Поезія

...345...1020...Остання

Олена БОДАСЮК. Страх

вода – стихія безмежжя

можливо цей океан був замежений

однак у такому разі

суша знаходилась

(чи навпаки – губилася)

надто далеко   (більше…)

Позначки:, , ,

Соломія ЛОБАЧУК. Втома

Що сталось з вами, неспокійна душе?

Що схильністю своєю до людських страстей губила .

Що в рукоплесканні юності святої,

До вівтаря трагедії складала квіти.

Немов грабіжник, що тремтячою рукою доткнув святині

Й довкола все перетворив у камінь.  (більше…)

Позначки:, , ,

Тетяна ЗОЩЕНКО. Твоя дівчина – відьма?

Твоя доля для мене – відкрита книга.

Верховна Жриця розгорта сувій.

І кожен крок твій чи мала інтрига,

Як зсутеніє, вигулькнуть з-під вій.

 

Гортаю сторінки твого життя.

Стікають сльози воску по підсвічнику.  (більше…)

Позначки:, , ,

Надія ГРИЦАК. Ніч із хмар викрешувала блискавиці…

Ніч із хмар викрешувала блискавиці,

Небу грозила своїм кулаком.

Якийсь чоловік у  ноги вп’явши пальці-спиці

Розмовляв сам із собою суржиком.

 

Худий як стебелина, весь трясся

Голодний, промок з голови до ніг.  (більше…)

Позначки:, , ,

Мірлан БАЙИМБЄКОВ. Пофарбую я в чорне…

Пофарбую я в чорне

Костел, що у Львові.

Застигли холодні,

Як мармур, долоні.

Наче камінний хрест,

Тисне образа,  (більше…)

Позначки:, , ,

Вікторія МЕЛЬНИК. Шабаш

П’ятниця. Уповні. На шабаш! Гей!

Підтягайте мітли до дверей!

Не дереться сон на Лису гору –

Нечисть, збори їм сьогодні впору.

 

«Бум-бум!» –  барабани,

Розкриваються кургани!  (більше…)

Позначки:, , ,

Валерія ЖУК. Неспалений

Темними мріями пестить сумління самотність,

Жах перетворює образ життя на зворотність,

Той, хто міркує про Всесвіту інший ріг,

Мертвий, доки не ступить за сей поріг.

Після цього лиш буде він справді живий,

Бо злиняє його сивий дух і настане новий.  (більше…)

Позначки:, , ,

Марія СЛОБОДЯНИК. До Едгара По

Коли вірші читаю і  новели,

до мене виринають з темноти

твої стрункі Лігейї і Морелли,

і одноокі чорнії коти.

То все твоя уява, дивний сон.

Вдивляєшся у дзеркало: «Хто ти?  (більше…)

Позначки:, , ,

Лідія МАЗУРЧАК. Машиніст

Потяг не може вийти на нову колію,

Страх перед змінами вже давно скував машиніста.

Він бачить її й чує шепіт: «Я божеволію…»

Чоловік покидає депо. Він тікає із цього міста.

 

Темні барви паралічем сковують небо,

Земля під ногами перетворилась в багно.  (більше…)

Позначки:, , ,

Марина МАРТЮШЕВА. На тій стороні безсмертя

На тій стороні безсмертя,

Де зверху – глибінь води,

Де принципи просто стерто,

Неначе твої сліди,

 

Холодні та мертві брили

Торкають небесну гладь.  (більше…)

Позначки:, , ,

...345...1020...Остання