лавкрафтівські жахи

...345...10...Остання

Олена БІЛЕНКО. Ній. Пробудження

…він був кам’яним і величезним.
Усіх, хто заслужив, він карав прокляттям і смертю.
Його помста обов’язково досягала мети.

За вікном сутеніло. Криваве осіннє сонце сідало за горизонт, прощальним скорботним промінням освітлюючи темні крони дерев. Вікові дерева, в парку навколо лікарні, скрипіли, наче жалілися, що прійшов їх час втрачати свої пишні крони. Вони хитались, хапались оголенними гілками одне за одного, та все більше втрачали листя, яке потьмяніло і почорніло під холодними осіннім вітром. Вітер, який співав свою тужливу пісню у віконних щілинах лікарні, бився об тоненькі шибки, зрідка кидаючи на них краплі дощу.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Андрій ПЕТРАШ. Первісток Сонця

Коли світ захлиснувся під мутними водами матеріалізму, а духовність залишилась лише на запилених сторінках давніх книг – саме тоді об’явився він. Надворі була дивна епоха людської гордості, дикої і невиправданої, бо люди уже давно перетворилися на парадоксальні органічні механізми, які виконували невідомі їм самим функції заради мізерної крихти примарного щастя. Життя стало чорно-білою лінією чергування робочих буднів і пустодзвону розважальних вихідних. Більшість без особливих роздумів платили своєю людяністю за спокусливі примари прогресу, залишаючись марнославними індивідуалістами без відмінностей. Творчі генії і музи покинули невдячне людство, яке проміняло їхнє товариство на безглузді розваги і безкінечну спрагу до споживання. Ніхто не може назвати дня об’явлення, бо уже не було смертного, котрий би зумів зберегти усвідомлення часу серед галасливої метушні світу.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Ірина ГАРКУША. Письменниця

Усе дитинство я мріяв бути балеруном. Та я народився в такому занедбаному містечку, для якого танцювати балет було чимось диким. Тут хлопці мали гратися машинками, а дівчата – ляльками. Одні повинні були обговорювати футбол, а інші – танці. Тут усі один одного знали. Точніше, усі знали усе один про одного. Найцікавішим заняттям були плітки. Єдині ритмічні рухи, які виправдовували чоловіків, могли бути тільки в танці святого Вітта[1]. Та це було б темою для іншого обговорення. І якщо хоча б одна людина побачила мене вдома танцюючого в білих дівчачих панчохах, я мав би одразу ж тікати в інше місто, іншу державу, а ще краще на іншу планету. Та мені все-таки прийшлося переїхати. І якщо б я тільки знав, до чого це призведе, то назавжди залишився б трухлявіти у своєму занедбаному містечку.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Дмитро ЧЕПУР. 11 кілометрів

«23 січня у водах Тихого океану відбулось занурення батискафа «Трієст» в найнижчу точку планети – Маріанський жолоб. На борту знаходились американський військовий Дон Уолш та швейцарський океанолог і дослідник Жак Піккар».

New York Times від 25 січня 1960 року  

 

Мене звуть Дон Уолш. Мені 85 років і я живу в штаті Орегон, США. Зараз, як ви самі розумієте, я веду спокійний, розмірений спосіб життя, і вдячний всім силам природи, що я все ще живий і при ясному розумі. Але були ж дні, чорт забирай, коли моє життя було насиченим і цікавим.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Івана САМОЙЛЕНКО. Село Пилипівка

Село Пилипівка, Львівська область. До 1999: населення 253 людини. В 1999, 210 мертвих. Пилипівку називають мертве село. Село-примара.

Сім’я Біличів. Галя.

Щастя в простому. Галю не тягнуло до великого міста, як брата Василя, що поїхав до Львова на заробітки. Вона любила пилипівські поля, такі просторі, що перехоплювало дух. Вільна земля, вкрита лісами, річками. А місто – тяжкі кайдани, що стримують рухи.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Олег СТЕЦЮК. Дрогобицькі вулиці

Ми крокували у відбитки ночі, за якусь мить – впадали в затінені світи забутих засніжених вулиць, які, з далекого позавчора, зберігають у своєму нутрі мерехтливе відлуння минулого, що блимкотить в люстерку на світанні, проламує довгі коридори забуття, виштовхує себе, народжує, і – гасне в холодних руках потойбіччя.

Дрогобицькі західні та південні вулиці завжди заплітаються у товсті коси довгих мандрівок, яку устеляє краса, деформована часом. Там – під землею – щось вже давно живе і воно знає нас. Приходить серед ночі та забирає. Могла іти сота ніч й день поступово забувався. Ніби він не існує тут. Нарешті місяць викотився із-за хмар і розгорнув переді мною книгу безлюдної вулиці, яку огортала глибока темрява, розцяткована відблисками очей куниць, гавкотом собак із Завіжжя та Зварича.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Людмила ЯСНА. Сон у стремено

Арсенію останнім часом снився один і той самий сон. Ніби він намагається вилізти з глибокої ями, і вже майже дістаєтьcя верху, як підсковзується й скочується вниз. Чомусь дертися йому дуже важко, і яма та якась страхітлива – чорна, липка, кам’яниста. Падаючи, він не дістає дна, чіпляється за виступ, але сили його полишають і він ціпеніє від жаху, що ось-ось зірветься. Його відчай шириться й зростає, беручи в лещата серце й ніби перетворюючи мозок на гостру кригу, яка спричиняє біль і не дає думати. А серце тріпоче, відчуваючи протяжний тугий щем, безвихідь. Намагаючись все ж таки викарабкатися на поверхню, Арсеній знову зривається й летить у прірву, в якої немає дна, а якщо й є, то десь глибоко-глибоко. У вухах свистить, а очі застилає чорно-червона мла.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Петро СОКОЛОВ. У той день нам заплющать очі

Дзвінок… Він, наче настирна цикада, стрекотів  у напівтемному приміщенні .

Крок, другий, третій…Лікар у синьому костюмі стоїть біля телефону. «І куди тільки поділася та Чергова.. Що там, на іншому кінці проводу? Уночі комусь з вояків стало зле? Захворіла дитина? Серцевий напад у старої? А може просто якийсь наркоман викликає о першій годині ночі “скоряк”  аби отримати всіма правдами та неправдами  таку жадану дозу?»

– Альо, «Скорая»?.. Тут мужчине плохо, помирает! Приезжайте, умрёт ведь, не берите греха на душу!  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Петро СОКОЛОВ. Абсолютна Психічність

День за днем,  ніч за ніччю старішає Світ. Здавалося б, його молодість повинна була бути безхмарною, адже юність завжди легка. Але юність Всесвіту та його планет живе за власними законами. Законами що не можна осягнути людському розуму.

Однак страшна своєю вибуховістю, огидна, темна та хтонічна, юність Всесвіту досі проявляється. Наче рецидив старої хвороби, чи, точніше прояв старої звички. Те,  що стало міфом досі живо. Та буде жити.
(більше…)

Позначки:, , , , ,

Віола ВІХЛЕВЩУК. Сповідь

14 листопада 1934 р.

Шановний докторе В.,

Звертаюся до Вас, як до старого друга, з незвиклим проханням про допомогу.

Два дні тому на нашу адресу надійшов лист на ім’я мого чоловіка. Лист був без конверту, отож я не втрималася, щоби не прочитати його. Тим більше, мій чоловік не має від мене жодних секретів.

Зміст повідомлення занепокоїв і збентежив мене. Та я певна, що коли Едвард повернеться з подорожі, цей текст справить на нього ще більше враження. Його реакція може бути вкрай непередбачуваною та болісною.
(більше…)

Позначки:, , , , ,

...345...10...Остання