юрій орловський

Юрій ОРЛОВСЬКИЙ. Монологи людських турбот

 Частина перша

«До і після»

***

Плем’я – це головне.  Поза племенем неможливо вижити. Всюди, де блукають одинаки, їх переслідує смерть. І інакше бути не може. Холодні вітри здирають шкіру з кісток, примушуючи зуби цокотіти. Вогнище може згаснути, якщо за ним слідкуватиме лише один. Один обов’язково втомиться і засне. І тоді вогонь помре, а з ним помре й один – замерзне та затвердне, мов камінь. Підступні хвороби хапають у свої невидимі лапи і завдають страждань.  (більше…)

Позначки:, , ,

Юрій ОРЛОВСЬКИЙ. Потяг завіз нас кудись не туди…

Потяг завіз нас кудись не туди,

Такі автономні і горді,

Запропонуєш ковтнути води?

Ні, дякую, боляче в горлі.

 

Дерева великі й малі за вікном

минають. А ми все про станції.  (більше…)

Позначки:, , ,