Конкурс

Ігор ЛОПАТКА. Які вони — боги?

Я любив тишу та спокій. Дуже цінно залишатися наодинці з самим собою.  І це найперше та найголовніше, що я зрозумів, коли з’явилась ти. Після того, як боги дарували мені тебе, я більше не знав, що таке самотність.

Одного ранку я прокинувся і побачив тебе поруч. Ти спокійнесенько собі сопіла, згорнувшись калачиком спиною до мене. Я нахилився над тобою, уважно роздивляючись риси твого обличчя. Дивно, але ти майже нічим не відрізнялась від мене: ті ж очі, ніс, губи та вуха. Тільки ти була не така, як я. Чи то можливо я не такий, як ти?

(більше…)

Позначки:, , , ,

Борис КІЧОЛ. Просте оповідання

За вікном гучно загриміло. Анастасія прокинулася. «Бомблять», — подумала жінка. Вона швидко звелася з ліжка, автоматично одягла капці. Поглянувши на донечку яка міцно спала поруч, Настя відчула приємний приплив всередині. Вона любила дивитися, як спить її доня. Водночас із цією приємністю їй стало тривожно. Настя торкнулася плеча донечки і промовила:

— Оля.

(більше…)

Позначки:, , , ,

Лана ФІЛЛІ. Життям смерть подолати

Ще пухкий сніг шапками лежав на галявинах і стежках, ще виблискувало кришталем льоду плесо озерця, ще солодко дрімав у барлозі ведмідь − а невидимі сторонньому оку лісові діви вже побігли будити Весну. Та довго крутилася, сопіла, сонно мурмотіла, врешті розплющила одне око й оксамитовим голосочком дорікнула:

(більше…)

Позначки:, , , ,

Олександр АПАЛЬКОВ. Жаннетт з Шарм-ель-Шейха

Нам здається, що жити нудно. Втім, це не так.

Із зими в літо – я потрапив за чотири години.

У літаку спиртного не давали. Узяте в «дьюті-фрі» випити не дозволили. Мовляв, летимо в ісламську країну. У ній все строго. Тож Єгипет я побачив тверезим поглядом. Що трапилося зі  мною вперше. І я зважився провести відпочинок без пиття.

(більше…)

Позначки:, , , ,

Олена ДЕМІР. Хранитель міста

В густій темряві східної ночі, збриженої світлом великих як чавлений інжир зірок, під кволою, втомленою акацією, сидів старий чоловік. Його склистий погляд вріс у видолинок на краю міста, ніби там відбувалось щось надзвичайно важливе, а висхлі руки творили одноманітні кола на скрипливому млинку. Щербатий місяць царював у небі й правив за свідка, цідив тьмяне світло крізь листя акації і розбавляв темряву, пускав мерехтливі доріжки у кожну водойму. Але проти самотності місяць був безсилий.

(більше…)

Позначки:, , , ,

Анна СТАДНІК. Намисто із кербару

Через прозорий жовтий камінець проглядався берег і пінисті хвилі. Отак примружиш око, і з’являється масна картинка, мов через рибну юшку дивишся. Он тобі й скелясті стіни, що висять кам’яним профілем над розбурханою південним вітром водою, і жменька голих сосен, покручених, як старечі пальці.

Камінець гладенький і плаский, майже овальний — як лик обраної богом Танри — Аджайіп[1]. Для неї я збираю кербар[2]. Серед вогкого піску, якщо добре поритися, можна його знайти. Здебільшого камінці дрібні, як козячі бибряшки. Але мені іноді щастить натрапляти на такі гарні, як сьогодні.

(більше…)

Позначки:, , , ,

Юрій ПЕТРУХІН. Мої приятельки

     –Я ніколи не могла навіть навіяти собі, що зі мною… Що між нами щось таке може трапитися… Полинула за покликом тіла й серця, – мовила вона після тривалого мовчазного споглядання одне одному в вічі.

     –Сприймаймо реалії такими, якими вони є на даний момент… Хоча для мене це також наче сніг на голову серед спекотного літа… Але, як не дивно, я чомусь не шокований…

(більше…)

Позначки:, , , ,

Юлія ПЕТРОНЧАК. Мандри Євенятка: час, простір, равлик

* * *

         А трапилося все тому, що маленькій дівчинці Єві, яку батьки лагідно називали Євенятком, як завжди не сиділося вдома.

         Про те, як не любити Ґаджет, диван і солодощі, натомість цінувати запах трави, майданчик та пригоди, вона б розповіла із захопленням. А було воно настільки великим, що одного весняного ранку тато вирішив змайструвати Єві пісочницю під вікном їхнього будинку, аби донечка могла гратися надворі навіть тоді, коли батьки зайняті домашніми справами.

(більше…)

Позначки:, , , ,

Юлія ПЕТРОНЧАК. Півмісяць у ріці Гаронні

***Ліричний аквітанець***

Марсель, як завжди вирував. Його солоне, гаряче повітря тримало в міцних обіймах натовпи туристів, що відчалювали від пристані в старому порту, аби торкнутися поглядами й долонями стін легендарного замку Іф. Головна вулиця міста – Ла Канебьер, ніби ставши сторукою, жбурляла на голови необачним туристам сонячні капелюхи усіх можливих стилів та кольорів. Нещодавно був шторм, море сповнилося стічними водами всієї Франції, вітер ще не вгамувався. Ніби більярдні кулі по оксамитовому полотні стола, він ганяв небом поодинокі пухнасті хмари.

(більше…)

Позначки:, , , ,

Надія БІЛИК. Зима в Карпатах

Надворі замітала снігом зима, було морозно, сніг і ожеледиця надворі заставляли бути уважними водіїв і пішоходів.

  В реанімаційному відділенні малої лікарні було людно. Вже зранку померло двоє хворих від грипу, от на ношах занесли третього. Військовий медик Саша прорвався в реанімаційне відділення через заслін бюрократів від медицини.

(більше…)

Позначки:, , , ,



Наша кнопка ///