Конкурс

...10...192021...30...Остання

Владислав КОВТУНЕНКО. Дихання стін

Історія, що сталася зі мною, може здатись нереалістичною та божевільною. Я переповідав її багатьом людям: і родичам, і найближчим друзям, але ніхто не вірив жодному слову. Дехто дивився на мене як на божевільного або психа, інші — відверто крутили пальцем біля скроні. Нічого й говорити, навіть мені самому буває важко повірити в цю пригоду. Часто здається, що події тієї ночі — лише сон, або ж прояв знаної всім шизофренії, про головний симптом якої — галюцинації — відомо навіть школярам. Але я ж знаю, що побачене і пережите було правдою. Нічим іншим, а правдою, жахливою правдою. Мої очі не могли схибити, а мозок сплутати реальність та марення. Та й ушкодження, виявлені лікарями після тієї ночі, не могли бути нанесені мною власноруч або вигаданими підсвідомістю образами.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Руслан БЄДОВ. Фантазер

1.

Розкажу про світ, в якому живу. Приблизно триста років тому технології віртуальної, та, так званої, доповненої реальності справляли на людську свідомість надто негативний вплив. На фундаментальному рівні спостерігалася масова інтелектуальна і культурна деградація, що призвела до загрози зникнення людської цивілізації.

Незважаючи на фантастичні можливості технологій, які дозволяли майже усе життя прожити в бажаному віртуальному середовищі, люди все одно почувалися незадоволеними. Які б гострі почуття не викликав той чи інший геймплей, цього завжди виявлялося замало. З часом те відчуття внутрішнього незадоволення призводило до депресій і масових самогубств. Цілі покоління, розчарувавшись в ідеології ери віртуального світу, губили сенс буття і покидали його у розпачі.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Віталій КВІТКА. Дніпровська траса

Дніпровська траса ніколи не викликала в мене довіри. Я живу поруч, і мав би звикнути до неї, але це не так. Траса як траса – просто дорога, яка, коли чесно, з балкону дев`ятиповерхівки, веде в нікуди. І все-таки завжди було щось, коли я споглядав крізь вечірню темінь на блимання фар, – щось не те і щось не так.

Хлопчиком я намагався уникати проходити повз неї. Це вдавалося, тому що школа була в інший бік. Опівдні, коли ми вирушали до бабусі, особливо влітку, траса була така як зазвичай – як і належить усякому шляху, вона вела туди, куди й потрібно було дістатися пасажирам автобуса чи маршрутки. Вона виглядала такою настільки впевнено, що вдавалося навіть забути її попередню незвичайність. Її маленьку похмурість. Однак у звичайні дні – це коли ти нікуди не подорожуєш і навіть не хочеться – я намагався обминати балкон, який незмінно виходив на цю частину життя.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Віталій КВІТКА. Oui, papa!

Сьогодні вранці до мене прийшли мої ненароджені діти. Хлопчик і дівчинка. Я так зрадів, що навіть не встиг подумати про їхню природу. Раніше я дуже хотів із ними зустрітися. І тепер почувався, як людина, яка не бачилась із кимось – без перебільшення – тисячу років.

Обличчя старшого, кароокого, як і моя дружина, вигулькнуло просто перед очима. Воно було протнуте світлим, усміхнене і мовчазне. З очей сина аж бризкала радість – ця метафора підходить найкраще для передачі сенсу того, що з нами відбулося в ту хвилину. Я уже не міг відірвати від них погляду.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Назарій ВIВЧАРИК. Помста скіфів

В абсолютній темряві він намагався знайти хоч одне сухе місце на цій вогкій підлозі. Дихати було важко через забиті груди: ті козли добряче його потовкли і дали зрозуміти, що на помилування розраховувати не доведеться.

Шморгнувши зламаним носом, він зі стогоном осів на підлогу. Мабуть, це був підвал того бізнесмена, у який його заштовхали в напівпритомному стані. Кажуть, цей їхній місцевий бізнесмен, якого всі називають Владленовичем, знюхався з якимсь азіатом і набрався від того поганих манер – став жорстоко поводитися з підлеглими, досить рішуче з клієнтами, а головне, що оточив себе охоронцями, які мали додавати статусу його постаті.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Максим ПОПІЛЬ. Тільки не дивись вниз

В кімнаті було холодно. Навкруги стояла повна темрява, і лише кілька свічок освітлювали стіни хворобливо-жовтим світлом вогню. Під його моторошні танці тіні на стінах починали рухатись, і здавалось, що самі духи вирішили завітати до цього Богом забутого будинку.

Маленький хлопчик сидів біля вікна і скляним поглядом спостерігав моторошні танці полум’я на стіні. Підібравши ноги під себе, він з острахом дивився на це божевільне дійство тіней, яке дуже здавалося справжнім, живим.

Йому було страшно. Він знав, що трапилось дещо погане, а може, й жахливе. Він знав це, і його страх в глибині душі тільки зростав. Але він знав ще дещо, дуже важливе — не дивитись вниз. Що б не трапилось — тільки не дивитись вниз.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Літературна агенція «Acris» візьметься за промоцію збірки оповідань від конкурсу «Зачаєний жах»

агенція

Чудова новина для авторів, які надіслали або тільки планують надіслати свої твори на літературний конкурс горор-оповідань «Зачаєний жах»! Організатор конкурсу літературно-художній часопис «Стос» та літагенція «Acris» вирішили об’єднати зусилля для пошуку та промоції авторів, що цьогоріч вправлятимуться у творенні «лавкрафтівських жахів». Тому до складу журі конкурсу (поряд із редактором Алісою Гаврильченко, письменниками Сашком Заварою та Вікторією Гранецькою, а також  українськими перекладачами Г. Ф. Лавкрафта) увійде співзасновниця літературної агенції «Acris» Любов Кривуца, аби спільно провести відбір, редагування та укладання кращих оповідань у тематичну збірку. Також літагенція «Acris» займатиметься подальшим просуванням збірки та її авторів до видавця і широкого кола читачів.
(більше…)

Позначки:, , , , , ,

Олена БОДАСЮК. Вони

Передмова/звернення до читачів/формальність, на яку можна не зважати

 Ви тримаєте в руках замальовки з життя двох людей. Не стискайте книгу занадто міцно, щоб не зробити їй боляче.

Вони – наші сучасники, попередники і наступники. Вони не мають імен, віку, соціального статусу, бо все це – умовність, не варта уваги. Тільки стать. Хоча… Хто знає, можливо, інколи під «Ним» розуміється «Вона» – і навпаки.

Перегорнувши останню сторінку – не знайдете післямови, бо все, написане нижче – і є післямова.
(більше…)

Позначки:, , , , ,

Вагіф СУЛТАНЛИ. Зворотний потік

Прокинувшись рано-вранці й вибравшись на ґанок, він не повірив власним очам — увесь двір та сад були заставлені пам’ятниками.

Раптом він збагнув, що то за страх мучив його вже тривалий час, тримаючи в напруженні та виїдаючи його зсередини.

Скульптури кольору міді вилискували під м’якими променями вранішнього сонця. Ця незвична картина остаточно розігнала залишки сну, витісняючи все, що осіло в пам’яті за довгі роки.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , , ,

Маріанна ЗАДОРОЖНА. Мавка

То було у пралісі темному і густому. Не ступала там нога людини. Росло посередині дерево життя з корінням глибоким, стовбуром неохопним, кроною густою в хмарах.

Сиділа на дереві Мавка смутна. Косу чесала. Як проведе гребенем, здригнеться світ людський, чорні тіні відкине, з’явиться повінь, землетрус чи моровиця. Люта була Мавка на світ людський. Тільки злобу і зраду там бачила, тож чесала свою косу людям на загин.

Кого зачепить знову? Ніхто не врятується. Мавка знає.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

...10...192021...30...Остання