вірш

123...10...Остання

Неля КІНЗЕРСЬКА. Гуцульське весілля

Цимбали задзвеніли на подвір’ї,

А скрипка притулилась до смичка.

Стоять такі дівчата, як  сузір’я,

А у твоїй руці моя рука.

Нас мама  щедро посипає житом.

Із короваєм молодіє сват.   (більше…)

Позначки:, , ,

Інна РУСНАК. Літо котиться вишнею…

***

Літо котиться вишнею, стиглим запахом снів на зорі, хюґе-станом –

так буває, коли щонайліпші моменти лягають скарбами в шухляду;

Літо кругле, як сонце, з ароматом суниці, зі смаком шерідану.

я б усе зберегла, припасла би для тебе… Але ти вже позаду.

Твій мобільний мовчить, Водафон-покриття зле роз’єднує нашу розмову.

Я б хотіла забрати це літо у осінь, коли бракуватиме світла.   (більше…)

Позначки:, , ,

В’ячеслав СЕМЕНКО. Вічний гріх

Дно клепсидри, стіни-скло,

як ілюзія свободи.

Із миттєвостей струмком

зверху вниз

час нелічено повис.

Нам від нього нагорода –   (більше…)

Позначки:, , ,

Олеся МІФТАХОВА. Я знала 9 слів…

* * *

чи чули ви зізнання

боюся смерті

 

о це про мене

страхаюся

лякаюся

жахаюся   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Наталія МЕЛЬНИК. Я дякую тобі…

Я дякую тобі

За зустрічі й розлуки,

За тихий плин думок

І шквал бездумних слів,

 

За кожен новий день,

За твої теплі руки,  (більше…)

Позначки:, , ,

Микола СЛЮСАРЕВСЬКИЙ. Ворожіння на бобах

*  *  *

 

Нас густо, неначе маку!

Але западає сутінь

і кожен, знімаючи маску,

одну виявляє сутність.

 

Вона виростає з бачення

на сонці невидимих плям, (більше…)

Позначки:, , ,

Катерина ТЕЛІГА. Понеділки

понеділки

ці понеділки

пласкі терпкі понеділки  (більше…)

Позначки:, , , ,

Вільям БЛЕЙК. Зле дерево

я був од друзів дуже злий

лиш відказав: ви всі казли

a розлютивсь від ворогів

то мовчки я плекав свій гнів

 

зрошав сльозами день і ніч

або жахався віч у віч  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Надія ГРИЦАК. Літо на межі божевілля…

Літо на межі божевілля,

Усміхається сліпо і грішно

Катує свідомість спекою

І ще більш градусним злетом.

Літо на межі божевілля

(незабаром йому кінець),  (більше…)

Позначки:, , , ,

Роксолана ЖАРКОВА. Вона каже

Вона каже: люби мене – боли мене – видихай мене (коли можеш) з легень.

Бо навіть якщо мій голос колись затихне в коридорах твоїх пам’ятей і судин.

І вкриє мене листям пронизливий вітряний осені день.

Тоді навіть Бог відчує, що він один.

Вона каже: люби – боли – видихай! Коли навіть так,

Завтра почнеться нині й ти не встигнеш зібрати усіх речей.  (більше…)

Позначки:, , ,

123...10...Остання