Конкурс

...91011...20...Остання

Стартував перший всеукраїнський конкурс кращих творів на сільську та аграрну тематику ім. Григора Тютюнника

П О Л О Ж Е Н Н Я
про перший всеукраїнський конкурс кращих творів
на сільську та аграрну тематику
ім. Григора Тютюнника

І. Загальні положення:
1.1. Перший всеукраїнський конкурс кращих творів на сільську та аграрну тематику проводиться Аграрною партією України та видавництвом «Самміт-книга».
1.2. Метою Конкурсу є сприяння національно-культурному відродженню України, активізація роботи серед молоді, збереження і розвиток інтелектуального потенціалу України, популяризація сільської та аграрної тематики в незалежній Україні, пейзажної лірики, поліпшення роботи з обдарованою, творчою молоддю, всебічна підтримка молодих талановитих літераторів.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Павло РУДЕНКО. На веранді

Новий рік ми зустріли разом з бабусею. Це було вперше. Зазвичай я, мама і тато приїжджали на Різдво. Все-таки дорога далека. По телевізору було привітання новообраного помаранча. 2005 переступив поріг. Снігу намело по коліна. Все було як завжди, крім самої бабусі. Вона наче щось знала чи відчувала. Її усмішка зникла, а якщо і поверталась, то була вимушеною. Її наче підмінили. Ми зустріли Різдво. Колядники. Кутя. Святий Василь. На Водохреще вже не залишились, бо канікули. В перед день свята залізничний вокзал сказав нам до зустрічі. Та хто знав, що ця зустріч буде так швидко. На наступний день після Водохреща, близько одинадцятої ночі, пролунав довгий дзвінок.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Віталій ГЕНИК. Скелет у шафі

Певен, що кожен при бажанні пригадає якусь пригоду з дитинства, лячну до болісних дрижаків саме своєю незбагненністю. Зазвичай більшість таких історій у зрілому віці знаходять раціональне пояснення. Але деякі…

Мені було років вісім, коли дід із бабою, що в них ми жили, надумали піднімати хату. Збудована ще до війни, рублена будівля не мала фундаменту й щороку потерпала від повені – поблизу-бо стояв водяний млин. Старенькі перебралися на час ремонту до прибудови, а нам із татом і мамою довелося тимчасово моститися по сусідах.

Отак і вийшло, що того літа ми на кілька тижнів винайняли кімнату в старого Драгомира.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Павло РУДЕНКО. Ворон

Чотири роки поспіль 26 червня Пилип приносить квіти і прибирає навколо могили брата. Старшого брата, він був йому за батька і за матір. Виховання інтернату дозволило раніше подорослішати. Вони завжди були разом. Завжди пліч-о-пліч, поки мотузка на гілці посеред поля не залишила йому тільки тіло і багато запитань.

Він вийшов, коли Пилип був у душі, як завжди на роботу, та не повернувся. А потім телефоном йому сповістили, що брата знайшли повішеним, неподалік від дому, всього-на-всього якийсь кілометр. Свідків, звісно ж, не було, тільки багато ворон. Можливо, вони бачили, що відбулось насправді, та що вони скажуть, крім каркання.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Назарій ВІВЧАРИК. Коли Земля бунтує

Була така пора доби, коли вже не ніч, але ще й не ранок. Це найспокійніша пора. У цей час навколишній світ немов застигає у невагомості. Природа огорнула тишею сіру триповерхову будівлю медичного закладу, що заховалася серед каштанів. Це було, либонь, найвіддаленіше місце цього невеликого провінційного містечка. Хтозна, чи так було колись заплановано будівничими міста, чи просто підсвідомо люди відмежувалися подалі від цього закладу.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Микита КІЛЯРОВ. Компас

Щойно я повернувся звідти, звідки, вважалося, немає вороття. Тепер коли я тут, у світі марнотратства та цинізму, серед людей, які безтямно підсипають пісок зі своїх життєвих годинників чванливим, слабкодухим й позбавленим ерудиції вельможам, оточений думками про виживання простолюдин та перебуваючи серед одержимих нікчемними папірцями навіжених, я не можу прожити й хвилини, не зневажаючи той похмурий день мого розставання з безтурботним життям. Там, де я побував, нема нічого, окрім страждань, мук, тортур та жалю. Мені довелось відвідати світ, де межі та границі не мають ані найменшого значення, де простір суцільною пітьмою проводить будь-кого довгим коридором у безкінечність — до повного й суцільного небуття. Те, якими стежками я ходив і що бачив, занурило мене у справжнє просвітлення, після якого я ненавиджу й відверто проклинаю усе, що пов’язано з цим зіпсованим та безнадійним світом. Мої мандри перетворили мене на справжнісінького відлюдка й змусили дедалі частіше пропускати до голови жорстокі, жахливі думки. Шлях, котрий попервах я розглядав як повернення втрачених мрій та надій, зрештою заслав на мене покарання у вигляді безутішного горя й смутку. Ця темінь день у день проростала залишками моєї свідомості, вона оповивала отруйними шипами мою скляну душу й насамкінець дісталась розуму.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Роман БАТЬКОВИЧ. Грань

Мене завжди дивувала здатність деяких бідах накликати на себе всілякі халепи. Приміром, мій знайомий Артем у цім ділі просто майстер. Він примудряється знайти конфлікт будь-де, тож чи не щодня має чергову оповідку про те, як із кимось побився. Розповідає в найдрібніших деталях кожен раунд того зіткнення, частоту та силу ударів, кількість аперкотів, хуків і т. ін. З гордістю демонструє синці та забиті кулаки. Це ще добре, що Артем чи не з кожної бійки виходить переможцем – битися він справді мастак. Але не варто думати, ніби він такий собі задьора, гопник абощо. Навпаки, Артем людина цілком адекватна та статечна. І перший на рожен не преться. Та чомусь для інших, справжніх гопників, він неначе магніт. Мабуть, гамлесячи грушу, він уявляє всіх потенційних кривдників, відтак і в реальності неприємності швидко його знаходять.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Роман БАТЬКОВИЧ. Дивний випадок у Биринськім лісі

1.

Одразу за поруйнованими стінами старої маслоробні, яку місцеві цеглину за цеглиною розтягли по домашніх господарствах, починав володарювати ліс, рішуче відвойовуючи окуповану людиною територію: крізь тріщини пробивалися в’юнкі мацаки плюща, землю щільно вкривав усюдисущий осот, залишки стін підпирали кущі бузку й акації, поміж якими виріс великий мурашник. Славко вистежив і полонив на стежці гнойовика, вкинув його до мурах і доволі довго спостерігав, як атакують маленькі воїни непроханого гостя, що відчайдушно бився за життя. Хлопець уряди-годи пхав наслинену соломину до мурашника, а тоді злизував їдку кислятину.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Микита КІЛЯРОВ. Флейта

Це послання я передаю через земну істоту, свідомістю якої заволодів на час своєї сповіді. Звісно, існує чимала імовірність того, що завтра цього бідолашного чоловіка вберуть у гамівну сорочку й констатують шизофренію. Втім, мушу щиро запевнити тих, хто ще бодай трішки вірить у потойбічне життя, що ці строки написані іншою істотою — я не можу назвати себе людиною, я — вже більше, ніж земне створіння. Світ, в якому я перебуваю, напрочуд важко описати. Найголовніше, що у ньому втілюються будь-які твої підсвідомі думки. Я спостерігав, як корчаться від страждань люди з лихими, підступними намірами, а також ті, хто боялися власних страхів. Зараз вони приречені на нескінченне захлинання у водах ілюзорних, штучно створених лих.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Анастасія НЕСТЕРЕНКО. НДІ ім. Лавкрафта

Цю роботу я справді дуже любив. Я уповав на науку, марив великими відкриттями та вірив, що все на світі можна пояснити. Чи треба сказати, що всі паранормальні страховиська апріорі були для мене вигадкою?  Мені, ще зовсім молодому, здавалося, що я справді зможу знайти себе у науково-дослідницькій діяльності та прославитися серед сивих геніальних вчених.

Тоді це був похмурий осінній день. За вікном клубився густий, як кисіль, туман. Це не було рідкістю, тож я спокійно чекав на кінець робочого дня. Час тягнувся надзвичайно повільно, а я вже завершив свої справи. У кабінеті було тихо і затишно, тож, втомившись за день, я буквально незчувся, як заснув.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

...91011...20...Остання