горор

...10...171819...Остання

Неоніла ДИБ’ЯК. Миколин годинник

Ганна дивиться у вікно. Перед подвір’ям гасне дорога, розчиняється у вечірньому сутінку, одним кінцем дотикаючись до розмитої світлої точки сільського ліхтаря, іншим, тим що веде до траси на райцентр, поринає у яркуватий, зарослий терняччям, глодом та іншим дрібноліссям видолинок. З того ярка щовечора виповзає темрява, накочується густим валом на хату, на зруйновану колишню колгоспну ферму і далі на село. Жінка її не проганяє, світла не вмикає, звиклася.   (більше…)

Позначки:, , , ,

Наталія ЛАВЛЄНЦЕВА. Свічка

Жовтогаряче полум’я свічки жадібно чекало на свою жертву. Із тією ж спраглою жадобою у напівпрочинене вікно зазирав місяць у повні, проливаючи між важких портьєр примарне, ніби потойбічне світло. Більш нічого не освітлювало кімнату після опівночі, де на дальній стіні похитувалася чорна тінь жіночого силуету.

– Як це полум’я пече, так нехай пече серце твоє за мною, віднині і навіки…  (більше…)

Позначки:, , , ,

Вікторія КОТЄЛЬНІКОВА. Марія

Був пізній вечір, медсестри мінялися змінами, а у крайній палаті все ще лунали крики та стогін. Вони розносилися по довгому темному коридору і віддавалися відлунням по стінам. Лікар вкотре за день йшов до палати, щоб перевірити чи не потрібна Марії стороння поміч. Вона так довго мучилася, стогнала, кричала, глибоко дихала і плакала. Вся спітніла, вона виглядала хворою і дуже втомленою. Вона сиділа на краю ліжка, розвівши ноги в сторони, і важко дихала.

– Як почуваєшся? – спитав лікар.

– Бувало й краще, – відмовилася молода дівчина.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Леся ГЕНИК. Втеча

Ніч була такою темною, що хоч вибери око, такою глупою, що хоч осліпни, а не помітиш своєї сліпоти, бо воєдино злиєшся з тою чорнотою, що навкруг, з тою чорнотою, що в тобі…

Люба страшенно боялася таких ночей. Боялася навіть тоді, коли засинала у теплому ліжку під монотонне поцокування годинника. То що казати зараз, коли вона змушена була рятуватися у цій сліпій ночі від усепоглинаючого страху – ще більшого і чорнішого, як ця ніч.  (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Сергій ПАВЛЮК. Рекурсія

То була вельми довга поїздка. Ми з моєю новоспеченою нареченою Анною їхали на неновенькому «форді» з Одеси. Ще трішки, і ми будемо вдома, укриємося теплою ковдрою й заснемо в обіймах. Відпочинок вдався на славу, окрім маленького інциденту на березі моря, коли Анна знову замріялась й почала просити мене про дитину. Як завжди, я був твердо рішучим і заперечив, сказавши їй, що ще рано, що для початку потрібно хоча б рік пожити у шлюбі. Вона не мала чого заперечити, адже одна з її маленьких мрій повинна була здійснитися вже зовсім скоро. Ми запланували весілля на кінець липня й до ощасливленого дня залишалося ще чотири тижні.  (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Андрій ЛОЗІНСЬКИЙ. Тіло в братовій кімнаті

– Арнольде!

Він знову кличе мене.

Здійснюючи діяння бридке, протиприродне, темне, він сидить навколішках на дерев’яній підлозі і стискає у долоні кухонний ніж. Відірвавши погляд від сторінок книги, брат задирає голову і видає високий рваний трель, схожий на скрип іржавої гойдалки. Ніби гортань звивається вужем, коли він викрикує моє ім’я. Це означає, що я маю прийти.

Але мої ноги ніколи не ходили.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Олександр КРОТ. Після опівночі

У місячному світлі старий міський цвинтар виглядав ще похмуріше ніж у день. Пронизливий вітер ворушив кущі та гілля нечисленних дерев, від чого чорні тіні зловісно ворушилися, і здавалося щось недобре підкрадається, ховаючись за похиленими хрестами та химерними надгробками.

Степан відчув, як по спині пробіг холодний вітерець, мимоволі здригнувся, кинув недопалок і сплюнув на землю.

– Все дурня і забобони, – підбадьорив себе нервово і швиденько скочив у церковні двері, які поспіхом замкнув. Кілька секунд прислуховувався, чи все спокійно, і аж тоді попрямував до застеленої кожухом лавки, де мав намір лягати на відпочинок.  (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Олександр КРОТ. Людожер

voron

Дві шістки.

Корнет в серцях стукнув кулаком по столу.

Прокляття, знову програв. Але ж це були його власні підпиляні кістки. Тепер доведеться віддавати батьківську шпагу. Сором який! Не будь знайомих у трактирі, пристрахав б купчишку, та й по всьому. Але на очах однополчан не можна, занадто гонористі малороси – зневажати почнуть.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Василь ЛАВЕР. Остання роль

Злидні душили Олега. «Хочеш жити – вмій крутитись» – він просто ненавидів цей девіз дев’яностих. Актор ужгородського лялькового театру, він був не в змозі прожити з однієї зарплати. Перебивався чим міг – тамадував, халтурив на «корпоративах»… Хоч більшість його ровесників їздило «на мадяри», возили цигарки і солярку, та Олегу не йшла кар’єра контрабандиста.

Він поїхав всього один раз – один із знайомих взяв його з собою. Везли цигарки, набитою була майже вся машина. Знайомий запевняв, що все «порішав» на таможні, та якесь зле передчуття все ж гнітило Олега. І коли їх погнали на яму, бідолашний мало не вмер. Курив цигарку за цигаркою, нервував і матерився. Тоді все обійшлося, але по поверненні на Батьківщину, Олег зарікся коли-небудь ще возити контрабанду. Комерційної жилки він теж не мав, тож варіантів залишалось небагато – нидіти вдома, гаруючи як мул на трьох роботах, за кілька десятків доларів в місяць, або спробувати шукати кращої долі «на чужині».  (більше…)

Позначки:, , , ,

Маріанна ЗАДОРОЖНА. Печера

– Там в парку зараз вірші читати будуть. Підемо?

– Зачем?

– Ходім, цікаво буде, свої люди.

– Только ради тебя.

Невисокий худорлявий хлопчина у картатій сорочці тягнув за руку довгоногого, трохи незграбного товариша доріжками парку Франка. Той не встигав за своїм захопленим другом.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

...10...171819...Остання