готична поезія

123...Остання

Олеся МІФТАХОВА. Ду-да-рик

Щойно смеркало – вже охопила темінь,

Десь заховалось рогате нічне світило.

Шепіт навколо – тепер істеричний лемент,

Отець одягає рясу, несе кадило.

Ладаном тягне, рвучко зникають біси,

Підла собача зграя скавчить щомиті.  (більше…)

Позначки:, , ,

Маркус НОРД-РЕЙ. Шляхи вигнанця

Навкруг лише пустка, зруйнований храм тишини,

І вітер пронизує виєм могильну пітьму.

Крізь крил шурхотіння  десь кроки звучать вдалині —

Блукає там хтось, чия ноша — іти самому́.

Крізь попіл, що тліє, й кістки, що зсипаються в прах,

Круго́м він блукає, безликі минаючи тіні,  (більше…)

Позначки:, , ,

Юлія ПЕРЕГУДА. В лабіринті

В лабіринті болю втрачаю твої сліди…

Я ввійшов з надіями в дім твій, а вийшов – без

Ти цей світ покинула, сплинула, назавжди

Я втрачаю сили, втрачаю розум, втрачаю сенс

 

Ніч прийшла, а на небі нема зірок

Кожен рух мій – виклик, страху наперекір  (більше…)

Позначки:, , ,

Олександра РОДИГІНА. Хазяїн сірого кенотафу*

Там на пагорбі стоїть великий дім – кам’яниця сіра і пуста

А в хазяїна її рішучий крок та скорботно зімкнуті вуста.

Прийде день – як вітер восени, промайне він в тебе на шляху

Не дивись ніколи йому в слід, бо інакше статися гріху.

Мармурова шкіра, чорний плащ – ти його не сплутаєш ні з ким

Буде крижана його рука, але голос видасться терпким.  (більше…)

Позначки:, , ,

Аліка ЛУЦКОВСЬКА. Зачаття й забуття

Я і ти

Крик і мовчання

Знайди мене

В пітьмі…

В моїх словах розчарування

Твої ж вуста німі  (більше…)

Позначки:, , ,

Анна ЛЮДНОВА. За межею

там, за межею,

на неї чекав

спокій.

вартуючи нових

тваринним інстинктом

спонукаючи жадати більшого.  (більше…)

Позначки:, , ,

Яна ЛІЛЛ. Що прийшло із землі, у землю піде…

(Що прийшло із землі, у землю піде)

Ти ковзаєш пальцями наче гігантська медуза

На прозорих клавішах роздряпаних днів

(Що прийшло із землі, у землю піде)

Із рота сипеться пісок звуків

Я сиджу та слухаю  (більше…)

Позначки:, , ,

Оксана МАЗУР. Місяцівна

Як підбор черевичка нагостро дзюравить стежину,

Плач конвалії гасне, його не почує землиця.

Дика панночко, гадино віща, вполюєш мисливця,

Місяцівно облесна, розмітиш довірливу спину.

 

– О юначе терновий, ти пощо блукаєш лісами?

Сіє папороть сниво, зростають керваві суниці, –
(більше…)

Позначки:, , ,

Аня МОРРІСОН. Туди не ходять більше кораблі…

Туди не ходять більше кораблі,

І осторонь тримаються надії.

Як згаслі вогнища забутої землі,

Поринули у небуття месії.

 

Кити торкаються плавцями ран Землі,

Рятують співами людей від горя.  (більше…)

Позначки:, , ,

Людмила ВЕСЕЛА. А під стомленим сонцем…

а під стомленим сонцем ще серпень запечений висне

в склепах саду його перезріло красиве й корисне

під безоднею неба вовтузиться світ комашино

а із дівчинки літньої спішно втікає дитина

та – вчорашня – іще свого скейта сідлатиме вперше

у сусідськім саду обриватиме чорні черешні  (більше…)

Позначки:, , ,

123...Остання