жах

...234...Остання

Роман ПОВЗИК. Потрійна павутина

Іноді так трапляється: Ти мрієш поїхати на якесь стажування, подаєш заявку, проходиш по конкурсу. Ти радієш, вже все готово: квитки на потяг куплені, квартира заброньована, з усіма домовлено, що Тебе місяць не буде в рідному місті. Проте до потягу ще лишається п’ять годин, Ти вирішуєш поспати. Бо толку з Тебе сонного у столиці?

П’ять годин — це зовсім мало. Для того, щоб бути у хорошій формі, Тобі потрібно принаймні годин сім-вісім здорового сну. Але коли є вибір: трохи поспати і не спати взагалі, то все-таки обираєш перший варіант. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Анна КОВАЛЬОВА. Картина

– Блін, яка вона стрьомна! – сказав Тарас, оглядаючи картину, що її Ксеня вішала у вітальні.

– Не знаю. Мені подобається.

На картині була зображена маленька ледь освітлена кімнатка, в кінці якої стояла темна постать, визирала у вікно і тримала у правій руці запалену свічку.

– Є в ній щось таке таємниче, як гадаєш? Отак рівно чи краще трошки в цей бік?

Ксеня закінчила роботу і відступила назад, аби подивитися на результат. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Олександр ВІВЧАРИК. Вільна жінка

„Не спалося, а ніч, як море”, – пригадалися їй слова Шевченка. Олена полишила спроби заснути і розплющила очі. Кімнату заливало фосфорне світло повного місяця. Вона глянула на годинника. Опівніч. „І проснулися всі опирі”, – майнула в голові фраза з якогось містичного роману. А тоді раптом виринули, мов з-під води, очі ОТОГО АТОвця. Олена побачила його зранку. Він – ставний, високий, вродливий тягнув за руку таку ж гарну дівчину. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Сергій ІВАНОВ. Готель «Барбадос»

Новела

 

Тодішні дощі і блискавки привели мене до самотнього міста, давно забутого за тінню високих гір. Уперше ступивши на просяклу ранковим холодом землю, я окинув поглядом кислі від дощу високі ліси, ще вищі гори,           і майже фізично відчув, що хочу тут залишитися. Із тих пір якась невимовна сила втримувала мене у цьому місці, змушувала відчувати себе невід’ємною частиною всього того, що я бачив довкола. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ. Рисячі очі

00.10 годин. Після опівночі.

Щомиті спалахують нові вогні, чути вибухи, горять автомобілі, будинки, газопроводи, заправки, люди. Світло пожираючого вогню оголює вкритих виразками і ранами людей, яких розривають зсередини невидимі їм сили. Потворні обличчя, зморшки, тіні, які видовжуються в закривавлені гримаси. Навколо – сморід крові і бруд людського м’яса. Люди розриваються не так, наче в них вибухівка, а так, як рветься тканина старого одягу, з якого господиня наробить ганчірок, щоб мити ними підлогу, а хрускіт костей нагадує звук зубців гребінця, коли ними бавиться дитина і водить пальчиком вперед-назад, тільки значно гучніше. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Діма СКОЧКО. Квартира

Чуже місто, чужий будинок, чужі люди… Спробуй з цим ужитись.

За цілий день пошуків квартири, я відверто втомився і хотів вже хоч де не будь примостити свій зад. Тому я скинув з плеча важенну сумку з речами, до котрої, здавалося, приріс, і натиснув на кнопку дверного дзвоника квартири номер тридцять. За дверима тиша. Я думаю собі, якщо і тут мені не вдасться вийняти квартиру, то піду ночувати на вокзал, а завтра продовжу пошуки житла. Це на сьогодні буде останній варіант. Я натиснув на кнопку дзвоника ще раз і прислухався – тиша. Діставши обривок газети з оголошенням, я почав набирати мобільний номер. Раптом відчинились двері тамбуру і з них визирнула голова жінки. На вигляд жінці було років шістдесят. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Роман БАТЬКОВИЧ. Контакт

…В останній маршрутці їхало всього двійко пасажирів, обом перевалило за п’ятий десяток, обидві були жінками і їхали мовчки. Фарбована брюнетка, вдивляючись у стелю деренькучого «Богдана», безгучно промовляла щось повними нафарбованими темною помадою вустами. Довгою спідницею та строкатим одягом вона дуже скидалася на циганку. До того ж носила екзотичне ім’я Ельвіра. Опухлі її пучки, що прикрашені були, навіть на палюхах, срібними перснями, перебирали потерті темно-брунатні чотки. Її товарка, що сиділа поруч, закутавшись у бежевий плащ, відсунулась майже до вікна й, мовби зачарована, вдивлялася у вогні спального району. Мелірована голова, дуже кудрява, через що здавалася непропорційно великою, злегка вдарялася чолом щоразу, коли маршрутка гальмувала на численних світлофорах або торохкотіла на нерівностях та грудах. Подих на холодному склі на мить перетворював нічні вікна будинків на блудні вогники, що ховалися у містичнім тумані, а тоді вони знову ставали звичайними вікнами звичайних столичних багатоповерхівок. До наступного подиху. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Наталія КУБІЦЬКА. Таємниця квартири №4

1

Інколи удача сама приходить нам до рук, але не завжди вона приносить бажаний результат. Того року Міра поступила в університет на факультет архітектури. Сама вона приїхала з невеликого селища, куди 5 років тому переїхала з батьками та молодшим братом.

Цей день не віщував нічого нового, як завжди у серпні він був теплим, навіть жарким та сонячним. Міра вже якраз стояла на автобусній зупинці, щоб їхати до дому з міста, і побачила оголошення про оренду кімнати.

«Здається кімната у двох-кімнатній квартирі у центрі міста. Жити разом з хазяйкою квартири. Оплата лише за комунальні послуги. Звертатись за тел. +380671234567» (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Станіслав СОЛТАН. Лікарня темного світу

Той момент, коли я потрапив до лікарні з апендицитом, я пам’ятаю дуже добре. Була ніч і чергового лікаря довелося досить довго чекати у приймальні, доки він спуститься з третього поверху зі свого відділення. Це був не дуже молодий чоловік, на скронях якого, з-під лікарського ковпака, біліла сивина. Начисто поголений, лікар носив окуляри і за ним тягнувся справжній шлейф приємного аромату. Одразу видно, що це холостяк, який працює у переважно жіночому колективі.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Андрій ЛУЦЬ. В обіймах Полтви

Роман повільно підіймався старими рипучими сходами на третій поверх одного з львівських кафе. На нього вже чекали – двоє парубків саме сиділи за столиком в очікуванні свого замовлення. Короткий обмін поглядами, рукостисканнями, хлопці по черзі відрекомендувались:

– Дмитро. – Роман. – Міша. – Роман.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

...234...Остання