хоррор

123...10...Остання

Роман ПОВЗИК. Давай зі мною

«У Полтаві фітнес-тренер покінчив життя самогубством, перерізавши собі вени.

Вчора ввечері у Київському району у власній квартирі знайдено труп Віталія Карпенка. Смерть стала несподіванкою для його родини, яка й не підозрювала про депресію чоловіка. За день до смерті йому мало виповнитися 32 роки, він був успішним фітнес-тренером і, за словами сусідів, хотів відкрити власний зал.

Прес-секретар Головного управління Національної поліції у Полтавській області Валерій Денисенко зазначає, що для слідства найімовірнішою версією є самогубство чоловіка. Крім того, на місці смерті знайдено записку, проте розібрати дуже важко (наразі вона знаходиться на графологічній експертизі). Родичі загиблого стверджують, що це не почерк Карпенка…».
(більше…)

Позначки:, , , , ,

Дмитро СТЕБЛОВСЬКИЙ. Сусід

Гена простягнув пальця до кнопки дзвінка і одразу ж відсмикнув. Поставив відро на полущені дошки ганку, здригнувся, коли дужка дзенькнула об метал.

«Може, вдома нікого немає?» — подумав з надією.

Зараз він подзвонить і, якщо за кілька секунд ніхто не вийде, з почуттям виконаного обов’язку повернеться додому. Рудий котяра, що прогулюється під’їзною доріжкою, буде свідком: він намагався, зробив все можливе. І не його вина, що сусідів не виявилось вдома.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Дмитро СТЕБЛОВСЬКИЙ. Жнець скорботи

Холодний ранок останнього листопадового дня. Навкруги сіро й похмуро. Автомобілі сигналять неповоротким маршруткам, що затримують рух. А тим треба народ зібрати, он які юрби кидаються у відкриті двері, бажаючи не стільки їхати на роботу, скільки потрапити в тепле металеве нутро.

Бридко й незатишно.

Пара від дихання здіймається поверх шарфа, окуляри запотівають. Віктор зупинився посеред широкого тротуару, дістав серветку і почав протирати скельця, мружачи підсліпуваті очі на чергового жовтого кита, що підкотив до зупинки, жалібно скрегочучи гальмами. Наче не «дев’ятка».  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Богдан РАПП. Рятуючи сплячого

Темрява снувалася поміж закляклих плотів і онімілих хат, вгризалася у кору дерев, а потім стікала листям, затоплюючи кожен клаптик глухої вулиці. Село спало. І сон той був тихішим за нашу присутність. Ані гавкоту собак, ані живого шереху. Вакуумна тиша. Дорога, якою ми простували, укривалася втоптаним камінням і розлізлою бруківкою. Вона то прогиналася у вигляді ям, то криво морщилась, неначе перед нами пронеслася  колона танків. Ми рухалися швидко, тож доводилося дивитися під ноги, щоб, бува, не спіткнутися, або ж не ступити на свіжу коров’ячу міну, адже вони тут траплялися часто.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Лариса ІЛЛЮК, Макс ПШЕБИЛЬСЬКИЙ. Просто дещо змінилося

“Ходімо, радість моя, ходімо, чуєш?”

Навкруги зелень. Смарагдові перекати плюскають біля ніг, пирій туго в’яже щиколотки. Вітер кидається на самотні кущі, що ризикнули оселитися на лузі. Зарості конюшини темніють, немов чорториї. Здається, зроби один невірний крок і назавжди потонеш у цьому духмяному морі. По ядучо-бірюзовому небу пливуть хмаринки. Високо-високо – сонце, янтарне, медове. І повітря навкруги солодке, чисте, невагоме. Поодинокі дерева вклоняються одне одному у дивних кніксенах, поступово збігаючись у хоровод переліску. Бася зробила крок, другий, третій. Трава пружно подалася. Дівчина підійшла до ліщини, зірвала жменю горіхів, попленталася далі.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Лариса ІЛЛЮК. Хранитель

1

— Привіт, Рахмете, — почув я у слухавці знайомий оксамитовий голос. — Я на порозі. Впустиш?

— Привіт, Аню, — язик не повертався називати її Ангелією, бо стерва вона була ще та. Від однієї згадки про граційні рухи та виразні темні очі замлоїло під лопаткою і збило подих. — Заходь вже.

Вона принесла у затхлість холостяцького помешкання серпневі пахощі степу й моря. Розпеченого шляху, де курява лоскоче в носі, осідає на шкірі, мішається з потом… В горлі пересохло. Я спробував ковтнути, закашлявся. Посміхнувся вимушено.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Макс ПШЕБИЛЬСЬКИЙ. Пелюстки

Суддя втомлено оглянув присяжних. Молода дівчина потупилася, товстун у фраку витер хусточкою спітніле чоло. Зморщений стариган бгав неслухняними пальцями твідову кепку, погляд пишногрудої мадам перелякано ковзав по обличчям людей.

– Оголошується вердикт присяжних, – слова пристава пропливли над залою, зав’язли в тиші. Усі завмерли, лише широко посміхався в клітці сивий чолов’яга.

Скрипнула лава. Голова зазирнув в опитувальний лист.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Артем БАРАННІК. Краще за справжнє

Гліб знову затримався до пізньої години. Один, в темному бутафорському цеху, при світлі настільної лампи, він закінчував трьохсоту фіолетово-білу пелюстку жоржин. Минулу ніч він провів у театрі, переробляючи свою ж роботу, і сьогодні почував, що увагу і концентрація сильно впали і йому потрібен сон. Гліб часто ночував у майстерні, тому що не йшов додому до тих пір, поки не був задоволений своєю роботою. Але вимогливість і перфекціонізм, які доходили до крайності, забирали в нього сили і час. Іноді Гліб зізнавався собі в тому, що йому подобається себе мучити прагненням до ідеалу. Правдоподібність зробленого їм реквізиту приголомшувала, обманювався кожен без винятку, хто порівнював справжню річ з підробкою. Гліба вважали майстром бутафорії.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Олександр ЛОУРЕНС, Ема ІЛЬМ. Білий туман Карпат напередодні літа

Оксамитова завіса сутінків пророкувала недобрі сни.

Денис Тайстра не любив такі сутінки.

У своїй записній книжці, яку він охайно заповнював щосуботи, Ден писав, що такі речі його нашорошують, ба навіть лякають: всі ці літні вечори з нервовими рухами танцюючих світлячків, з терпким ароматом полину, який потолочили копита корів, крики дрімлюги на дальньому болоті та криваво-рвані передзахідні хмари; всі ці привабливі недосяжністю горизонти, з яких виростають коряві руки ясена, насадженого уздовж селищ, та туман, що піднімається з виярків…  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Євгеній СОНЯХ. У пошуках

1.

Задум обіцяв бути неабияким, а головне – успішним. Принаймні, ми з Вітьком у це щиро вірили. Після того, як я розповів йому про свої наміри з місяць провести у мандрах заходом України, зосередившись на своєрідному колі – шматок Вінниччини та Львівщини, весь Франиколенд, Тернопіляндія, Хмельниччина та Буковина – він теж загорівся ідеєю долучитися до моїх пошуків. Тому саме за його пропозицією ми вирішили влаштувати дводенні посиденьки десь поблизу львівського села Стрілки. Мета – вполювати «монстра», який, за переказами та поголосами багатьох, здебільшого сільських мешканців, лякає чи не половину населення країни та завдає шкоди їх господарству.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

123...10...Остання