українська проза

Віта СОНЯХ. Від любові

18+

Короткий репортаж про дрібну подію

Товче у тімя дощ ,

Під чобітьми грязюка.

Назустріч кроки.

То бруд долають двоє,

Зєднавши руки. Заздрю.

Ми змовились зустрітися на «Арсенальній». І я, як зазвичай, вже 5 хвилин розглядаю метеликів за склом сувенірного кіоска. Бо на вулиці дощ. Відображень у склі знову побільшало, та я не обертаюсь. Порція людей протікає за спиною, помалу розриваючись на окремі фігури. Ніхто не затримався.   (більше…)

Позначки:, , ,

Віта СОНЯХ. Серце дитини

Цвіт сливи впав,

Прекрасна смерть квіток.

Та смуток тисне,

Чи ж мій кінець життя

Красивим хто назве?

 

Коли квітла слива…

Так, саме так, відтепер і назавжди він пам’ятатиме – тоді, коли цвіла ота стара й покручена слива, що росте у дворі лікарні, тоді все вже сталося й лишилося у минулому. І вже не повернути своє серце.   (більше…)

Позначки:, , ,