оповідання

123...Остання

Побачить світ нова «Крамничка жахіть»

«Крамничка жахіть. Том 2» вийде з бомбезною обкладинкою від Сергія Крикуна та чудовими ілюстраціями. За окремим рішенням укладачів альманаху «Крамничка жахіть. Том 2», до видання також увійшли поетичні твори переможців конкурсу готичної «ПО»езії, який проводився на «Стосі» 2017 року.

Крім того, збірка включає 18 моторошних історій, серед яких одна класична: «Жовтий знак» Роберта Чемберса.

Замовляйте книжку за посиланням тут!

 

Позначки:, , , , ,

Тетяна ТРОЇЦЬКА. Парагвайський чай

If you want a happy ending, that depends,
of course, on where you stop your story”

Orson Welles.

 

У світі, такому далекому від рідних територій, вечір застигає на вікнах густо-помаранчевим кольором, а вночі зовсім не видно сузір’їв – можливо, тому, що в місті у регульованих людиною електричних вогнях ідеалістичні прагнення втрачають значення. У тому світі не п’ють чай, як у нас, і тим паче як у тебе в країні. Його давним-давно витіснила культура кави. Можливо вона стала доречнішою після Бостонського чаювання як символу незалежності від Великобританії, чи то просто більше підходила динаміці нового мегабайтного стилю життя, та чайній п’яти-годинний розміреності там вже практично немає місця. Тому замість гарячого натурального листяного напою у тій частині світу обирають щось інше, більш сміливе і, як водиться, згубне.   (більше…)

Позначки:, , ,

Ярослава МАКСИМЮК. Я не робот

1.

Ніка боялася. Переступати поріг було страшно, бо сумніви час від часу закрадалися і в її гарненьку голову. Але вона була щаслива, адже давно мріяла про початок дорослого життя і уявляла цей момент.

Тож Ніка відчинила двері кабінету соціального центру і ввійшла.

– Добрий день! – дзвінко сказала Ніка. – Я людина, і я прийшла оформити отримання безумовного базового доходу.   (більше…)

Позначки:, ,

Віталій КВІТКА. Вусань на один мільйон $

Леля сиділа, закинувши ногу на ногу — в Лелі були негарні ноги, в неї були гарні литки, — і пожирала двері очима. У дверній проймі мав з`явитися Мішаня. Мішаня-Мішутка, Миша. Він мав вуса. На мільйон доларів. Він мав менше п`ятдесяти, він був розвідня — він тривожив Лелю, її негарні п`ятдесятирічні ноги. Він з`явився в дверній проймі. І посміхнувся. Самими розкішними вусами на мільйон доларів.

Леля кивнула. Мішаня налив — собі і Лелі — кави і зараз же примостився біля її гарних литок: одна на одній, довершені, як вершини. Його погляд ковзнув по Лелі. Він не зупинився на грудях (їх було невидно під її негарним п`ятдесятирічним светром). Він зупинився на її обличчі, на волоссі, ковзнув у вікно — а там сипав і сипав сніг, — і більше не повертався в бік Лелі.   (більше…)

Позначки:, , ,

Ярослав КАРПЕЦЬ. Рокер Серафим

1.

– Чи не могли б допомогти? Мені сьогодні треба повернутися до Каховки, – звернувся до мене патлатий мен на автобусній зупинці біля Києво-Печерської лаври. Його вуха закривала синя шапка з емблемою футбольного клубу “Динамо”, а легкий вітерець розвівав русяве волосся, тендітними руками торкався акуратно підстриженої борідки та вусів.  Чорні окуляри спадали на перенісся. Шлейки його потертої косухи звисали донизу. (більше…)

Позначки:, , ,

Марина ВАРИЧ. Флейта для Марти

1

Марта сиділа на диванчику першого поверху фешенебельного ресторану на Подолі і не зводила очей з флейтиста. Флейтиста звали Тимофій Лисюк. Але всі знали його під сценічним ім’ям Амадор. Сьогодні Амадор грав композиції Маріконе в столичному ресторані по вулиці Братській. Цей концерт був благодійний і грав флейтист на запрошення власниці закладу Аліни Стрижук. Зібрані гроші планувалося передати на лікування дітей, хворих лейкемією.  (більше…)

Позначки:, , ,

Марина ВАРИЧ. Львівська вілла Микити Хмелькова

Нікіта Хмельков не любив, коли його називали Микитою. На Донбасі  його так ніколи й не називали. Там він завжди був Нікіта, а тут, у Львові, як зурочили, Микита, Микита. Та який з нього Микита?

– Нікіта звучіт кручє, – казав він по телефону своїй дівчині, яка ще не перебралась до Львова і тимчасово осіла в київському готелі «Козацький» на Майдані Незалежності. – Знаєш, еті бандеровци настирниє. Оні  і нас с тобой свой язик виучіть застав’ят. – Нє думай, шо ти – Даша, ти тєпєрь – Дарка.

Даша супилась і кривилась, їй не хотілося бути Даркою. У Львів її теж не особливо тягнуло. Вона думала лишитися в Києві, навіть якби це загрожувало їй розривом з Нікітою.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Галіт Дахан КАРЛІБАХ. Лінбер

Якщо ти візьмеш мене до Берліна, в мене не буде до тебе питань. Якщо ти візьмеш мене до Берліна, я тільки заради тебе зміню його ім’я на Лінбер. Місто виблискуватиме перед нами у всій своїй величі, і ми не станемо ритися у твоєму минулому. Мені не треба буде знати, чи був колись твій батько, чоловік на прізвище Хайнріх Людвіг, офіцером СС. Я не почуватимусь змушеною дізнаватися, що твоя мати, така собі Жизель, робила в ніч «Крісталнахт». Я просто не знатиму. Мій розум залишиться у теперішньому. У плинному, поступливому сьогоденні, що тектиме, як мед, і заповнюватиме моє буття.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Олександр ХАРЧУК. Прощання

Мені важко про неї розповідати. Особливо після того, що між нами було та що сталося потім. І я знаю, що ще рано робити якісь висновки. Чесно кажучи, ніхто мене до цього й не змушує. Я сам цього хочу. Хочу, щоб мій лист став продовженням того, що добігло кінця, цього разу словесним, – письмовим (може, художнім) продовженням фізичних (може, документальних) взаємин. Хочу заповнити паузу.

Я ухвалюю складне самостійне рішення. В той час, коли у парламент тільки внесено на розгляд проект бюджету. Важливе рішення у моєму житті. Одне з найважливіших. І вже друге напряму пов’язане з тобою, подумки озиваюся до неї крізь ніч, яка поволі переходить у ранок. Озиваюся, але не зву.  (більше…)

Позначки:, , ,

Сергій СТЕЛЬМАХ. Там, де шпали падають з неба

Жизнь –  это сон, а Любовь – это одно из сновидений.
Слоган фильма «А теперь, дамы и господа…»

Холодне весняне повітря різко облизало моє обличчя, запустило  руки під мій старий осінній плащ. Я вийшов з пропахлого свіжою сечею  підземного переходу на погано освітлену платформу залізничного вокзалу. На ній було зовсім пусто, від почуття самотності ставало моторошно. Лише поодинокі пориви вітру піднімали у повітря целофанові пакети та інше сміття, розкидане по перону. Я маю зустріти А., виправити все, поки не пізно, отримати ще один шанс побудувати на піску своїх надій словами кам’яний замок.   (більше…)

Позначки:, ,

123...Остання