прозові монологи

Леся МУДРАК. Замість рами – у – ребра

(ПРОЗОВІ МОНОЛОГИ)

* * *

Юрба виповнювала мене своїм внутрішнім чадом.Сходи заздрили й співчували.Твої звилини вкривалися ковдрою, бо чули небезпеку співіснування мене в Твоїй голові.Я -така безнадійна- не можу в лоні Твоєї голови відчути контури нашого зв’язку.Вони мені тиснуть, як цегла будинку, який реконструйовують. Мешканці голів, зазвичай,- деструктивні, бо житло, все одно, винаймають тимчасове.Я вже мудрую, як прорубати вікно у світ…Бо голова настільки- головна, що споруди, які ми в ній вивершуємо, вимагають затвердження їх на комісії інтелектуальної власності. А вікно…Воно-безособове і герметичне.Воно все знає не про масу, а про- категорії, не про нас,а- про грубих порушників режиму смерті.Бо що знати про нас, коли ми- не ми…і ніколи Нами не будемо.Коли я- просто квартирантка Твоєї звилини.І – там -тісно. Хочу підборами пробити шкіру!Кров заливатиме обличчя, як у часи розстрілу… Але то буде не дірка, а – третє око.Ти мене тільки крізь нього і помітиш.А тоді візьмеш- і вставиш моє око в свою голову замість рами у рЕбра…   (більше…)

Позначки:, , ,