Вона каже: люби мене – боли мене – видихай мене (коли можеш) з легень.

Бо навіть якщо мій голос колись затихне в коридорах твоїх пам’ятей і судин.

І вкриє мене листям пронизливий вітряний осені день.

Тоді навіть Бог відчує, що він один.

Вона каже: люби – боли – видихай! Коли навіть так,

Завтра почнеться нині й ти не встигнеш зібрати усіх речей.  (більше…)

Яскраве полум’я забарвлювало й хвилювало ніч,

Виростало й опадало,

І цілий сніп іскор підносився у вись,

І попіл остигав так швидко.

Обійнявши руками трохи нижче колін,

Обличчям відчуваючи жар, а потилицею вітер  (більше…)

О берег хмарні хвилі б’ють,

Два сонця в озері тону́ть,

Довжаться тіні

У Каркозі.

Там чорні зорі в дивну ніч

У небі місяців опріч,  (більше…)

Темним колом очерчено простір вкруг мене,

Відчуваю себе ніби крізь скло, ніби крізь погляд,

Хтось другий, невідомий – проте занадто аж сильний,

Мною грається ніби сонцем крізь скельце – небезпечна гра,

І я знаю, що граючись мною,

Колись блисну як сонце крізь скельце, обпалю і погляд,  (більше…)

Сніг повертається в небо

ти не вертаєшся

в тебе

тіла немає

кості немає (своєї)

божих собак годувати.  (більше…)

Жадан писав про жінку з чорним, як земля волоссям
я ж пишу про її слова, про що вона говорила.
Все що вона віщувала – збулося.
І після її передбачень люди ставали німими.
Я до неї прийшла, сподівалась на кращу долю.
“Я знаю усе що було чи буде з тобою”.  (більше…)

довшає день, як волосся,

смоляні розпускаються вії,

млосні вигини тіл

закривають собою надлам,

темна спека підходить

і тебе замикає в обіймах,  (більше…)

прочнися – напав дощ

вісім тижнів не чуло дóщу

емб’єнт загуслий, мов борщ

на безчассі, бо проти ночі

ніч сіріє, вже й слів нема

альтеровані прецінь ґами  (більше…)

Очі дивляться в ніч вартовими живої оселі,

А безсонна душа розкриває обійми світам –

І у вирі подій миготять вогняні каруселі

Між притишеним «тут» і відкритим для вічності «там».

Я торкаюсь висот і кружляю невидимим птахом

Над  землею із листям, що впало з дерев і лежить,  (більше…)

пам’ятаєш

моя скажена рука

борсалась у пащі собаки твоєї

кудлаті пальці лоскітливо гладили

обплітали сухо жилами

стерті ясна нігтів  (більше…)