проза

...567...Остання

Симор ГЛАСЕНКО. Джанкой

Джанкой. Між війною і раєм пір’я кольорового папуги. Напругу жил в гомілках перебороти гіркотою втоми неможливо. Важлива тільки ціль в заметіль. Щоби мушка прицілу цілила тільки в яблучко. Скачки на вибоїнах маразму – моя робота. Втриматися в сідлі – моя турбота. Коза договору з дияволом пройшла погодження. Пожежа душі виривається в строки. Без зайвої мороки. Заламує руки меркату конвой. Джанкой.

Джанкой. Мишача метушня загнала в піцерію. Піцерія і я. Колія чекає потягу. Стрілки годинника не йдуть. Моє бажання – вирватися скоріше з полону чужого міста, чи містечка, чи містякового обісця татарського вжитку. Влітку тут, напевно, зеленіє виноград, схили гір зеленіють, зеленіють простори доріг і німіють уста заблудлого очевидця від краси і коси заплетених вражень. Проводжу рукою по скатертині. Офіціант, меню і бутафорна гостинність. Його ніс задертий доверху. Вуха сторчать кумедно. В очах – блиск медальйону золотої мрії. Виграти. Вирватись. Виткатись стрічкою успіху крізь грати провінційного застою. З Джанкою.
(більше…)

Позначки:,

Симор ГЛАСЕНКО. Фастів

В цьому рукописі треба переписувати практично кожне речення і кожний діалог, щоб довести його до видавничого втілення…

…порадьте автору хоча б ознайомитися з особливостями художнього стилю…

(З рецензії львівського видавництва на роман «Фабрика»)

Електричка забирала мене з голої станції за тридцять кілометрів від Фастова. Я незмінно сідав до холодного вагона і дорогою спостерігав, як зима кутається у свій облізлий хвіст: за вікном, на верхівках тонкогорлих дерев, на трухлявих сидіннях покинутого воза.  (більше…)

Позначки:,

Борис БЕЗКОРОВАЙНИЙ. Коли ми вдихнули на повні груди

Разом з Андрієм в будинок увірвалося вуличне повітря, схоже на сухий темний туман. Він квапливо зачинив двері і скинув з плеча сумку. Обережно, щоб не натрусити на бетонну підлогу пилюки, зняв свою куртку, присипану чорним порохом.

-​ Соня! Ти дивилась новини? – крикнув ще із порогу.

Соня, його дружина, вибігла з кухні. На ній був сіруватий, як і стіни їхнього помешкання, фартух. У руці Соня тримала ополоника.  (більше…)

Позначки:,

Павло ЧЕРЕДНИК. Розчепірка і Міміно

1

В житті майже кожної людини трапляються події, які настільки радикально і нагло вриваються в безперервний плин життя, що стають для нього новою точкою відліку часу. Зі мною така подія відбулась абсолютно неочікувано, і її причиною стала не революція, не звільнення з роботи, не катастрофа і, не дай боже, чиясь смерть, а природна стихія. Отже, вийшовши з роботи, я подивився на захід і зупинився. Точніше, мене зупинило те, що я побачив. Навіть не зупинило, а пригвоздило, паралізувало, знерухомило і шокувало. Я побачив на небі страшну чорну хмару, з якої на мене дивилось гігантське ОКО.  (більше…)

Позначки:,

Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Мертвий – живий, або Реінкарнація

Говорячи про себе, я звично вживаю дієслова чоловічого роду. Хоча мені більше личив би займенник: «воно».

Адже, здається, чудовисько – воно, а не він.

Втім, я ніколи не морочився з цим питанням. Я ніколи… не думав. Прокидався. Не думаючи йшов пити душу. Ситий, лягав знову. Засинав. І так – по колу.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Анна EDELWEISS. Кущ калини

Передчасно посивіла мати сиділа під хатою на ослоні і слухала зорі. Ніч справляла бал. Хата лякала жінку пусткою і самотою, а тут вона не сама. Тут сад, місяць, зорі, сонні квіти і голосистий цвіркун.

– Сину, сину… Як же без тебе жити? – прошепотіли пересохлі вуста, і ніч прийняла материне зітхання.

Сивина мерехтіла холодним сріблом, а чорний смуток виплаканих до дна очей виливався рікою в океан нічної темряви.  (більше…)

Позначки:,

Михайло СЕРДЮК. Етюди

Алкогольний етюд

Паби Києва

Дивно, що у пабах Києва не заведено знайомитись. Люди частіше приходять сюди вже сформованою компанією, щоб ділитись алкогольним криком всевишньої мудрості будення. Їхні розмови про ніщо заповнюють проміжки у музичному супроводі, келихи порожніють а усмішки ширшають. Ніхто тут не шукає нічого, кожен вже знайшов своє і обмиває дорогоцінну знахідку. Все звичне – пиво, інколи фігові сухарики по завищеному прайсу, посмішка, туалет, знов посмішка, музика заважає філософському сприйняттю дійсності, ще одне пиво і течія неприхованої відвертості. Німі екрани розповідають про спорт, а люди п’ють. Цигарка вже давно не тліє у цій попільничці, її забичковано та викинуто десь біля входу до закладу одним із законів, які дедалі нещадніше останнім часом ґвалтують суспільство не турбуючись про його збудження. (більше…)

Позначки:, ,

Арсенія ВЕЛИКА. Місто під назвою Старість

Спочатку слід зазначити, що тут я опинилася цілком випадково. Хтось десь наплутав з розкладами, маршрутами, станціями, терміналами, і от я сиджу на валізах невідомо де. За затемненими вікнами не видно, це день чи ніч, і взагалі я вже заплуталась, хто я така.

 

Більше за все в житті не любила довго чекати, особливо в незнайомих місцях, особливо в таких, як вокзали. Усіляких там Борисполях, Шереметєвих, Шарлях де Голях… Але ж от сиджу. Гучномовець десь там вітає прибулих, шукає тих, хто загубився чи відкладає рейси. Інформація лунає безперестану. Нічого не зрозумієш в цьому мурашнику.  (більше…)

Позначки:,

Дмитро МАЛИШКО. Нічна серенада

Прийшла тиха ніч. Вона плавно й непомітно змінила вечір і тепер почувалась повноправною володаркою світу. Змахнувши своїм зоряним рукавом, легко подолала мури середньовічного міста і приспала всіх його мешканців. Глибокий сон зморив на їхньому ложі і вельможного пана, і бідного ремісника.

Та дівчині зовсім не хотілося спати. Вона довго лежала з відкритими очима, потім підвелась і сіла. Сторожко прислухалась, доки не почула ледь чуткий шурхіт за вікном. “Він!” – блискавично промайнула думка, і її обличчя засвітилося радістю. Вона спочатку не наважувалась підійти до вікна, боячись розчаруватись, якщо не побачить його. Заспокоїлася лише тоді, коли тихенько пролунав приємний дзвін гітарного перебору. Рвучко підбігши до вікна, поглянула вниз. Так, це справді був він. А мелодія гітари, ледве чутна спочатку, стала звучати сильніше. Вона, ніби морський прибій, то накочувалася легкими хвилями, то відступала. Тиха пісня спурхнула з його вуст наче чарівна пташка. Розправивши дужі крила, злинула під самі хмари. Коники, що давно вже виспівували свій нічний концерт, на хвильку притихли, здивувавшись, а потім щосили почали вторити нічній серенаді, і вся ця музика скоро перетворилася в єдину поліфонічну симфонію кохання.  (більше…)

Позначки:,

Ярослава МАКСИМІВ. 5 прозових творів короткої форми

UK

 

Коли дзвенить дзвінок і приходять повідомлення, вітаючи твої тридцять, а на лобі прорізається перша зморшка й друзі давно мають сім’ї, а дехто вже не має, коли слухаєш, як крапає з погано закрученого крана самотність, а в записнику викреслені номери колишніх й викурений чек вже не приносить забуття й задоволень, й свідомість розширюється лиш наполовину, коли тобі стає сумно й хочеться потягнути в своє пекло чисті крила в білій білизні, шукай на десять, а то й одинадцять, може, трохи більше, молодше від себе дівча, можливо, тинейджера, мале, гарне й боязке, (більше…)

Позначки:,

...567...Остання