Конкурс

...1020...252627...Остання

Ідея (№34)

Каже вчитель учню:

– Пишеш гірше й гірше!

Є помúлок грубих

в тебе значно більше.

– Грубих буде менше!

Є ідея в Міші.  (більше…)

Позначки:, ,

Як може (№33)

Гнат в кафе забіг поїсти. Вліз без черги нагло:

– Перше, друге, хліб, компотик. В мене часу мало!

Сів. Черпнув той суп з гороху. Не обід, а мука.

Раптом – глип: а там щось темне. Певно, схоже, муха!

Крик підняв такий, що й годі: – Де той кухар клятий?

Я йому той суп за шию зараз хочу вляти!  (більше…)

Позначки:, ,

Хитріше (№32)

Впіймав рибину Гриць малий,

кричить мерщій Юрку:

– Зроби-но швидше фото нам!

Дивись, впіймав яку!

Юрко його відразу: «клац».

У кадрі, мов живе.  (більше…)

Позначки:, ,

Ау, мужчина! (№31)

– О, глянь, цей ніби нічого. – Котрий? – Ну, он той, що біжить. У спортивному костюмі і в шапочці. Спортсмен. Якраз те, що треба. І комплекція нормальна, і вигляд. І здоровий спосіб життя. – Підходить. Лови його, Галю. Хапай, а то втече. – Ага, біжу. Гм, гм. Альо. Мужчина! Мужчина! Можна вас на хвилинку? Гей. Я до вас звертаюсь. Та не до вас, а до мужчини у спортивці. Альо, гараж. Ну, ти диви. Ну ніяк. Пробіг собі і все. Він що, глухонімий? – Ні, Галю. Він, певно, в навушниках музон слухає. Такий екземпляр упустили. Ну, що поробиш. – Люсь, а Люсь, а може, досить? Я вже замерзла. Давай у під’їзд підем, погріємся. – Спокійно, Галю, спокійно, встигнеш. Нічого тобі не станеться. Не перемерзнеш. Ти давай мужика по-бистрому злови, і все буде в шоколаді. – Слухай, Люсь, а може, ти поможеш, бо я нині не в формі. Та й мужики мене ті мене задовбали. (більше…)

Позначки:, , ,

Що тут дивуватись (№30)

Попробуй собі когось нормального знайти. Та нереально. Або алкаш, або доходяга, або тупий, як валянок. Мені вчора Галка про свого Андрюшу таку хохму розказала, що впасти, не встати. Вона йому каже: – Йдем до мене додому на каву. – Ну, йдем. –Я, – каже, – в магазин зайду, куплю щось до кави. А ти, Андрюша, зайди в аптеку і купи те, що треба. – А що треба? – Ну, щось таке, що нам обом потім може пригодитися. І що ти думаєш. Він пішов і купив градусник. Ну, тупий.

А мій сусід недавно взагалі вчудив. Його жінка на ринок послала. Список дала, гроші дала. А вже на порозі каже: памперси ще купи малому на вагу три кілограми. Той все купив крім памперсів. Каже, памперси на вагу не продають. Тільки поштучно. Ну, тупий.  (більше…)

Позначки:, , ,

Буває (№29)

Ну, переплутала педалі. Ну, буває. Що ж тут такого. Вони ж поруч. Газ і тормоз. Ну, потовкла трохи ребра, ногу. А голова, здається, тепер навіть ліпше «варить». Зате Вася, чоловік мій любий та дорогий,  півтора року не міг ту машину продати, а після того випадку зразу продав.

Ну, переплутала букву одну. Всього одну буквочку не так написала, а такий скандал роздули, такий скандал. Ну, помилилася. А з ким не буває. Замість корвалолу написала  жінці курвалол. Та хто ж її заставляв уголос таке читати. А та курка всім розкудкудахталась. Хотіла мене на сміх підняти. Але ж вийшло навпаки. Видно, я правду написала. Люди ж не дурні, вони ж усе бачать. І знають, кому корвалол треба, а кому курвалол.

Ну, переплутала голос спросоння по телефону. Ну, з ким не буває. Ну, назвала чоловіка не тим ім’ям. Ну і що. І  з-за такої дурниці треба було двері виламувати і за серце хапатися. Ну, повний ідіотизм. Зате тепер у нас нові броньовані двері і новий телефон замість розбитого.  (більше…)

Позначки:, , ,

Школа (№28)

Знову мене до школи викликають. Я й не знаю, що вже там Ігорко міг витворити.

Класна керівничка каже, що у неї вже нервів не вистачає. А у мене що, нерви залізні? Я вже на тих вчителів дивитися не можу. Чуть що, і давай батька в школу. Я скоро в школу щотижня, як на роботу, ходити буду. Обнагліли вчителі. Самі не знають, що хочуть. Дітей мучать і батьків нервують.

Але нічого. Я їх потрохи сам перевиховувати буду. Нехай знають. Я сам кого хочеш навчу. Школа називається…

Сказала директриса:  «Без батька не приходь!» Ну, мій Ігорко мусив її послухатись і тиждень не ходив до школи. А я не маю часу.  (більше…)

Позначки:, ,

Ну й народ… (№27)

Ну й народ тепер пішов. Ніщо нікого не цікавить. Часом елементарного не знають. Питаю у сусідського малого: звідки сметана береться? Як звідки? Кіт Матроскін вночі приходить і кладе в холодильник сметану і йогурти.

Питаю у кума: ти знаєш, хто у нас мер?

– Не знаю. А хто? Хоча яка різниця. Вічна йому пам’ять, якщо вмер…

Для мене самого стало відкриттям, що інфузорія-туфелька – це бренд взуття, а Ейнштейн – то кіт баби Люби з третього під’їзду.

Зустрічаю двох студенток, питаю: – Ви про Отелло і Дездемону чули? Чули. Але точно не пам’ятають, чи то вона його отруїла, чи він її.  (більше…)

Позначки:, ,

Якась не така (№26)

Наші люди дуже дивні: на все нарікають. Куди не підеш, все їм недобре. А я якась не така, бо мені все і всюди подобається.

От наприклад, лікарня. Кого не спитаю, всі бідкаються, як там зле. Я лежала, і не один раз. Дуже гарно було! І лікарі, і медсестри, і санітарки – милі такі, добрі. А хворію я часто, то й лікуюся теж регулярно. Те відділення, де тиски лікують, теперка найліпше в лікарні. Люди, які там роками працюють, після мене уже нічого не бояться.

Пару років тому завезли в палати нові ліжка. Гарні такі, модні, з багатьма ручечками. Як покрутиш, можна слабому вище голову підняти, чи й ноги, при потребі.

Але багато крутити санітарки не дозволяли. Кажуть: „То гуманітарна допомога. Дивіться не поламайте, бо більше не пришлють!”  (більше…)

Позначки:, ,

Дід Свирид і екзитпол, або Спроба словесного портрета виборця (№25)

Микиті Петренку нарешті виповнилося вісімнадцять років, і він вперше мав право проголосувати. Мав то мав, але за кого голосувати – визначитися важко, бо занадто вже багато тих кандидатів на найвищу посаду. Прийшов на дільницю, а там голці немає де впасти: у маленькому класі, де він вчився торік, – близько двох десятків членів комісій, а спостерігачів – і не перерахувати. А люди так і пруть. Він і не помітив, як до нього підійшов сусід, дід Свирид:

– Добрий день, дідусю!

– Здоров будь, козаче!

– Як ви думаєте, діду, за кого це люди голосують?  (більше…)

Позначки:, , ,

...1020...252627...Остання