись і мерщій пропити гонорар, теми своїх творів я вихоплюю буквально звідусюди, найчастіше – з нічого. Ніщо – це та філософська категорія, в якій міститься буквально все. З нічого беруться не лише мої заробітчанські на пляшку новели, а й солідні монографії, ´рунтовні дисертації, триповерхові хатинки на берегах престижних морів і ситі думки про екзистенційне самогубство.

Варто мені глянути на першу-ліпшу людину чи схожу на неї істоту з метою зробити її темою мого тексту, як уже в голові народжується перша фраза. Наприклад, така: “З того часу, як головною метою мого життя стало надрукуватись і мерщій пропити гонорар, теми своїх творів я вихоплюю буквально звідусюди, найчастіше – з нічого”.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

...101112...20...Остання