жах

назад

Слава ГОНЧАРУК. Не відчиняй дверей

Сиділа на краєчку ліжка. Тонкі білі руки на колінах. Русяве волосся важкими хвилями на плечах. Улюблена футболка з тьмяним обличчям Леннона, потерті джинси. Занепокоєна. Добирає слова.

– Я не хотіла приходити… вибач. Але сталося щось… дивне, – нервово перевела подих, скоса глянула на широкі плечі дверей, напружилася, – і я мушу спробувати.

– Що спробувати? – нетерпляче запитав.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Віталій ЛЕВЧЕНКО. Ворон

А у вас є штори на вікнах?

Темно. Ніч. Невелика кімната. Зліва, від дверей аж до кута, простягнувся старий радянський сервант із кількома шарами пилу та зсохлим вазоном наверху. Далі – самотнє одинарне пластикове вікно і тумбочка з несправними шухлядами та високим дзеркалом, яке де-не-де вкрапилося іржею та мертво-чорними невіддзеркалювальними плямами. Із наступного кута до середини кімнати простяглася ледь жива шафа з відламаною середньою дверцею (всього колись було три) і зовсім порожнім відділом для верхнього одягу.   (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Тарас ТИТОРЧУК. Чагарник

Він чув про такі місця.

Антон раптово відчув, що його кросівка зі сріблястими смужками не може впоратися з довгою, закрученою травою, що зачепила її. Він заточився, ноги переплутались і юнак відчув що падає. Він виставив ліву ногу аби пом’якшити падіння об інше скупчення вологої трави, проте й тут рослинність зрадила йому, бо в наступну мить хлопець відчув гострий біль , що прокотився ногою. Падаючи набік, він устиг мигцем глянути на великий камінь який роздер йому спортивні штани та шкіру під ними. Коли Антон вже лежав, крізь наростаючі хвилі ріжучого болю в нозі він усвідомив що трапилось: у сутінках він не помітив каменя, що виступав у високій траві і той пропоров йому шкіру, нахабно, безпардонно, неначе намагаючись вістрям дістатись до самої кістки. Може й діставсь. Може, якби було світло, то за зеленими стрічками трави Антон, своїм змученим, втомленим поглядом, розгледів би темний силует каменюки що заховалась за нею. Однак, тишу невеличкого гаю оповили сутінки. Тут завжди були сутінки, у будь-яку пору дня і куди не глянь. Та й дня в цих місцях, мабуть, не було – вічне, лише, надвечір’я.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Сергій ШЕВЧЕНКО. Карта сновидінь

У чому секрет вашого успіху?

Це питання Анатолій Блок чув безліч разів. І навіть коли воно адресувалось не йому, він відчував зловтішну посмішку минулого, що не відпускала ні на мить.

Для декого секрет популярності, чи геніальності полягає в чистому везінні. А у випадку з Анатолієм – у невезінні. Та відповідь на питання, яку він мав, але якою ніколи не ділився з репортерами, ведучими, чи іншими зацікавленими особами, починається з аварії. Тоді він втрати усе – здоров’я, мрії, плани на майбутнє, – нормальне людське майбутнє, без страху, боязні зазирнути у дитячі очі, і знайти там щось таке, чого ніхто не в змозі побачити.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Павло ДОВГАНЬ-ЛЕВИЦЬКИЙ. Доки смерть не розлучить нас

З випуску ТСН, 23 жовтня: «Сьогодні, близько о-пів на третю ночі, на Скнилівському мосту, сталася жахлива ДТП. Водій Toyota Land Cruiser не впорався з куруванням і вилетів на зустрічну смугу. В наслідок чого, зіткнувся з мінівеном марки Мерседес. Водій та троє пасажирів мінівена загинули на місці. Водія та пасажирку Тойоти доправили, у вкрай важкому стані, до районної лікарні. Відкрито кримінальне провадження, за підозрою у кермуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.
(більше…)

Позначки:, , , , , ,

Поліна ГОЧ. Після опівночі

Коли кожна крихітка засинає після стомленого дня, коли фіалкове небо вже давно поглинула темінь, тоді болить тиша. Вона здавлює тебе, натискаючи на м’яку шкіру, шукаючи вразливий нерв, щоб насолодитися твоєю безпомічністю.

Коли темно – страшно: насичена чорнота тамується в усій кімнаті й повільно впинається в тіло, стираючи кордони між тобою й ліжком, де згорнувся втричі.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Ярослав ФЕРІЙ. Поклонитися дзвонам

І

Жовте світло, що било із вікон генделика, ніколи не означали для Романа такого спасіння від болю, як того теплого серпневого вечора, коли він дізнався, що згоріло його сімейне обійстя у Білостоці. Не пошкодувала пожежа і старовинного саду, насадженого його предком, першим Подольським, який відзначився у битві при Олькеніках під командуванням чашника Великого Князівства Литовського, а пізніше гетьмана, Григорія Огінського. Десь із 1830-х, одна із побічних гілок Подольських оселилася у Львові і жила до сих пір. Якби не операція «Вісла», що винищила усіх Білостоцьких Подольських, які відмовилися покидати свою землю, батьки Романа, так би й не отримали старовинний маєток і сад при ньому. Сьогодні ж прийшла звістка, що згорів до тла будинок, де вбогий львівський художник Ромко мав надію колись пересидіти задумливу сиву старість. Був дім, був сад, а тепер нема. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Ірина КИЛЮШИК. Крик

– Чи боїшся ти темряви? – запитала дівчина, її голос тремтів.

– Ні, – відповів хлопець, спостерігаючи як кілька студентів зайшли до приміщення університету.

– А я боюся. Боюся того, що є у темряві. – присіла дівчина на лавку, бо сил стояти в неї практично не було.

– Хм. Ніколи не розумів, як можна боятися того, чого не бачиш?  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Юлія ЛУПАН. Згубні звички

Холодне світло діодних ліхтариків було точно таким млявим, як і увесь минулий передноворічний тиждень. В інструкції до гірлянди вказано, що вона має вісім унікальних режимів блимання, перші сім з яких, здається, є прихованим тестом на схильність до епілепсії і зовсім не віддають оригінальністю. Зрештою, хіба не все одно, у якій послідовності і як швидко ліхтарики загораються, гаснуть, гаснуть, ще трішечки загоряються і починають блимати, якщо все це однак дешева декорація для єдиного важливого дійства. Моменту, коли алкоголь у венах звалить мене додолу, у не надто привітні обійми хвої, що жадає помсти за таку вишукану і повільну тортуру. А може просто пам’ятає часи, коли людські нутрощі й кров прикрашали гілки її далеких пращурів. Хороший спосіб задобрити богів, між іншим. Маю визнати, що язичники вміли по-справжньому радіти життю і влаштовувати вечірки. Хіба ж не в миті близької смерті найповніше відчуваєш усю силу й енергію у своїх жилах? Адже тим «щасливчиком» міг би бути і ти, просто не цього разу. Чого зовсім не скажеш про мою дружину. Колишню, якщо зважати на те, що вміст її тепер аж незвично плаского живота обвиває ялинку, провисаючи у місцях, де скупчилася неперетравлена їжа. Та це лише додає певного шарму до загального вигляду. Ще ніколи кохана не виглядала настільки приголомшливо. Гадаю, їй би було приємно це знати. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Світлана НОВИЦЬКА. Палінгенезис*

Похитуючись, від чималої кількості вжитого самогону, Васьок увімкнув автопілот і попрямував до цілі – кам’яного льоху на старій дачі. Рухаючись через сад, він раз у раз натикався на гілки дерев, проте, не звертав уваги на їхній формальний опір. Йому потрібно було поспішати.

Біля річки коло вогнища на хлопця чекали нові друзі: Толян і дядя Коля. Він надибав їх на вокзалі, де намагався знайти собі роботу. Чоловіки запропонували йому поїхати за місто. Сьогодні вони мали підробіток – пиляли дачникам дрова. Хоч праця волоцюгам радості не приносила, коли отримали розрахунок у рідкій валюті, настрій відразу поліпшився й закортіло романтики. Тож вирішили, поки не прийшли холоди, посидіти на природі, попрощатися з останнім теплом.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

назад


Наша кнопка ///