гумореска

Хобі дядька Семена (№55)

Ну, що можна зробити в серпні за один день пересічному громадянину? Встати, наприклад, зранку, поснідати, потім піти на роботу і стомитись, так стомитись, що вже й пива того не хочеться; нашвидкуруч випити – таки те пиво, прийти додому, повечеряти, що Бог дав, ввімкнути і вимкнути телевізор – одне й те саме щодня, – взяти розгорнути і загорнути газети. У дядька Семена зовсім інша робота, і він вам не пересічний громадянин – він сам по собі.  (більше…)

Позначки:, , ,

Найкращий відпочинок – у лісі (№54)

Чоловік, певна річ, – не жінка: так уже Бог створив,що чоловік навіть у вільний від роботи час працює. Або на риболовлі, або на полюванні, або в лісі, де збирає ягоди, – аби не сидіти вдома без діла. Ось така наполеглива робота і є для нього відпочинком для душі і тіла. Наше з Вами завдання –довести, що відпочинок у лісі є найефективнішим у будь – якому плані: фінансово – економічному, політичному, господарському. Будьте спокійні. Це набагато простіше, ніж довести, що 2*2=4.  (більше…)

Позначки:, , ,

Ау, мужчина! (№31)

– О, глянь, цей ніби нічого. – Котрий? – Ну, он той, що біжить. У спортивному костюмі і в шапочці. Спортсмен. Якраз те, що треба. І комплекція нормальна, і вигляд. І здоровий спосіб життя. – Підходить. Лови його, Галю. Хапай, а то втече. – Ага, біжу. Гм, гм. Альо. Мужчина! Мужчина! Можна вас на хвилинку? Гей. Я до вас звертаюсь. Та не до вас, а до мужчини у спортивці. Альо, гараж. Ну, ти диви. Ну ніяк. Пробіг собі і все. Він що, глухонімий? – Ні, Галю. Він, певно, в навушниках музон слухає. Такий екземпляр упустили. Ну, що поробиш. – Люсь, а Люсь, а може, досить? Я вже замерзла. Давай у під’їзд підем, погріємся. – Спокійно, Галю, спокійно, встигнеш. Нічого тобі не станеться. Не перемерзнеш. Ти давай мужика по-бистрому злови, і все буде в шоколаді. – Слухай, Люсь, а може, ти поможеш, бо я нині не в формі. Та й мужики мене ті мене задовбали. (більше…)

Позначки:, , ,

Що тут дивуватись (№30)

Попробуй собі когось нормального знайти. Та нереально. Або алкаш, або доходяга, або тупий, як валянок. Мені вчора Галка про свого Андрюшу таку хохму розказала, що впасти, не встати. Вона йому каже: – Йдем до мене додому на каву. – Ну, йдем. –Я, – каже, – в магазин зайду, куплю щось до кави. А ти, Андрюша, зайди в аптеку і купи те, що треба. – А що треба? – Ну, щось таке, що нам обом потім може пригодитися. І що ти думаєш. Він пішов і купив градусник. Ну, тупий.

А мій сусід недавно взагалі вчудив. Його жінка на ринок послала. Список дала, гроші дала. А вже на порозі каже: памперси ще купи малому на вагу три кілограми. Той все купив крім памперсів. Каже, памперси на вагу не продають. Тільки поштучно. Ну, тупий.  (більше…)

Позначки:, , ,

Буває (№29)

Ну, переплутала педалі. Ну, буває. Що ж тут такого. Вони ж поруч. Газ і тормоз. Ну, потовкла трохи ребра, ногу. А голова, здається, тепер навіть ліпше «варить». Зате Вася, чоловік мій любий та дорогий,  півтора року не міг ту машину продати, а після того випадку зразу продав.

Ну, переплутала букву одну. Всього одну буквочку не так написала, а такий скандал роздули, такий скандал. Ну, помилилася. А з ким не буває. Замість корвалолу написала  жінці курвалол. Та хто ж її заставляв уголос таке читати. А та курка всім розкудкудахталась. Хотіла мене на сміх підняти. Але ж вийшло навпаки. Видно, я правду написала. Люди ж не дурні, вони ж усе бачать. І знають, кому корвалол треба, а кому курвалол.

Ну, переплутала голос спросоння по телефону. Ну, з ким не буває. Ну, назвала чоловіка не тим ім’ям. Ну і що. І  з-за такої дурниці треба було двері виламувати і за серце хапатися. Ну, повний ідіотизм. Зате тепер у нас нові броньовані двері і новий телефон замість розбитого.  (більше…)

Позначки:, , ,

Дід Свирид і екзитпол, або Спроба словесного портрета виборця (№25)

Микиті Петренку нарешті виповнилося вісімнадцять років, і він вперше мав право проголосувати. Мав то мав, але за кого голосувати – визначитися важко, бо занадто вже багато тих кандидатів на найвищу посаду. Прийшов на дільницю, а там голці немає де впасти: у маленькому класі, де він вчився торік, – близько двох десятків членів комісій, а спостерігачів – і не перерахувати. А люди так і пруть. Він і не помітив, як до нього підійшов сусід, дід Свирид:

– Добрий день, дідусю!

– Здоров будь, козаче!

– Як ви думаєте, діду, за кого це люди голосують?  (більше…)

Позначки:, , ,

Машина (№22)

– Маю мрію, чесне слово,

давню і жадану. –

Каже якось пізно ввечір

друг Петро Богдану. –

Хочу з вітром , гонорово,

їхать, як мужчина.  (більше…)

Позначки:, , ,

Без окуляр (№20)

Сусід Юрко прийшов у військкомат.

Комісію проходить зранку мав.

Чекав з годину, певно, той момент,

Аж поки лікар кликне в кабінет.

Поміряв зріст, провірив слух і зір.

Спинився врешті хлопець на вазі.  (більше…)

Позначки:, , ,

Під яким ви знаком? (№15)

Молодий сержант із жезлом бродить біля ринку,

Бачить в чорній іномарці за кермом блондинку.

«Гарна краля», – дума він. Та раптом за хвилинку

Ставить та авто під знак, ще й нагло на зупинку.

Він з усмішкою підходить і питає м’яко:

– Чи ви знаєте, шановна, під яким ви знаком?  (більше…)

Позначки:, , ,