оповідання

...345...Остання

Анастасія СЄДИХ. Пані Агнеса

Це, мабуть, було одне з моїх найнезвичніших плавань, які я провів на флейті „Морський тюльпан”. На той час я був другим старшим помічником капітана. Зазвичай наш флейт, навантажений копченим оселедцем, разом із п’ятьма іншими виходить із порту Фліссінгена і прямує до Лондона за сукном і чаєм. Але того разу наше плавання почалося не за звичним порядком: річ у тому, що під час минулого плавання „Морський тюльпан” не зайшов до Фліссінгена, а поплив до Роттердама (у Лондоні ми випадково зустрілися з кількома нашими співвітчизниками, які попросили нас за певну плату довезти до Роттердама), звідки ми виплили до Фліссінгена, де на нас чекали інші флейти.  (більше…)

Позначки:, , , ,

«Форум видавців у Львові»: поезія та коротка проза

images

Цьогорічний «Форум видавців у Львові» обіцяє 5 000 нових книжок. Редакція журналу «Стос» не втрималася і таки спробувала підглянути, які ж саме видання будуть (що тільки не зробиш для власних улюблених читачів!). Побачити ми встигли мало, проте вже вражені розмаїттям поезії та короткої прози і готові дещо розповісти під великим секретом. Але тс-с, нашим улюбленим видавцям про підглядання не варто знати! Хай спокійно готуються до форуму далі, щоб було якомога більше новинок.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , , , , ,

Симор ГЛАСЕНКО. Роль

«Тоні тренувався майже чотири роки, і це була боротьба з самим собою. Він двічі ламав собі руку. У всьому винен його перфекціонізм – він не заспокоїться, поки кожен рух не буде ідеальним. І я думаю, що найважчим випробуванням для нього стало закінчення зйомок – як розпрощатися з персонажем, який стільки років був частиною твого життя?»

З інтервью Вонга Карвая журналу «Интервью» 29.05.2013р. про фільм «Великий майстер».1

І

Лікарі боролися за життя немовляти, яке щойно вологим згустком вислизнуло поміж стегон ледь живої породіллі. На чолі акушера виступив піт. Гумові рукавички були вимазані кров’ю. Серце дитинки не билося, лише нервово цокали сталеві інструменти. Бурштинове світло хірургічної лампи вияскривило кволе тільце, яке багряною плямкою непорушно лежало на столі.  (більше…)

Позначки:, , ,

Симор ГЛАСЕНКО. Ное

Неділя

– Пекло всередині нас!

Так промовив чоловік високого зросту з чорним густим волоссям і натиснув на гачок. З дула пістолета, яке ще кілька секунд тому цокотіло об зуби жертви, вишмигнув залізний кусень, і запліснявілу стіну підвалу забризкала рідка кривава маса. Шматки мізків ляпнули об цеглу і повільно поповзли донизу, лишаючи по собі кривавий слід. Тонкі та рясні цівки води, що слизькими гнидами крались зі стелі, розмазали черепні нутрощі. Куля, розтрощивши затильну кістку, влупилася у шов між багряно-чорними прямокутниками і забила той отвір донедавна живими клітинами, пасокою, кров`ю та осколками маслаку.  (більше…)

Позначки:, ,

Кейтлін Р. КІРНАН. Молитва дев’яноста котів

Це оповідання Кейтлін Р. Кірнан увійшло до антології «Найкраще темне фентезі & горор 2014 року» («The Year’s Best Dark Fantasy & Horror 2014»). З першого абзацу ллється яскрава й вишукана мова у стилі темного фентезі. Історія подається в несподіваному й тому цікавому ракурсі.
Читайте уривок з оповідання у журналі «Стос»:

(Уривок)

У мороці театру екран сяє достоту, як місяць. Навіть більше, адже сам місяць світла не дає, віддзеркалюючи, натомість, сонячні промені. Сріблястий екран відбиває світло, що ллється з проекційної будки. А екран цей і справді срібний, а не якась там благенька подоба, що нагадує про колись гламурні дні кінопалаців у Голівуді. У ретельно зв’язану шовкову частину його вплетені часточки срібла – апотропеїзм, який, поданий у вечірньому меню, може заспокоїти будь-яку словацьку бабуню. Але ж хіба не всім відомо, що посріблене шкло дзеркала дратує отих зажерливих привидів? І чи не є екран дзеркалом, так схожим на місяць? Місяць відбиває відблиски сонця, екран повертає сліпуче сяйво ксенонової лампи проектора. І ось знову іронія. Кажуть, що moroaică, strigoi mort, vampir та vrykolakas[1] здатні виключно до споживання світла, як це робить гравітаційний колодязь чорної діри. У цих рухомих мерехтливих картинках сховані невідповідність та парадокс, починаючи ще від Орлока Ф. Мурнау, Бровнівського Дракули та Маргарити Шопін Карла Теодора Дрейера.  (більше…)

Позначки:, ,

Симор ГЛАСЕНКО. Балаклея

Коли Бог створив Едем, Диявол заснував Балаклею. Балаклея простромлена трасою Луганськ – Київ, як шмат шашличного м’яса – шампуром. Запорохнявіле дорожнім пилом, змучене, забагнючене село котиться у хлань невідрадних злиднів.

Напевно, зараз там усе інакше. Мені нецікаво. Я прагну забути ті дні, коли малим хлопчиськом утікав з цього присілка у сльоту маршової ночі на вогні шосе. Це було в іншій країні. Її вже немає. Це сталося не в цьому житті. Воно вже пройшло.

Зараз я у потязі. Сиджу на нижній полці і дивлюся у вікно. Ми з колегами їдемо на симпозіум по аграрній історії України. Вони закурюють у тамбурі терпкий смак коняку, кпинять над провідницею і теревенять про цінності, здається, європейські.

А я згадую, як малим тікаю з Балаклеї… падаю у багнюку… піднімаюсь і знову біжу.  (більше…)

Позначки:,

Симор ГЛАСЕНКО. Дівчатам з АТО відмовляти не можна

Я схопився з ліжка, наляканий веремією чужих горлянок з вулиці. У вікно вибалушеними очима глипала ніч. Відкинувши ковдру, я зашпортався до балкону, похитуючись від урваного сновиддя.

«Валєра! Валєра! Хто мене в`їб..в по їб…лу?!! – репетувало з вулиці якесь нице п’янча.

«Валєра! Мені зламали ніс! З ноги!» – не вгамовувався миршавий вар`ят.

Мій сполоханий сон розсипався дрібним окрушинами. Я знав, що тепер заснути не вдасться. Від поганого провистя я закурив і, стоячи на балконі, безпомічно ненавидів цю маршову ніч, цілодобовий магазин із зеленою вивіскою і налиганого бійця із заюшеним обличчям.  (більше…)

Позначки:, , ,

Маргарита ПРОНІНА. Істота

Що треба зробити, щоб вона пішла? Щоб замість неї життям і свободою, наданою Богом і епохою, керувала справжня сутність у камуфляжі зі шкіри й одягу. Що? Напитися? Закурити сигарету через *ть років не куріння? Виходити день ноги містом? З’їздити в АТО? Влаштуватися волонтером за трудовою? Завести свині й города? Поговорити з шизофреніком про вічне? Що?

Листопад викручує кістки на погоду. Несхоронене комунальниками листя дотліває під ногами перехожих, розпорошується вітром у вічність. Такий його заповіт. Якщо буде сухою осінь… (більше…)

Позначки:,

Борис БЕЗКОРОВАЙНИЙ. Пропозиція

Зірки відбиваються у воді. В їхньому світлі блистять металеві канати і навіть іржаві опори моста. Легенький вітерець, який завжди буває над водою уночі, колихає краї білої скатертини на столі. Ми дивимось в темну воду.

-​ Гарно, – кажу я.

-​ Я завжди любила вечори. Всюди так тихо і спокійно, – каже Катя.

-​ Тепер всюди тихо і спокійно, – посміхаюсь. – Поїмо?  (більше…)

Позначки:, ,

Симор ГЛАСЕНКО. Фастів

В цьому рукописі треба переписувати практично кожне речення і кожний діалог, щоб довести його до видавничого втілення…

…порадьте автору хоча б ознайомитися з особливостями художнього стилю…

(З рецензії львівського видавництва на роман «Фабрика»)

Електричка забирала мене з голої станції за тридцять кілометрів від Фастова. Я незмінно сідав до холодного вагона і дорогою спостерігав, як зима кутається у свій облізлий хвіст: за вікном, на верхівках тонкогорлих дерев, на трухлявих сидіннях покинутого воза.  (більше…)

Позначки:,

...345...Остання