проза

123...Остання

Олександр КРОТ. Перша справа Миколи Коваля

Коли десятник Микола Коваль побачив світлу пляму в темному провулку, то не одразу зрозумів, що воно таке. Підійшов ближче і на мить заклякнув, не від страху, від здивування.

На землі горілиць лежав мрець. Молодий, озброєний шаблею, у гарному жупані та дорогих чоботях. Лице спотворене гримасою чи-то болю, чи-то страху. З шиї стирчить руків’я кинджалу.  (більше…)

Позначки:, , ,

Марія СИДОРЧУК. Полон

Це — історія 12 полонених і двох охоронців. Від їх окремих довоєнних історій й до однієї спільної доби, доби між життям і смертю. Історія про любов, яка приводить на війну і перетворює людину на ката… або героя. І ким ти станеш, не знаєш до самого кінця. Адже у кожного є свій внутрішній полон, який сильніший й, іноді страшніший за фізичну неволю.

Попри очевидний військовий контекст назви, це — історія про пересічну цивільну людину, зі зброєю та без. В умовах, коли катастрофа стає буденною річчю. Про вічне у цій буденності. І про те, що війна нікому нічого не «спише»: ні тому, хто вірив, що Бога нема і все дозволено, ні тому, хто вірив, що Він є, але можна покаятися біля краденого образу і Він усе простить…   (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Олександр ХАРЧУК. Невимовлене

Одні конають від нудьги, а інші плодяться заради розваги, подумав він спросоння, ледь розплющивши очі, й почув, як знадвору хтось шкребе по склу. Тінь промайнула перед вікном, зникнувши в кущах малини, перш ніж він встиг підвестися з ліжка, щоб розгледіти нарешті зловмисника, який надокучав йому вже третій тиждень своїм надмірним галасом.

Він знає майже всіх у цьому місті, де живе останні шістдесят п’ять років, і звідки ніколи не виїжджав далі сірникової фабрики, яку побудували в 1998 році, за вісім кілометрів від центру, над трасою, по тій самій вулиці, що й кінотеатр і бібліотека, та далі спиртового заводу в сусідньому селі, де впродовж кількох років щотижня набирав брагу для худоби. Щодня він ходить пішки від одного будинку до іншого, звичним маршрутом, стукає у двері, вітається з людьми, якщо відчиняють, вислуховує їхні нарікання на владу, погоду, чи безгрошів’я, завжди одне і теж, хоч, як йому здається, не все так погано, як розповідають, через надмір декорацій та зайвих слів, розповідає свою історію, збираючи макулатуру.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Олексій ГАДЕЦЬКИЙ. Остання фантазія

Сила людини в її думках. Вони безмежні.

У пориві фантазії свідомість здатна створювати цілі світи, населяючи їх найпотаємнішими бажаннями, кошмарами, яскравими подіями, спогадами з дитинства. Ця здатність дозволяє переживати знову і знову такі самі почуття. Чим ширша думка, тим досконаліший світ.

Я знаю, про що говорю. Адже неодноразово бував у таких світах.

Мене звати Олег. Мені 24 роки. Я володію унікальним талантом, який дозволяє проникати у чужу свідомість і бачити те, що невидиме для пересічних людей.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Олексій ГАДЕЦЬКИЙ. Болотна відьма

1

Невелике поселення біля підніжжя гір опустіло. Весь люд зібрався поблизу озера. До високого дерев’яного кілка була прив’язана жінка. Сьогодні вранці її піймали за підозрою у чаклунстві, і збуджений натовп прийшов подивитись на дійство. Усе мало відбутись, доки сонце ще зовсім не заховалось за горизонтом.

З натовпу вийшов священик. Він схопив підозрювану за волосся і почав його обрізати, доки на голові не залишилось жодної волосини. Тоді розідрав мішкувату сукню, вибрив пах і під руками, а очі зав’язав темною тканиною. В такому вигляді засуджена залишилась стояти прикутою до стовпа.

Матері виводили дітей наперед, аби ті подивились на відьму і назавжди запам’ятали, що треба сторонитись темних сил.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Обіцяна збірка конкурсних горор-оповідань побачила світ

12987067_1707596139510705_2770114159573523583_n

Відібрані Олександром Дмитровським для публікації оповідання-фіналісти конкурсу «Після опівночі», що проводився в інтернет-журналі «Стос», увійшли до обіцяної збірки «Після опівночі». Автором-сюрпризом стала Ольга Ярмуш. (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Олександр КРОТ. Петрівна

Коли наклад нашої газети “Сучасний тугодум” впав нижче точки самоокупності, редактор викликав мене і проказав:

– Швиденько дуй на курси письменників. Раз не йде газета, будемо видавати книжки, які ти напишеш. Тож маєш оволодіти таємницями письменництва, і швиденько. Врахуй, гроші заплачені чималі, тому, не навчившись, не вертайся.

Перший урок літературних премудростей був коротким: метр розповів мені, що у всякого пристойного твору є зав’язка, кульмінація і розв’язка. Потім він стисло змалював відмінності між ними і дав мені завдання написати невеликий твір, враховуючи всю ту письменницьку хитрість, що я від нього почув.  (більше…)

Позначки:, , ,

Олександр КРОТ. Людожер

voron

Дві шістки.

Корнет в серцях стукнув кулаком по столу.

Прокляття, знову програв. Але ж це були його власні підпиляні кістки. Тепер доведеться віддавати батьківську шпагу. Сором який! Не будь знайомих у трактирі, пристрахав б купчишку, та й по всьому. Але на очах однополчан не можна, занадто гонористі малороси – зневажати почнуть.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Симор ГЛАСЕНКО. Дід

1.

«Кх…кх…кх…»

Знову дід кашляє. Ці його легеневі вибрики стають дедалі страшнішими.

Чирхнув сірник. Зараз старий закурить. І куди йому з такими сухотами ще й курити?

Бісові блохи дістали. Чешуся уся, мов гунцвот. А між іншим я – сука. Хоч і безпородна, проте шпарка і звинна до свого діла. (більше…)

Позначки:, , ,

Жадану дали «Ангелуса»

12141591_925130130857942_6973059820862481081_n

Нещодавно стало відомо, що Центрально-Європейську літературну премію «Ангелус» присуджено цього року Сергію Жадану за «Месопотамію», повідомляє Gazeta Wyborcza.

У число номінантів премії цього року потрапили відразу чотири українські книги: «Роман про батьківщину» Дзвінки Матіяш, «Комашина тарзанка» львів’янки Наталки Сняданко, «Книга забуття» Василя Слапчука та «Месопотамія» Сергія Жадана. Але у фінальній сімці опинився лише Жадан. (більше…)

Позначки:, , , ,

123...Остання