Поезія

Маргарита Петкова – сучасна болгарська поетка, перекладачка, публіцистка. Народилась 21 лютого 1956 р. в Софії. Авторка тринадцяти поетичних збірок, текстів понад 200 популярних пісень і кількох мюзиклів. Її твори перекладені на більшість європейських мов. Член Спілки болгарських письменників та Асоціації софійських письменників.   (більше…)

16:9

фотографуючи правічний кипарис

охоплюєш тільки пісок що злітає до неба

крізь стовбур і тінь відокремлену від гілок

яснішу й більш точнішу чим дерево оповите в станіоль   (більше…)

Цимбали задзвеніли на подвір’ї,

А скрипка притулилась до смичка.

Стоять такі дівчата, як  сузір’я,

А у твоїй руці моя рука.

Нас мама  щедро посипає житом.

Із короваєм молодіє сват.   (більше…)

***

Літо котиться вишнею, стиглим запахом снів на зорі, хюґе-станом –

так буває, коли щонайліпші моменти лягають скарбами в шухляду;

Літо кругле, як сонце, з ароматом суниці, зі смаком шерідану.

я б усе зберегла, припасла би для тебе… Але ти вже позаду.

Твій мобільний мовчить, Водафон-покриття зле роз’єднує нашу розмову.

Я б хотіла забрати це літо у осінь, коли бракуватиме світла.   (більше…)

(повість у верлібрах)

(уривки)

#потерпи_ще_трохи

ти живеш на землі чотириста років

що ти побачив за ці чотири сотні років на цій землі?

люди змінились у них розумні обличчя  (більше…)

***

У кутку причаїлися три силуети. Вони чатують.

І вихоплюють з рук палітурки. Вона читає, вириваючи кожну сторінку.

Кожну книгу лише по разу. Потім збирає, перемішує, знову зшиває.

Конструює нові сюжети.

Поєднавши орфографічний словник з Джеком Лондоном, доводить до шизофренії усіх романтичних героїв.  (більше…)

Дно клепсидри, стіни-скло,

як ілюзія свободи.

Із миттєвостей струмком

зверху вниз

час нелічено повис.

Нам від нього нагорода –   (більше…)

* * *

чи чули ви зізнання

боюся смерті

о це про мене

страхаюся

лякаюся

жахаюся   (більше…)

Я дякую тобі

За зустрічі й розлуки,

За тихий плин думок

І шквал бездумних слів,

За кожен новий день,

За твої теплі руки,  (більше…)

*  *  *

Нас густо, неначе маку!

Але западає сутінь

і кожен, знімаючи маску,

одну виявляє сутність.

Вона виростає з бачення

на сонці невидимих плям, (більше…)