Перелік подій і презентацій збірки «Дотик зачаєного жаху»
Для тих, хто запитував, де можна придбати збірку. (більше…)
Картка
4731
Для тих, хто запитував, де можна придбати збірку. (більше…)
На Франкфуртському ярмарку 11-15 жовтня 2017 року буде представлена збірка українських горор-оповідань «Дотик зачаєного жаху», але вже сьогодні можна побачити обкладинку книжки. (більше…)
Свого часу літературно-художній інтернет-журнал «Стос» провів конкурс «Зачаєний жах» (2016 р.), присвячений творчості Говарда Філіпса Лавкрафта. Конкурсні оповідання, а також твори, рекомендовані редактором сайту «Стос», будуть опубліковані у збірці «Дотик зачаєного жаху», яка вийде до виставки на Франкфуртському ярмарку, котра відбудеться 11-15 жовтня 2017 року. Спонсор видання – ГО «Літмайданчик». Збірка вийде у видавництві «Електрокнига».
Автори оповідань отримають авторські примірники після Франкфуртського ярмарку. Наразі триває робота над обкладинкою та версткою. (більше…)
«Хибно вважати, що жах неминуче асоціюється із темрявою, мовчанням і самотністю. Я зіткнувся з ним у сяйві пообіднього сонця, у гаморі мегаполіса…»
(Говард Філіпс Лавкрафт)
Шановні конкурсанти, члени журі, читачі, критики! Прийом творів на конкурс «ЗАЧАЄНИЙ ЖАХ» завершений!
У зв’язку з тим, що надійшло багато оповідань, оголошення переможців може бути не 18 грудня 2016 року, а пізніше. Про точну дату повідомимо додатково на сайті «Стос».
Нагадуємо. Найкращі оповідання після редагування будуть запропоновані видавництвам. За промоцію збірки оповідань візьметься літературна агенція «Acris».
Звати мене Вільмош Констант, я інспектор жандармерії. Ну, чи правильніше сказати, був ним за життя. Народився у Відні, тоді – Австро-Угорська імперія, а зараз це Австрійський Федеративний Союз, за умови, звичайно, що в час, проведений мною у цьому богом забутому закутку Прекмур’я, нічого не змінилося. Після невдалого замаху на життя ерцгерцога Франца-Фердінанда Европа опинилася за крок до справжньої війни всіх проти всіх. І нові політичні карти доводилося друкувати мало не щотижня. Доходило до того, що особливим попитом у державних установ і редакцій газет стали користуватися контурні карти для шкіл і гімназій з нанесеними на них історичними областями і князівствами, з яких за допомогою олівця можна було зліпити свіжу і актуальну mappa mundi без додаткових витрат. (більше…)
Я їду. Машина моя здоровенна, мов та гора. Всіляка легкова дрібнота сновигає по трасі десь там, унизу, багато нижче рівня моїх ніг. Наче ящірки по камінню. Так, вони швидкі. Проте я можу переїхати через них і простувати любісінько далі, того навіть не помітивши.
У мене спецмашина. Вона справді величезна і пройде далеко не під кожним мостом. На своїй непохитній спині вона возить не підйомні для інших вантажі: екскаватори, крани, різне промислове причандалля, якого я і назви не знаю. Ті, хто кермує отими чотирьохколісними клопами, від заздрощів вигадують для моєї машини різні непоштиві прізвиська: одоробло, скунс-переросток, черевань. А я зву її Дінго. Сам не знаю, чому. Просто звучить красиво. Вперед, мій Дінго! І хай хтось лишень спробує не поступитися з дороги! (більше…)
– Ти знав, що у медуз є очі?
– Дякую, тепер знаю. Було краще, коли не знав. Гидота яка, фе! Вони ж на 100% відсотків складаються з води, так?
– Ти ідіот, чи що? Які 100%?
– Ну не на сто, а на дев’яносто щось там…
– Дев’яносто вісім. (більше…)
Босі ноги чвакали густою багнюкою, слизьке гидотне місиво мерзенно пролазило між пальцями. Сирість лоскотала кістки, змушуючи тіло конвульсивно здригатися. Вилиці зводило від холоду, який осів в долині гуртом із сизим непроглядним туманом.
— Це лиш сон, лиш сон, — заспокоював себе Ігор, намагаючись розгледіти будинок, з якого кілька хвилин тому вибіг, рятуючись від чергового кошмару. (більше…)
Ми з Андрієм саме вийшли з будинку. Стара хата хоч і була охайна на вигляд і міцно стояла на ногах, але нічого цінного в ній не залишилось. Хіба Андрієві спогади. Але то таке — ностальгія. Звичайнісінька двокімнатна хатинка на околиці черкаського села. Розбите подвір’я, занедбаний садок, кілька халабуд, курник, собача будка — вже без власника. За хатою тягнулися кілька соток городу. Мені важко судити, скільки б Андрій прохав за це добро, але явно не більше ніж він міг заробити за місяць. Але все впиралося в спогади. Він замріяно ходив із кутка в куток і дивно посміхався своїм думкам. (більше…)
Картка
4731
Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
---|---|---|---|---|---|---|
1 | 2 | 3 | ||||
4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |
18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |
25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |