Конкурс

...1020...242526...Остання

Школа (№28)

Знову мене до школи викликають. Я й не знаю, що вже там Ігорко міг витворити.

Класна керівничка каже, що у неї вже нервів не вистачає. А у мене що, нерви залізні? Я вже на тих вчителів дивитися не можу. Чуть що, і давай батька в школу. Я скоро в школу щотижня, як на роботу, ходити буду. Обнагліли вчителі. Самі не знають, що хочуть. Дітей мучать і батьків нервують.

Але нічого. Я їх потрохи сам перевиховувати буду. Нехай знають. Я сам кого хочеш навчу. Школа називається…

Сказала директриса:  «Без батька не приходь!» Ну, мій Ігорко мусив її послухатись і тиждень не ходив до школи. А я не маю часу.  (більше…)

Позначки:, ,

Ну й народ… (№27)

Ну й народ тепер пішов. Ніщо нікого не цікавить. Часом елементарного не знають. Питаю у сусідського малого: звідки сметана береться? Як звідки? Кіт Матроскін вночі приходить і кладе в холодильник сметану і йогурти.

Питаю у кума: ти знаєш, хто у нас мер?

– Не знаю. А хто? Хоча яка різниця. Вічна йому пам’ять, якщо вмер…

Для мене самого стало відкриттям, що інфузорія-туфелька – це бренд взуття, а Ейнштейн – то кіт баби Люби з третього під’їзду.

Зустрічаю двох студенток, питаю: – Ви про Отелло і Дездемону чули? Чули. Але точно не пам’ятають, чи то вона його отруїла, чи він її.  (більше…)

Позначки:, ,

Якась не така (№26)

Наші люди дуже дивні: на все нарікають. Куди не підеш, все їм недобре. А я якась не така, бо мені все і всюди подобається.

От наприклад, лікарня. Кого не спитаю, всі бідкаються, як там зле. Я лежала, і не один раз. Дуже гарно було! І лікарі, і медсестри, і санітарки – милі такі, добрі. А хворію я часто, то й лікуюся теж регулярно. Те відділення, де тиски лікують, теперка найліпше в лікарні. Люди, які там роками працюють, після мене уже нічого не бояться.

Пару років тому завезли в палати нові ліжка. Гарні такі, модні, з багатьма ручечками. Як покрутиш, можна слабому вище голову підняти, чи й ноги, при потребі.

Але багато крутити санітарки не дозволяли. Кажуть: „То гуманітарна допомога. Дивіться не поламайте, бо більше не пришлють!”  (більше…)

Позначки:, ,

Дід Свирид і екзитпол, або Спроба словесного портрета виборця (№25)

Микиті Петренку нарешті виповнилося вісімнадцять років, і він вперше мав право проголосувати. Мав то мав, але за кого голосувати – визначитися важко, бо занадто вже багато тих кандидатів на найвищу посаду. Прийшов на дільницю, а там голці немає де впасти: у маленькому класі, де він вчився торік, – близько двох десятків членів комісій, а спостерігачів – і не перерахувати. А люди так і пруть. Він і не помітив, як до нього підійшов сусід, дід Свирид:

– Добрий день, дідусю!

– Здоров будь, козаче!

– Як ви думаєте, діду, за кого це люди голосують?  (більше…)

Позначки:, , ,

Тещин Язик (№24)

Будьмо відвертими: жодна теща (та, мабуть, і рідко яка дружина) не скаже зятю: »Ти б відпочив, синку: сходи, будь ласка, на риболовлю». Не дочекаєтесь. Більше того: коли ви прийдете з риболовлі та ще й «під градусом», язики тещі і дружини працюватимуть невтомно, називаючи вас словами із суфіксами на предмет згрубілості. Не забудуть використати й фольклорні джерела, на кшквалт (ну й словечко хтось видумав): »Риба і зайці заведуть в старці». Але то їхня справа. Ви, звичайно, помовчите, щоб не псувати собі нерви, хоча подумки хочете назвати тещу відьмою.

Мабуть, саме за довгий тещин язик косу, що врізається в першу Стугну ,назвали Тещин Язик. Чудове, скажу вам, місце для відпочинку і усамітнення: ні дружини, ні тещі – ви і вудка.  (більше…)

Позначки:, ,

Одного разу на Стугні (№23)

(містечкова бувальщина)

Обійшов першу і другу Стугну – ніде не клює. Мабуть, через спеку. Воно, коли спека чи якесь релігійне свято, – ніколи не клює. Тоді рибка плаває по дну. «Піду, – міркую, – на третю – може, впіймаю хоч на пляжі».

Підхожу до третьої, закидаю вудку. Теж не клює. Поруч п’ять хлопчаків десяти-дванадцяти років курять сигарети і жваво розмовляють з двома повногрудими дівчатами. Мимоволі прислухаюсь до розмови. Блондинка, років двадцяти, питає в одного:

– Слышь, рыжий…У тебя папа есть? А сколько ему лет?

– Є. 42 роки. А тобі навіщо?  (більше…)

Позначки:, ,

Машина (№22)

– Маю мрію, чесне слово,

давню і жадану. –

Каже якось пізно ввечір

друг Петро Богдану. –

Хочу з вітром , гонорово,

їхать, як мужчина.  (більше…)

Позначки:, , ,

Середня (№21)

– Дай щоденник, доню, –

батько Галю просить. –

Чом оцінки в тебе

невисокі досить?

– Так і має бути, –

каже доня вредна. –   (більше…)

Позначки:, ,

Без окуляр (№20)

Сусід Юрко прийшов у військкомат.

Комісію проходить зранку мав.

Чекав з годину, певно, той момент,

Аж поки лікар кликне в кабінет.

Поміряв зріст, провірив слух і зір.

Спинився врешті хлопець на вазі.  (більше…)

Позначки:, , ,

Голкотерапія (№19)

Лікар вчора ще призначив щось нове Матвію,

Мазь, пігулки й дещо інше – ГОЛКОТЕРАПІЮ.

Той не чув іще такого. Втім питає сина:

Що ото воно за штука – східна медицина?

Син пошкрябав трохи лоба: – Кажуть, помагає.

Я про ці китайські ліки дуже мало знаю.  (більше…)

Позначки:, ,

...1020...242526...Остання