проза

...345...Остання

Вікторія ХАЛИМОН. Казка про Україну

Тендітна молода дівчина на ймення Україна вийшла з дому, як завжди.

Потрібно поспішати – роботи багато. Працювати, працювати і ще раз – працювати. До цього вона привчена змалку. Важко, та що поробиш.

Зимовий ранок дихнув на неї міцним морозом, обпалюючи щоки. Холод пробирав мало не до кісток. Україна зупинилася на мить, щоб надіти рукавиці, як зненацька з’явився крижаний вітер.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Несплюща – 4

Розділ 4

ВІДРИНУТИЙ

Взагалі-то в реверанс можна грати і вдвох – було б бажання. Але парна гра при відкритих картах бовдура швидко набридає. Відразу стає зрозуміло, які хабарі у партнера. Не дивно, що Одар і Тіпан шукали ще одного учасника і, врешті-решт, знайшли в моїй особі (як? Ви не знаєте, хто такий бовдур? Хіба у вас завжди знаходився повний комплект гравців і жодного разу не доводилося вдаватися до бовдура, тобто особи, якій теж здаються карти, хоча її насправді не існує?).   (більше…)

Позначки:, , , ,

Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Несплюща – 3

Розділ 3

НІЧНІ ІГРИ

– Запевняю вас, це зовсім зайве…

– Пийте до дна, пане Стамир, інакше не побачите усміх Сільвінесси.

– Сьома чашка – простогнав він, нахилившись над нею. – Вражений, що не почав гикати.

Я насупилася.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Несплюща – 2

Розділ 2

ДЖИНСИ АЛХІМІКА І РОЗБИТИЙ ФІЛОСОФСЬКИЙ КАМІНЬ

Дзелень.

Тік-так, ік-так… і так.

– Ну що ж, пані Сільвінесса, я сподіваюся, ви усвідомлюєте необхідність охорони.

– Неодмінно зайду в «Аолі», пане шукач.

Світан знизав плечима.

– Непогане агентство. Проте я вважав би за краще найняти досвідченого мага, який побував у бувальцях. З ним більше шансів уціліти.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Микола ІСТИН. Повстання некстмодернізму

Повість з поезіями

Коли реальність вбирає яскраві художні барви,
і продовжується в безмежних філософських ідеях,
вона здатна трансформуватися в щось вище і прекрасне…

І

МІСТО В ЗАКОНОТВОРЧІЙ ПЛОЩИНІ

(більше…)

Позначки:, , , , ,

Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Несплюща – 1

Розділ 1

БАНДА МИХУЛА

Я не володіла алхімічною лабораторією, де з недорогоцінного металу кивком пальця відливають благородний. Я не мала нічого спільного з ювелірною крамницею «Смарагди», розташованою за двадцять кроків від мого магазину напроти. Я всього-на-всього продавала пластянки з гарячим шоколадом. Враховуючи, що його воліли пити і купували виключно заможні люди з гарним смаком, я всерйоз вважала, що мій товар кращий, ніж золото. Завжди можна збути, а якщо не продається, то випити чашечку самій.  (більше…)

Позначки:, , ,

Дар’я ЧЕКАЛОВА. Дара

Дара відчувала, як думки, схожі на комах, розповзаються в її голові. Роз-пов-зааа-ють-ся… Як змусити себе писати? Як змусити себе робити те єдине, чим хочеш займатись в цьому житті? Клятому житті, звично додала сама до себе, я бачила це по тому, як сіпнулись її губи та примружились очі. Коли вона сміялась, тоненьких зморщечок коло очей в неї не було, отож я вирішила, що вона ніколи не сміється щиро. А чи щиро вона кляне своє життя? Чи не кляне зовсім, а це тільки мені так здається? Я бачила, як її пальці завмерли над клавіатурою потертого ноутбука, а потім завзято застукотіли по ньому. Ну прямо якась ділова секретарка великої корпорації, саме такою я її уявляла через п’ять років, після того, як вона перестане писати про своє життя.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Симор ГЛАСЕНКО. Ное

Неділя

– Пекло всередині нас!

Так промовив чоловік високого зросту з чорним густим волоссям і натиснув на гачок. З дула пістолета, яке ще кілька секунд тому цокотіло об зуби жертви, вишмигнув залізний кусень, і запліснявілу стіну підвалу забризкала рідка кривава маса. Шматки мізків ляпнули об цеглу і повільно поповзли донизу, лишаючи по собі кривавий слід. Тонкі та рясні цівки води, що слизькими гнидами крались зі стелі, розмазали черепні нутрощі. Куля, розтрощивши затильну кістку, влупилася у шов між багряно-чорними прямокутниками і забила той отвір донедавна живими клітинами, пасокою, кров`ю та осколками маслаку.  (більше…)

Позначки:, ,

Кейтлін Р. КІРНАН. Молитва дев’яноста котів

Це оповідання Кейтлін Р. Кірнан увійшло до антології «Найкраще темне фентезі & горор 2014 року» («The Year’s Best Dark Fantasy & Horror 2014»). З першого абзацу ллється яскрава й вишукана мова у стилі темного фентезі. Історія подається в несподіваному й тому цікавому ракурсі.
Читайте уривок з оповідання у журналі «Стос»:

(Уривок)

У мороці театру екран сяє достоту, як місяць. Навіть більше, адже сам місяць світла не дає, віддзеркалюючи, натомість, сонячні промені. Сріблястий екран відбиває світло, що ллється з проекційної будки. А екран цей і справді срібний, а не якась там благенька подоба, що нагадує про колись гламурні дні кінопалаців у Голівуді. У ретельно зв’язану шовкову частину його вплетені часточки срібла – апотропеїзм, який, поданий у вечірньому меню, може заспокоїти будь-яку словацьку бабуню. Але ж хіба не всім відомо, що посріблене шкло дзеркала дратує отих зажерливих привидів? І чи не є екран дзеркалом, так схожим на місяць? Місяць відбиває відблиски сонця, екран повертає сліпуче сяйво ксенонової лампи проектора. І ось знову іронія. Кажуть, що moroaică, strigoi mort, vampir та vrykolakas[1] здатні виключно до споживання світла, як це робить гравітаційний колодязь чорної діри. У цих рухомих мерехтливих картинках сховані невідповідність та парадокс, починаючи ще від Орлока Ф. Мурнау, Бровнівського Дракули та Маргарити Шопін Карла Теодора Дрейера.  (більше…)

Позначки:, ,

Симор ГЛАСЕНКО. Балаклея

Коли Бог створив Едем, Диявол заснував Балаклею. Балаклея простромлена трасою Луганськ – Київ, як шмат шашличного м’яса – шампуром. Запорохнявіле дорожнім пилом, змучене, забагнючене село котиться у хлань невідрадних злиднів.

Напевно, зараз там усе інакше. Мені нецікаво. Я прагну забути ті дні, коли малим хлопчиськом утікав з цього присілка у сльоту маршової ночі на вогні шосе. Це було в іншій країні. Її вже немає. Це сталося не в цьому житті. Воно вже пройшло.

Зараз я у потязі. Сиджу на нижній полці і дивлюся у вікно. Ми з колегами їдемо на симпозіум по аграрній історії України. Вони закурюють у тамбурі терпкий смак коняку, кпинять над провідницею і теревенять про цінності, здається, європейські.

А я згадую, як малим тікаю з Балаклеї… падаю у багнюку… піднімаюсь і знову біжу.  (більше…)

Позначки:,

...345...Остання